ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р.
№ 28/205-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
за участю представників сторін :
позивача -
відповідача 1-
відповідача 2-
розглянувши матеріали касаційної скарги
не з'явились
державного підприємства "Придніпровська залізниця"
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
01.10.2007р.
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Південний
гірничо-збагачувальний комбінат"
до
1) державного підприємства "Придніпровська залізниця"
2) відкритого акціонерного товариства "Донецький
металопрокатний завод"
про
стягнення 1 962,46 грн.
В С Т А Н О В Л Е Н О :
У березні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
державного підприємства "Придніпровська залізниця" та відкритого
акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" про
стягнення з відповідачів вартості вагової недостачі металопрокату
в розмірі 1962,46 грн. за залізничною накладною № 48534561.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.05.2007р. (суддя Манько Г.В.) позов задоволено
повністю -стягнуто з ВАТ "Донецький металопрокатний завод"
вартість вагової недостачі вантажу та судові витрати, при цьому
суд першої інстанції обгрунтував своє рішення пунктами 111 Статуту
залізниць України, які встановлюють відповідальність залізниці за
збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до
моменту видачі одержувачу, та звільнення залізниці від
відповідальності за недостачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у
непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами
відправника, якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення,
про що свідчить наявність маркування поверхні вантажу.
Покладаючи відповідальність за вагову недостачу металопрокату
на відповідача 2, суд зазначив про невиконання ВАТ "Донецький
металопрокатний завод" в повному обсязі обов'язків по договору, не
поставив відповідний товар, за який отримав попередню оплату.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ
"Донецький металопрокатний завод" звернулось до Дніпропетровського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій
просило рішення скасувати, посилаючись на те, що вагу при
відправленні визначала незалежна організація, відповідно до
комерційного акту вантаж завантажений пакетами, прибув в
технічному та комерційному відношенні справний, однак, нестача
виявлена у пачці, яка мала послаблену ув'язку, що свідчить про
доступ до вантажу при перевезенні, за що згідно із ст.924
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та ст.110 Статуту
залізниць України відповідальність повинен нести перевізник.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 01.10.2007р. (судді Чоха Л.В.Сизько I.А., Тищик I.В.)
рішення господарського суду Дніпропетровської області скасовано з
посиланням на те, що комерційний акт не містить детального опису
стану вантажу та його маркування, залізниця не довела відсутність
своєї вини у нестачі ваги вантажу, вартість вагової недостачі
прокату стягнуто з перевізника.
У касаційній скарзі державного підприємства "Придніпровська
залізниця" зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції
прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права,
а саме : невідповідність висновків апеляційної інстанції фактичним
обставинам справи, просить постанову апеляційного суду скасувати,
залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду
касаційної скарги, але не скористались своїми правами,
передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
і не направили своїх представників у судове засідання.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія прийшла до висновку про її часткове
задоволення, виходячи із наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, і це
підтверджується матеріалами справи, на підставі договору поставки
від 25.10.2005 №637д-3Д/0555-326, укладеного між відкритим
акціонерним товариством "Донецький металопрокатний завод"
(вантажовідправник) та відкритим акціонерним товариством
"Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажоодержувач,
покупець) відвантажений за залізничною накладною № 48534561 у
напіввагоні № 66714189 прокат чорних металів у кількості 68250 кг.
Видача вантажу здійснена залізницею відповідно до пункту 52
Статуту залізниць України з перевіркою маси вантажу, при цьому
виявлена вагова недостача 650 кг, про що складено комерційний акт
від 29.11.2006р. № БН 749685/38.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти
здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона
(перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною
(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі,
яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник
зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення,
сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю
сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами,
транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу,
багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі
одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або
пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин,
яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не
залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або
пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної
шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або
пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457
( 457-98-п ) (457-98-п)
Статут залізниць України (далі Статут) визначає
обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також
підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються
залізничним транспортом.
Пунктами 110 та 114 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження
вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту
видачі одержувачу; залізниця відшкодовує фактичні збитки, що
виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи
недостачу -у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його
недостачі.
Так само це стосується і постачальника-продавця, який у разі
неналежного виконання умов договору постачання повинен
відшкодувати вартість недопоставленої продукції у відповідності із
нормами статті 670 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов за рахунок
відправника-постачальника, та суд апеляційної інстанції,
скасовуючи рішення суду та задовольняючи позовні вимоги за рахунок
залізниці-перевізника, не звернули увагу на ту обставину, що у
напіввагоні № 66714189 відвантажено прокат чорних металів різних
видів згідно із сертифікатом якості , про що на
зворотній стороні залізничної накладної вантажовідправником
зроблено відмітку.
При винесенні судових рішень суди виходили з оцінки
комерційного акта від 29.11.2006р. № БН 749685/38, яким
встановлено вагову недостачу 650 кг, однак, не встановлено, якої
саме продукції не вистачає і скільки.
У разі, коли в комерційному акті не встановлено, якої саме
продукції недостача і в якій кількості, одержувач має здійснити
приймання продукції у відповідності з "Iнструкцією про порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів
народного споживання по кількості", затвердженої постановою
Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6
( va006400-65 ) (va006400-65)
.
У відповідності із статтею 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, якої саме продукції
не вистачає та за якою ціною, не витребувано у позивача
приймальний акт за Iнструкцією П-6, чим допущено порушення вимог
статей 34, 38 та 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх
обставин справи в їх сукупності; за таких обставин прийняті по
справі судові рішення підлягають скасуванню.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
При новому розгляді справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9,
111-10,
111-11, 111-12 - Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська
залізниця" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.10.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області по справі № 28/205-07 скасувати.
Справу № 28/205-07 направити на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська