ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р.
№ 43/102
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
за участю представника
касаційну скаргу
судовому засіданні у м. Києві
відповідача -Магдєєвої Н.М.
Приватного підприємства "Торгівельне підприємство "АРАМ"
на постанову
від 10.09.2007
Донецького апеляційного
господарського суду
у справі
№ 43/102
господарського суду
Донецької області
за позовом
Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
в інтересах виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа"
до
Приватного підприємства "Торгівельне підприємство "АРАМ"
про
стягнення 10302,11 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2007 року обласне комунальне підприємство
"Донецьктеплокомуненерго" звернулося в інтересах виробничої
одиниці "Слов'янськтепломережа" з позовом до приватного
підприємства "Торгівельне підприємство "АРАМ", згідно якого,
уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з
відповідача заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в
сумі 6205,57 грн., пені -4006,67 грн., інфляційних за 2006-2007
роки -67,09 грн. та 3% річних за 2006-2007 роки -22,78 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2007
у справі № 43/102 позов задоволено. Стягнено з ПП "Торгівельне
підприємство "АРАМ" на користь Обласного комунального підприємства
"Донецьктеплокомуненерго" 6205,57 грн. заборгованості за надані
послуги по теплопостачанню, 4006,67 грн. пені, 67,09 грн.
інфляційних та 22,78 грн. річних.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.2007 вищезазначене судове рішення змінено в частині
стягнення суми пені. Стягнено з ПП "Торгівельне підприємство
"АРАМ" на користь Обласного комунального підприємства
"Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці
"Слов'янськтепломережа" пеню в сумі 164,95 грн. В решті в сумі
3841,72 грн. пені в позові відмовлено. В іншій частині рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 10.09.2007 та рішення господарського суду
першої інстанції від 11.06.2007 в частині задоволених позовних
вимог. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті
постанови порушено норми процесуального та матеріального права,
зокрема, ст.ст. 101, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 638, 640,
645 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування Донецьким
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, і це відповідає
наявним матеріалам справи, листом від 21.02.2005 позивач направив
відповідачу два екземпляри договору № 458 на постачання теплової
енергії, два доповнення по два екземпляри та зміни до договору,
які відповідачем були отримані 24.02.2005.
Відповідач листом від 30.02.2005 направив позивачу два
екземпляра протоколу розбіжностей до зазначеного договору № 458
від 01.01.2005, який був отриманий позивачем 16.05.2005.
04.01.2006 між сторонами була укладена додаткова угода до
договору № 458 від 01.01.2005.
Апеляційним судом також було встановлено, що сторони під
впливом різних обставин не врегулювали всі розбіжності, що виникли
при укладенні договору, однак почали виконувати інші його умови та
вважали договір укладеним.
Умовами вказаного договору було передбачено, що позивач
зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач
зобов'язався оплачувати її за встановленими тарифами та в термін,
передбачений цим договором, а саме різниця між заявленою та
фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15
числа місяця, наступного за розрахунковим. При цьому, в залежності
від тарифів на енергоносії (газ, електроенергію, воду), тариф може
змінюватись в більшу чи меншу сторону без узгодження з
відповідачем.
Крім того, судами встановлено, що факт надання послуг з
теплопостачання підтверджується актом на підключення опалення від
18.10.2006, який підписаний відповідачем, тобто фактичні дії
сторін підтверджують, що договір № 458 від 01.01.2005 був
укладений, оскільки сторони виконували його умови.
Для оплати наданих послуг з теплопостачання позивач виставив
відповідні рахунки на суму 7603,48 грн. за період з жовтня 2006
року по березень 2007 року включно. У зв'язку з тим, що відповідач
оплатив вищезазначені рахунки частково, позивач звернувся до суду
з цим позовом.
Вищенаведеним обставинам суд дав належну оцінку і, з
урахуванням вимог ст.ст. 526, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшов до
обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову та
стягнення з відповідача 6205,57 грн. заборгованості за надані
послуги по теплопостачанню, 164,95 грн. пені, 67,09 грн.
інфляційних та 22,78 грн. річних. При цьому, суд обгрунтовано
виходив з того, що за умовами договору позивач мав право змінювати
тариф без узгодження з відповідачем та своєчасно поставив
останнього до відома про зміну такого тарифу. Враховуючи період
виникнення боргу, суд також правильно не надав правового значення
посиланням відповідача на те, що в лютому 2007 року той заявив
позивачу про відмову від надання йому послуг з постачання теплової
енергії.
При розгляді питання про відповідальність відповідача у
зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, суд правомірно
зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені
підлягають задоволенню частково, оскільки ст. 1 Закону України
"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
передбачено, що платники грошових
коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку
платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В той же час, відповідно до ст. 3 вищезазначеного закону,
розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від
суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної
облікової ставки Національного банку України, що діяла у період,
за який сплачується пеня. Таким чином, законодавством обмежено
максимальний розмір пені, що може бути стягнута за невиконання
грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, суд дійшов до
правомірного висновку, що сума пені, яка підлягає задоволенню,
складає 164,95 грн.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції
винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає
вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельне
підприємство "АРАМ" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.2007 у справі № 43/102 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.