ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р.
№ 7/346-05-11973
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
Кочерової Н.О.
Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
Одеської міської ради
на рішення
від 17.01.2006 господарського суду Одеської області
у справі
№ 7/346-05-11973
за позовом
приватного підприємства "Модератто"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Вітер змін"
про
визнання права власності, усунення перешкод у користуванні
нерухомим майном шляхом зобов'язання звільнити займані приміщення
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
від скаржника Дягілев О.В. дов. від 18.09.2007 № 496/исх-гс
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2005 року приватне підприємство "Модератто"
звернулось до господарського суду з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю "Вітер змін" про визнання права
власності на майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул.
Саксаганського, 2а та про усунення перешкод у користуванні
вказаним майном, шляхом зобов'язання відповідача звільнити спірне
приміщення.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що між сторонами
27.12.02 укладено договір фінансового лізингу, відповідно до якого
позивач одержав від відповідача у користування з послідуючим
отриманням у власність майно, яке знаходиться за адресою: м.
Одеса, вул. Саксаганського, 2а та складається з: житлової будівлі
(літера А), площею 432,2 кв.м.; сараю (літера Б), площею 62,9
кв.м.; житлової будівлі (літера В), площею 24,7 кв.м., житлової
будівлі (літера Г), площею 356,9 кв.м.; сараю (літера Д), площею
7,4 кв.м.; вбиральні (літера Е), площею 10,5 кв.м.; вбиральні
(літера З), площею 2,3 кв.м.; душевої (літера И),площею 7 кв.м.;
веранди (літера М), площею 25,1 кв.м.; льоху (літера Н), площею
2,6 кв.м.; мостіння (літера I); резервуару (літера II);
огородження (літера № 1-6). Договір був укладений на строк до
30.12.03.
Відповідач протягом дії договору повинен був сплатити
щомісячними рівними частинами на користь позивача суму 91 873
грн., з яких 71 873 грн. вартість майна, отриманого за договором
фінансового лізингу та 20 000 грн. винагорода відповідача за
майно, передане позивачу в користування за договором фінансового
лізингу.
Станом на 30.12.2003, дату закінчення дії договору, позивачем
були виконані умови укладеного з відповідачем договору фінансового
лізингу у повному обсязі, проте товариство, яке по закінченню дії
договору фінансового лізингу, мало передати у власність
підприємства майно, перешкоджає останньому розпоряджатися,
володіти та користуватися цим майном як законному власнику.
Відповідач підписавши 28.12.2002 акт приймання -передачі
майна за договором фінансового лізингу, незважаючи на неодноразові
звернення та вимоги позивача, не звільнив частину цих будівель,
наразі користується майном й тим самим перешкоджає підприємству в
реалізації його права власності.
Діями відповідача порушено право власності на майно, набуте
позивачем за договором фінансового лізингу і таке право згідно
ст.ст. 15, 16, 386,392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
має бути захищено
шляхом визнання його судом за підприємством та зобов'язання
товариства звільнити займану ним будівлю і встановлення заборони у
вчинені перешкод позивачеві у володінні, користуванні та
розпорядженні цим майном.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2006
(суддя Лепеха Г.А.) позов задоволено повністю.
Визнано за приватним підприємством "Модератто" право
власності на майно, загальна площа будівель якого за внутрішніми
обмірами становить 345,9 кв.м., розташованого за адресою: м.
Одеса, вул. Саксаганського, 2а та складається з житлової будівлі
(літера А), площею 432,2 кв.м.; сараю (літера Б), площею 62,9
кв.м.; житлової будівлі (літера В), площею 24,7 кв.м., житлової
будівлі (літера Г), площею 356,9 кв.м.; сараю (літера Д), площею
7,4 кв.м.; вбиральні (літера Е), площею 10,5 кв.м.; вбиральні
(літера З), площею 2,3 кв.м.; душевої (літера И),площею 7 кв.м.;
веранди (літера М), площею 25,1 кв.м.; льоху (літера Н), площею
2,6 кв.м.; мостіння (літера I); резервуару (літера II);
огородження (літера № 1-6).Зобов'язано ТОВ "Вітер Змін" звільнити
приміщення житлової будівлі (літера А), площею 432,2 кв.м.,
розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2а і не
перешкоджати приватному підприємству "Модератто" у користуванні,
володінні та розпорядженні вказаним майном.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
право власності позивача на об'єкт фінансового лізингу повинно
бути захищено судом шляхом його визнання та зобов'язання
товариства звільнити займані ним приміщення, які належать
підприємству на праві власності.
В касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати
рішення господарського суду і направити справу на новий розгляд до
суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони у
справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне
подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало
законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу
мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у
справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх
прав і обов'язків.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу Одеська міська рада зазначала,
що відповідно до положень ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право
власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, яка
не надавалась особі, що здійснила таке будівництво, у власність
або у користування, може бути визнане у судовому порядку виключно
за згодою особи, якій належить на праві власності дана земельна
ділянка.
Вказані положення також знаходять своє відображення в ст.78
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 1 Першого протоколу
"Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) (995_004)
",
ст.ст. 1, 319 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, відповідно до яких тільки власник має непорушне
право розпорядження, користування та володіння своїм майном, яке
не підлягає будь - якому обмеженню, не інакше як у судовому
порядку, а при вирішенні питання про визнання права власності на
об'єкт самовільного будівництва одночасно вирішується питання про
користування особою, що здійснила самовільне будівництво,
земельною ділянкою, на якій було здійснено самовільне будівництво.
Отже, вирішення питання про визнання права власності на
об'єкт самовільного будівництва, виходячи з вищенаведених вимог
Законів та вимог ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 27, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та ст.6 "Конвенції про захист прав і основних свобод
людини ( 995_004 ) (995_004)
" щодо права будь-якої особи на справедливий
судовий розгляд, під час якого визначаються її права та обов'язки,
в т.ч. й шляхом особистої участі, до участі у справі про визнання
права власності на самовільно збудований об'єкт нерухомості
обов'язково має бути залучений власник земельної ділянки, на якій
було збудовано такий об'єкт.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
спірне майно, яке збудовано ТОВ "Вітер змін", але не здано в
експлуатацію, а також не зареєстровано в установленому законом
порядку, має належати на праві власності, в рахунок виконання
договірного зобов'язання, ПП "Модератто".
Проте, з цим висновком погодитися неможна, враховуючи
наступне.
Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності на
створене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва,
при цьому що право власності виникає з моменту державної
реєстрації і, у випадках передбачених законом, після введення в
експлуатацію.
Обов'язковість прийняття до експлуатації та порядок прийняття
до експлуатації закінчених будівельних об'єктів чітко затверджені
Постановою КМ України від 22.09.2004 року №1243 ( 1243-2004-п ) (1243-2004-п)
.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації
права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 ( z0157-02 ) (z0157-02)
підставою для реєстрації права власності на закінчений
будівництвом об'єкт нерухомості є виключно акт державної
приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого
будівництвом об'єкта.
Земельна ділянка, на якій ТОВ "Вітер змін" здійснило
будівництво, знаходиться на території м. Одеси, що підтверджується
картою м. Одеси та рішеннями Одеської обласної ради "Про межі м.
Одеси" від 07.08.01р. №347 -ХХШ, Одеської міської ради "Про
погодження меж м. Одеси" від 20.07.01р. №2655 - XIII, "Про
адміністративно - територіальний поділ міста Одеси" від 26.07.02р.
№197 - XXIV, які є обов'язковими до виконання всіма особами на
території м. Одеси, відповідно до ст.ст. 16, 60, 73 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та ст.144
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Виходячи з вимог ст.83 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та ст.13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, власником вказаної
земельної ділянки є територіальна громади м. Одеси в особі
Одеської міської ради.
Отже, предметом судової справи було визнання права власності
на об'єкти, розташовані на земельній ділянці, яка належить до
комунальної власності в особі Одеської міської ради.
Враховуючи наведене, суд при розгляді справи вирішив питання
про права та обов'язки особи -власника земельної ділянки -
Одеської міської ради, яка не була залучена до участі у справі.
З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції,
передбачені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
господарського суду, а доводи касатора щодо порушення його прав
стосуються саме встановлення обставин справи, постановлене судове
рішення не можна визнати обгрунтованим.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд вважає, що
судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід залучити до участі у справі
Одеську міську раду для всебічного, повного і об'єктивного
розгляду справи і в залежності від встановленого у відповідності з
вимогами закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Рішення від 17.01.2006 господарського суду Одеської області у
справі № 7/346-05-11973 скасувати, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В.Рибак
М. Черкащенко