ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р.
№ 20/157
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Рогач Л.I.,
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "Велпак"
на постанову
від 01.10.2007
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Дніпропетровської області №
20/157
за позовом
ТОВ "Велпак"
до
ТОВ "Євроайс"
про
стягнення 51660,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.07.2007 (суддя Пархоменко Н.В.) у справі № 20/157 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпак" до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Євроайс" про стягнення 51660,30 грн.
позовні вимоги задоволені, з відповідача стягнено 39501,39 грн.
основного боргу за договором № 31/03 від 31.03.2006, 1200,07
грн. -3% річних, 10958,84 грн. штрафу.
Рішення вмотивовано приписами статей 525, 526, 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та фактом неналежного виконання договірних зобов'язань
відповідачем по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої
продукції,
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія
суддів у складі головуючого судді Виноградник О.М., суддів Джихур
О.В., Лисенко О.М.), здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі
скаргою ТОВ "Євроайс", постановою від 01.10.2007 рішення у справі
скасував, позов задовольнив частково, стягнувши з Товариства з
обмеженою відповідальністю "Євроайс" на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "Велпак" 39501,39 грн. основного боргу,
1200 грн. річних та 3276 грн. штрафу, в іншій частині в позові
відмовлено.
Постанова мотивована тим, що штраф у відповідності до ч. 2
ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підлягає стягненню однократно та не
носить характер тривалої санкції, як вказує позивач у своєму
розрахунку, отже, на підставі п. 7.2 договору штраф підлягає
стягненню в розмірі 8,4% від суми прострочення оплати основного
боргу понад 60 днів, тобто, в сумі 3276 грн.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ
"Велпак" в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення
у справі залишити без змін, посилаючись на безпідставну відмову у
задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань, чим порушено пункт 2 статті 549 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду
України від 13.12.2007 № 02-12.2/415 постійний склад колегії
суддів, якою прийнята скарга до касаційного провадження, змінено і
для її розгляду призначено колегію суддів у складі: головуючого
судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Рогач Л.I.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи
встановлено, що 31.03.2006 між ТОВ "Велпак" (продавець) та ТОВ
"Євроайс" (покупець) укладено договір № 31/03, відповідно до умов
якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та
оплатити етикеточну продукцію, ціни на товар визначені у
специфікаціях, оплата за товар здійснюється у безготівковій формі
в національній валюті України на умовах: 30% від вартості товару
по специфікації оплачується протягом 3-х банківських днів з
моменту підписання специфікації, остаточні розрахунки здійснюються
протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження продукції,
але не пізніше 22-х календарних днів з моменту отримання
повідомлення про готовність продукції, якщо інше не передбачено у
специфікації (пункти 6.1, 6.2 розділу 6 договору), за порушення
строків оплати сторони передбачили майнову відповідальність
покупця у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за
кожен день прострочення та у вигляді штрафу при порушенні строків
оплати до 30 днів -2,1%, до 60 днів -4,2%, більше 60 календарних
днів - 8,4% від суми простроченого платежу (пункти 7.1, 7.2
розділу 7 договору).
На виконання умов договору специфікацій від 31.03.2006,
19.04.2006, 11.05.2006, 23.05.2006, 07.06.2006, 19.06.2006
позивачем здійснено поставку продукції на загальну суму 394293,31
грн., а саме:
- по накладній № РН-000173 від 12.05.2006 на підставі
довіреності ЯМИ № 459302 від 11.05.2006 на суму 38418,61 грн.;
- по накладній № РН-000185 від 17.05.2006 на підставі
довіреності ЯМИ № 459308 від 16.05.2006 на суму 44492,66 грн.;
- по накладній № РН-000206 від 31.05.2006 на підставі
довіреності ЯМИ № 459323 від 31.05.2006 на суму 42352,46 грн.;
- по накладній № РН-000248 від 21.06.2006 на підставі
довіреності ЯМИ № 459343 від 19.06.2006 на суму 60010,14 грн.;
- по накладній № РН-000253 від 26.06.2006 на підставі
довіреності ЯМИ № 459346 від 25.06.2006 на суму 89943,25 грн.;
- по накладній № РН-000275 від 11.07.2006 на підставі
довіреності ЯМИ № 459355 від 11.07.2006 на суму 50610,36 грн.;
- по накладній № РН-000315 від 25.07.2006 на підставі
довіреності ЯМИ № 459365 від 23.07.2006 на суму 41 764,38 грн.;
- по накладній № РН-000377 від 29.08.2006 на підставі
довіреності ЯЛУ № 234281 від 28.08.2006 на суму 26701,45 грн.
Натомість оплату отриманої продукції відповідач здійснив
частково в сумі 354791,92 грн., заборгувавши, таким чином, суму
39501,39 грн., що підтверджується матеріалами справи і не
заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
З огляду на що, суди попередніх інстанції дійшли висновку про
підставність і грунтовність вимог позивача в частині стягнення
39501,39 грн. основного боргу та стягнення 3% річних в сумі
1200,07 грн. за період з 01.06.2006 по 24.05.2007. Судові акти в
цій частині не є предметом касаційного оскарження.
Щодо стягнення штрафу за прострочення оплати на підставі п.
7.2 розділу 7 договору, колегія суддів погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції про те, що ці вимоги можуть бути
задоволені в частині стягнення 8,4% від простроченої суми оплати
основного боргу 39501,39 грн. понад 60 днів, оскільки, як
правильно зазначив суд апеляційної інстанції, штраф у
відповідності з частиною 2 статті 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
-це
неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або
неналежно виконаного зобов'язання та підлягає стягненню однократно
за окремо здійснене правопорушення та не носить характер тривалої
санкції, натомість позивачем цей штраф розраховано як підсумок
штрафів в залежності від кількості днів прострочення окремо по
кожній накладній.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 546,
ч. 1 ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання забезпечується,
зокрема, неустойкою, яка визначається як штраф, пеня і є грошовою
сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у
разі порушення ним зобов'язання.
Розділом 7 договору встановлена відповідальність покупця
(відповідача) за порушення строків оплати як у вигляді сплати
пені, так і у вигляді сплати штрафу, тобто, за одне й те саме
порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність
одного виду.
Разом з тим, згідно ст. 61 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
неможливо двічі бути притягненим до юридичної відповідальності
одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи, що позивач скористався своїм правом на
застосування до відповідача відповідальності за порушення строків
оплати у вигляді штрафу, який згідно п. 7.2 розділу 7 договору
нараховується, зокрема, при порушенні строку оплати більше 60 днів
в розмірі 8,4% від суми простроченого платежу, загальна сума боргу
становить 39501,39 грн. і її оплату відповідач прострочив більше,
ніж на 60 днів, колегія суддів погоджується з висновком суду
апеляційної інстанції про обгрунтованість позовних вимог в цій
частині на суму 3276 грн., решта позовних вимог в частині
стягнення штрафу не підлягає задоволенню.
Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі
суд апеляційної інстанції не припустився порушення норм
матеріального і процесуального права, а, отже, підстав для її
скасування або зміни та задоволення касаційної скарги колегія
суддів не вбачає
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.10.2007 у справі господарського суду Дніпропетровської
області № 20/157 залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ "Велпак" залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді: С.В.Бакуліна
Л.I.Рогач