ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р.
№ 6/135"Д"
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Закритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення
Промінвестбанку у місті Житомир"
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 07.08.2007
року
у справі
№6/135"д"
за позовом
Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах
держави в особі Державної податкової інспекції у Любарському
районі, Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі
до
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідачів
1) Закритого акціонерного товариства Акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку (надалі -Банк)
2) Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Гудвіл"
3) Відкритого акціонерного товариства "Новочорторійський
млинзавод" (надалі -товариство)
1) Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" в особі
Житомирської обласної дирекції АППБ "Аваль"
2) Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб"
3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Гудвіл"
про
визнання недійсним акта приймання -передачі від 02.06.03 та
договору купівлі-продажу від 02.06.03
В судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: Баклан Н.Ю.- прокурор Генеральної
прокуратури України, посвідчення №7;
від відповідача -2 : Обрусова I.В.- за дов. від 26.07.07.
Представники позивачів, відповідачів -1, 3 та третіх осіб не
з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перший заступник прокурора Житомирської області у грудні 2005
року заявлений позов, з урахуванням уточнень від 14.04.06 (133
арк.справи), в інтересах держави в особі Державної податкової
інспекції у Любарському районі, Управління Пенсійного фонду
України в Любарському районі про визнання недійсним договору
купівлі -продажу цілісного майнового комплексу ВАТ
"Новочорторийський млинзавод" від 02.06.03, укладеного між
Житомирською філією АК "Промінвестбанк" та ЗАТ "Торговий дім
"Гудвіл" та визнання недійсним акта приймання - передачі від
02.06.03 товариством, цілісного майнового комплексу, Житомирській
філії АК "Промінвестбанку". Обгрунтовуючи свої вимоги позивач
вказував на те, що ухвалою господарського суду Житомирської
області від 26.05.03 порушено провадження у справі про банкрутство
ВАТ "Новочорторийський млинзавод" та заборонено посадовим особам
відчужувати належне йому майно. Позивач зазначав, що в порушення
норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
спірне майно, в погашення
кредитної заборгованості, передано АК "Промінвестбанку", що
підтверджується актом приймання -передачі від 02.06.03. Водночас,
02.06.03 Банк продав вказаний комплекс ЗАТ "Торговий дім "Гудвіл".
На думку позивача, в результаті таких дій, залишилась непогашеною
заборгованість товариства перед Податковою інспекцією на суму 86
000,00 грн та перед Пенсійним фондом на суму 127 000,00 грн.
Позивач стверджував, що договір та акт суперечать вимогам чинного
законодавства, а тому мають бути визнані недійсними на підставі
приписів статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, пункту 1 статей 203,
статті 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Господарський суд Житомирської області у складі колегії
суддів: Терлецької-Байдюк Н.Я.- головуючого, Кудряшової Ю.В.,
Лозинської I.В., рішенням від 30.05.07, позовні вимоги
задовольнив. Вмотивовуючи рішення місцевий суд дійшов висновку про
те, що товариством здійснено відчуження спірного майнового
комплексу в порушення вимог статті 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та статті 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. При цьому, суд
зазначав, що акт приймання -передачі цілісного майнового комплексу
від 02.06.03, заснований на двосторонній угоді, а тому відповідно
до частини 2 статті 41 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є договором. З огляду
на це, суд визнав акт від 02.06.03 недійсним на підставі положень
частини 1 статті 48, частини 1 статті 59 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Водночас, місцевий суд визнав недійсним і договір
купівлі -продажу від 02.06.03.
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Вечірка I.О. -головуючого, Зарудяної Л.О., Ляхевич А.А.,
постановою від 07.08.07, перевірене рішення суду першої інстанції
залишив без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного
товариства Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного
банку в особі філії "Відділення Промінвестбанку" залишив без
задоволення.
Закрите акціонерне товариство Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення
Промінвестбанку у місті Житомир" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, а позов - залишити без
розгляду. Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує
на відсутність в матеріалах справи доказів отримання ВАТ
"Новочорторийський млинзавод" заяви щодо порушення справи про
банкрутство. Крім цього, заявник наголошує на тому, що товариству
не було відомо про заборону відчуження його майна, оскільки акт
арешту та опису майна складений лише 10.08.06. Скаржник також
звертає увагу і на відсутність у офіційних засобах інформації
об'яви про порушення справи з банкрутства товариства, що
суперечить вимогам пункту 5 статті 11 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. На думку скаржника, в матеріалах справи
наявні дані виконавчої служби та витяг з єдиного реєстру заборон
відчуження об'єктів нерухомості, які підтверджують відсутність
арешту і обтяження майна товариства. Водночас, заявник зазначає
про відсутність в матеріалах справи доказів вручення посадовим
особам товариства податкових вимог від 29.10.01 №1/14 та від
10.12.01 №2/28. Скаржник також наголошує на тому, що в заставі у
банку перебував цілісний майновий комплекс, тобто рухоме і
нерухоме майно. Крім того, представник звернув увагу суду на те,
що спір підлягає припиненню, оскільки позов заявлений податковою
інспекцією на реалізацію Закону України "Про державну податкову
службі в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
і щодо задоволення податкового боргу.
Від Відкритого акціонерного товариства "Новочорторійський
млинзавод" та Державної податкової інспекції у Любарському районі
надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких товариство і
інспекція просять судові рішення у справі залишити без змін, а
касаційну скаргу Філії "Відділення Промінвестбанку у місті
Житомирі" - без задоволення.
Від Першого заступника прокурора Житомирської області,
Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі,
Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Гудвіл",
Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Житомирської
обласної дирекції АППБ "Аваль", Товариства з обмеженою
відповідальністю "Компанія Гудвіл" відзивів на касаційну скаргу
судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. та пояснення представників прокуратури та
відповідача-2, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної
скарги, правильність застосування господарськими судами приписів
чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено
матеріалами справи, що предметом позову є вимога Заступника
прокурора Житомирської області заявлена в інтересах держави в
особі Державної податкової інспекції у Любарському районі,
Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі про
визнання недійсним договору купівлі -продажу цілісного майнового
комплексу ВАТ "Новочорторийський млинзавод" від 02.06.03,
укладеного між Житомирською філією АК "Промінвестбанк" та ЗАТ
"Торговий дім "Гудвіл"; визнання недійсним акта прийому - передачі
від 02.06.03, за яким товариство передало Житомирській філії АК
"Промінвестбанку" цілісний майновий комплекс. Обгрунтовуючи вимоги
позовної заяви прокурор наголошував на тому, що метою визнання
договору від 02.06.03 і акта прийому -передачі недійсними є
погашення ВАТ "Новочорторийський млинзавод" заборгованості зі
сплати податків. Відповідно до статті 29 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі прийняття
господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах
держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави
у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу
позивача. Отже, позивачами є Державна податкова інспекція у
Любарському районі та Управління Пенсійного фонду України в
Любарському районі, які звернувшись з позовом у даній справі,
реалізували свою владну компетенцію у відношенні до відповідачів.
Як вбачається з матеріалів справи суди попередніх інстанцій
розглянули даний спір в порядку господарського судочинства. Однак,
розгляд спору за правилами Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є помилковим, оскільки за своїм правовим
змістом цей спір не є господарським і, відповідно, не підвідомчий
господарським судам України. Підвідомчість справ господарським
судам визначено статтею 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, в частині 1 пункту 1 вказаної статті
зазначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що
виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та
з інших підстав, крім спорів, що виникають, зокрема, із
публічно-правових відносин. Такі спори віднесені до компетенції
адміністративних судів. Пунктом 1 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначено
поняття справи адміністративної юрисдикції як переданого на
вирішення адміністративного суду публічно -правового спору, у
якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або
інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До компетенції адміністративних судів відповідно до пункту 4
статті 17 названого Кодексу віднесені, зокрема, спори за
зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених
законом. Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті
7 статті З названого Кодексу, згідно з яким - це орган державної
влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова
особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських
функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання
делегованих повноважень. Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
до
функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без
районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних
державних податкових інспекцій, зокрема, віднесено подання до
судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про
визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,
одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів,
одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за
рахунок їх майна. Отже, спір у даній справі стосується реалізації
податковим органом своїх повноважень в організаційно-господарських
відносинах, що встановлюються між цим органом та суб'єктами
підприємницької діяльності, і пов'язані з його компетенцією щодо
контролю за дотриманням останніми податкового законодавства,
незалежно від наслідків недійсності угоди. Зазначені контролюючі
повноваження органів державної податкової служби України
визначають їх статус у відносинах з підприємцями як владного
суб'єкта, а останніх -як підпорядкованих суб'єктів. Разом з цим,
відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України,
затверджене указом Президента України № 121/2001 від 01.03. 01
( 121/2001 ) (121/2001)
, Пенсійний фонд України є центральним органом
виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління
солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових
внесків. Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2 цього Положення на
Пенсійний фонд покладено завдання контролювати надходження
страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств,
установ, організацій та громадян, збирати у встановленому порядку
відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки
фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів
щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків,
цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють
виплату і доставку пенсій. Підпунктом 7 пункту 2.3 вказаного
Положення передбачено, що Фонд має право стягувати з платників
страхових внесків, несплачені суми страхових внесків. З огляду на
вказане, Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі
в даному спорі діє як орган державної влади при здійсненні ним
владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних
повноважень. Отже, вказані відносини є відносинами влади та
підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та
регулятивним характером є адміністративними. Відтак, суб'єктний
склад та характер правовідносин у цій справі свідчить про те, що
дана справа є справою адміністративної юрисдикції. Відповідно до
пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до початку
діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні
справи, підвідомчі господарським судам відповідно до
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи
рішення та постанову у справі, залишили поза увагою зазначені
приписи діючого законодавства і помилково керувалися приписами
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відтак,
оскаржені судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа
передачі до суду першої інстанції для розгляду спору за правилами,
встановленими Кодексом адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, твердження представника прокуратури про те, що
даний спір не є адміністративним спростовуються наведеним.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
07.08.07 у справі №6/135"д" та рішення господарського суду
Житомирської області від 30.05.07 у цій справі скасувати.
Матеріали справи скерувати для нового розгляду до
Господарського суду Житомирської області.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі
філії "Відділення Промінвестбанку у місті Житомир" задовольнити
частково.
Головуючий, суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець