ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 р.
№ 5/826-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.I., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"
на постанову
від 19.07.2007 р. Харківського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 5/826-06
за позовом
Спільного українсько-американського агротехнічного
підприємства "Агротек" (надалі -Підприємство)
до
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі -Банк)
треті особи без самостійних вимог
ДП "Рейлін" фірми "Рейлін Ентерправзес, Iнк"; громадянин США
ОСОБА_1
про
про визнання недійсними додаткових угод
за участю представників:
від позивача
- ОСОБА_2, Федоренко В.В.
від відповідача
- Гриценко Б.М.
від третьої особи-1
- ОСОБА_2
від третьої особи-2
- ОСОБА_2
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2006 р. Підприємство звернулось в господарський суд
Сумської області з позовом до Банку про визнання недійсними
додаткових угод № 433/11 від 15.03.2005 р., № 12 від 22.04.2005
р., № 433/12 від 11.05.2005 р., № 433/12 від 14.09.2005 р. до
кредитного договору № 010/051/433 від 23.01.2003 р., укладених між
Підприємством та Банком, а також просило зобов'язати сторони
повернути один одному все отримане на підставі вказаних додаткових
угод.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.04.2007
р. (суддя Гудим В.Д.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 р. (судді: Олійник В.Ф., Кравець Т.В., Iстоміна О.А.)
рішення господарського суду Сумської області від 16.04.2007 р.
скасовано, позов задоволено: визнано недійсними додаткові угоди №
433/11 від 15.03.2005 р., № 12 від 22.04.2005 р., № 433/12 від
11.05.2005 р., № 433/12 від 14.09.2005 р. до кредитного договору №
010/051/433 від 23.01.2003 р.; стягнуто з Банку на користь
Підприємства 140376,06 грн.
Не погоджуючись з постановою, Банк звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового
процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено судами, 23.01.2003 р. між Підприємством та
Банком укладений кредитний договір № 010/051/433, відповідно до
умов якого позивачу надається кредит на суму 730000 грн. під 24 %
річних, строком до 23.01.2004 р., вимоги за яким були забезпечені
заставою майна Підприємства згідно нотаріально завіреного договору
застави майна.
Також, 02.08.2004 р. господарським судом Сумської області
була порушена справа № 7/96-04 про банкрутство Підприємства та
введено судову процедуру розпорядження майном, а також мораторій
на задоволення вимог кредиторів. За рішенням комітету кредиторів
та за згодою кредитора, вимоги якого були забезпечені заставою
(Банку), між головою комітету кредиторів боржника та Підприємством
укладена мирова угода, відповідно до якої строк погашення вимог в
розмірі 1340951,49 грн. за кредитним договором № 010/051/433
розстрочено на 5 років і вимоги підлягали погашенню рівними долями
по 268190,49 грн. 1 грудня кожного року, починаючи з 01.12.2005 р.
Поряд з цим, між сторонами були укладені додаткові угоди від
15.03.2005 р., 22.04.2005 р., 11.05.2005 р. та 14.09.2005 р. до
кредитного договору № 010/051/433 від 23.01.2003 р.
Як досліджено апеляційним господарським судом, додатковою
угодою від 15.03.2005 р. строк дії кредитного договору продовжений
до 15.09.2005 р. та збільшено ліміт кредитування до 1359100 грн.,
відсоткова ставка за користуванням кредитом встановлена 22 %
річних. Додатковою угодою від 22.04.2005 р. строк дії кредитного
договору продовжується до 01.12.2009 р. Додатковою угодою від
11.05.2005 р. ліміт кредитування збільшено до 1500000 грн. та
зазначено, що на суму яка перевищує ліміт кредитування,
передбачений у кредитному договорі, відсоткова ставка встановлена
22 % річних. Додатковою угодою від 14.09.2005 р. ліміт
кредитування встановлений у розмірі 1340951,49 грн. та відсоткова
ставка встановлена 17 % річних.
В обгрунтування пред'явлених вимог, Підприємство посилалось
на те, що оспорювані додаткові угоди змінюють умови мирової угоди
і укладені в інший спосіб, ніж мирова угода, а також не
затверджені господарським судом. Вимоги вмотивовані ст. ст. 203,
215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою
господарського суду Сумської області від 02.08.2004 р. порушено
справу № 7/96-04 про банкрутство Підприємства.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.04.2005
р. затверджено мирову угоду, провадження у справі припинено.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.12.2006
р. замінено кредитора по справі ДП "Райз-Агросервіс" його
правонаступником - ЗАТ "Компанія "Райз" в особі Сумської філії;
замінено кредитора по справі АППБ "Аваль" в особі Сумської
обласної дирекції його правонаступником -Банком; розірвано мирову
угоду, затверджену господарським судом Сумської обдаси 04.04.2005
р. у справі № 7/96-04 відносно кредитора -Банку з підстав
порушення боржником строків виконання зобов'язань за мировою
угодою щодо зазначеного кредитора.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.03.2007 р. ухвалу господарського суду Сумської області від
07.12.2006 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2007
р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.03.2007 р. скасовано, пункти 3, 4 ухвали господарського суду
Сумської області від 07.12.2006 р. скасовано та прийнято нове
рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви Банку про розірвання
мирової угоди.
Вищим господарс ьким судом України було зазначено, що
укладення мирової угоди між комітетом кредиторів та боржником
призвело до припинення зобов'язань між сторонами, які виникли до
укладання мирової угоди, тим самим, відбулась новація зобов'язань
між кредитором та боржником.
Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного
зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд підставно
виходив з того, що основною метою Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
є відновлення платоспроможності боржника, і мирова
угода, яка укладена комітетом кредиторів та боржником і
затверджена судом у справі № 7/96-04, не розірвана та є чинною, а
її законність встановлена Вищим господарським судом України, тому
додаткові угоди до кредитного договору є незаконними, а вимоги про
визнання їх недійсними є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, визнаючи додаткову угоду від 15.03.2005 р. недійсною
суд врахував відсутність документально підтвердженої згоди на її
укладання, що передбачено ч. 13 ст. 13 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, і невідповідність цієї угоди вимогам
законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій
стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього
правочину.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без
задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного
господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та
процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст.
ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 99, 101, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; обгрунтовано поставив під сумнів
помилкові висновки господарського суду першої інстанції; дослідив
подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізував відносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський
суд прийняв рішення про відмову в позові за відсутності
оспорюваних угод в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно
розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував
обставини, які мали значення для її правильного розгляду. Висновки
апеляційного суду, якими спростовано необгрунтовані твердження
місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилався
відповідач в обгрунтування своїх вимог і заперечень, грунтуються
на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням
чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин
судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки
сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює
спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого
господарського суду, обгрунтовано задоволено позов. Як наслідок,
прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без
задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 р. у справі № 5/826-06 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк