15/205-3957 Про стягнення заборгованості за договором на постачання електроенергії - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.08.2007р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 у справі №15/205-3957 за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго"

про стягнення 5 737 405,32 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Саква Д.Ю. (довіреність у справі),

від відповідача: Маркевич Х.М. (довіреність у справі),

Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" і просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.41-43 т.3), стягнути з останнього 517 620,25 грн., у тому числі 87 365,82 грн. 3% річних, 339 741,0 грн. інфляційних втрат та 90 513,43 грн. 7% штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №153/1142/01 від 30.08.2002р. щодо своєчасної оплати купленої за період серпень 2003р. -грудень 2005р. електричної енергії.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.08.2007р. (суддя Бучинська Г.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2007р. (головуючий, суддя Р.Марко, судді С.Бойко, Т.Бонк), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані тим, що основна заборгованість за куплену відповідачем у позивача електроенергію за договором №153/1142/01 від 30.08.2002р. у спірний період відсутня.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст.4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір №153/1142/01 від 30.08.2002р. за умовами якого, позивач зобов'язався продавати, а відповідач -купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Протягом серпня 2003р. -грудня 2005р. позивачем було продано відповідачу електроенергії на загальну суму 310 343 846,47 грн. (з урахуванням ПДВ), протягом цього ж періоду відповідачем було сплачено 325 086 057,18 грн., з яких в поточні місяці зараховано 303 195 409,720 грн., а в інші періоди -2 020 296,17 грн.

Судами з'ясовано, що протягом листопада -грудня 2005р. відповідач сплачував позивачу суми, які перевищували вартість електроенергії, придбаної у цих місяцях, а тому згідно постанов НКРЕ України від 05.04.2001р. №331 (v0331227-01) "Про деякі питання розрахунків на оптовому ринку електричної енергії за відпущену електроенергію", від 16.04.2007р. №433 (v0433227-07) "Про погодження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 28.03.2007р." та умов договору №153/1142/01 від 30.08.2002р. здійснена відповідачем у листопаді -грудні 2005р. оплата підлягає зарахуванню, в першу чергу, за даний розрахунковий період.

Таким чином суди двох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що сплачені відповідачем грошові кошти неправомірно, без дотримання встановленого порядку зарахування коштів, отриманих оптовим постачальником електричної енергії, зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за 2001 рік, а не за листопад-грудень 2005 року. Тому нарахування позивачем річних, інфляційних та штрафу за період листопад-грудень 2005р., є безпідставним через відсутність у відповідача боргу за цей період.

Окрім того, судами встановлено, що згідно укладених 19.08.2006р. між відповідачем (первісний боржник), ВАТ "Полтаваобленерго" (новий боржник) та позивачем (кредитор) договорів про переведення боргу №3584/04 та №3587/04, відповідач за згоди позивача перевів свій грошовий борг (зобов'язання по оплаті вартості електроенергії) за договором №153/1142/01 від 30.08.2002р., зокрема, за серпень 2003р. у розмірі 868 433,78 грн., у т.ч. ПДВ 144 738,96 грн., за серпень 2003р. - 40 529,73 грн., у т.ч. ПДВ 6 754,96 грн., за серпень 2004р. -62 821,59 грн., у т.ч ПДВ 10 470,27 грн. на ВАТ "Полтаваобленерго", а останній прийняв на себе обов'язки відповідача за основним договором оплатити позивачу заборгованість за електроенергію (а.с.26-28 т.2, 172-174 т.1).

Як вбачається із змісту заяви позивача від 25.06.2007р. №04/42-3876 (а.с.41-43 т.3), якою ним уточнено позовні вимоги, він просив суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та 7% штрафу за прострочення таких платежів: серпень 2003р. -908 963,51 грн., серпень 2004р. -62 821,59 грн., листопад 2005р. -82 534,97 грн., грудень 2005р. -238 728,87 грн.

Між тим, як було встановлено судами, та підтверджується матеріалами справи, у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та 7% штрафу з огляду на відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за куплену у період листопад-грудень 2005р. електроенергію, та на укладені трьохсторонні договори переведення боргу №3584/04 та №3587/04 від 19.08.2006р., предметом яких є переведення боргу відповідача за основним договором - №153/1142/01 від 30.08.2002р., а саме за серпень 2003р. у сумі 908 963,51 грн., серпень 2004р. у сумі 62 821,59 грн., на ВАТ "Полтаваобленерго".

За змістом ст.520 ЦК України (435-15) , заміна боржника у зобов'язанні (переведення боргу) передбачає перехід від первісного боржника до нового боржника зобов'язання (обов'язків, що складають його зміст) і відповідальність за його виконання.

Також суди двох інстанцій, в підтвердження факту відсутності у відповідача зобов'язань за договором №153/1142/01 від 30.08.2002р., послалися на те, що зобов'язання за цим договором припинилися заміною його новим зобов'язанням, яке виникло із укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості від 17.04.2007р. №3997/02. Тому, за висновком судів, застосована сторонами в угоді новація припиняє обов'язок боржника сплатити неустойку (штраф), інфляційні нарахування та 3% річних чи відшкодувати будь-які інші збитки за ті порушення зобов'язання, які були допущені до новації зобов'язання.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання суддів двох інстанцій на договір про реструктуризацію заборгованості від 17.04.2007р. №3997/02, оскільки його зміст та акт звірки, який є додатком до цього договору, свідчать про те, що зобов'язання відповідача за договором від 30.08.2002р. №153/1142/01 припинилися в частині боргу відповідача, який утворився за цим договором у період жовтень-грудень 2006р., що не є предметом розгляду у даній справі (а.с.66-73 т.3).

Між тим, наведене не вплинуло, в цілому, на правильний висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2007р. у справі №15/205-3957 - без змін.