Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

ДП "Попаснянський ВРЗ" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП "Дарницький ВРЗ" про стягнення заборгованості у сумі 146245,11 грн., пені у сумі 7524 грн., індексу інфляції 22641,44 грн., 3 % у сумі 6531,57 грн., посилаючись на приписи статей 530, 548, 549 Цивільного кодексу України, пункти 4.1 та 6.2 договору № 11-юм від 12.01.2005 р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог а.с. 93).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов договору підряду № 11-юм від 12.01.2005 р., наказів на відпустку матеріалів у переробку іншим організаціям та відпустки на сторону позивачем було відвантажено, а відповідачем отримано штамповка полотна кришки люка.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору, у редакції протоколу розбіжностей, передбачено що розрахунки за роботи виконані підрядником проводяться замовником на протязі 15 банківських днів з дня прийняття виконаної роботи.

Однак, рахунки на загальну суму 146245,11 грн. відповідачем не були сплачені.

Сума заборгованості підтверджується підписаним відповідачем актом звірення розрахунків.

На претензію № 151-ю від 12.05.2006 р. про оплату за послуги зі штампування листа позивач отримав відповідь про неможливість її розгляду.

Крім того, на підставі статті 548 Цивільного кодексу України та пункту 6.2 договору позивачем була нарахована пеня у сумі 4271,82 грн., а на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних, що становлять 6531,57 грн.

У відзиві на позовну заяву ДП "Дарницький ВРЗ" проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність підтвердження виконання робіт.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2007 р. (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ДП "Дарницький ВРЗ" на користь ДП "Попаснянський ВРЗ" 146245,11 грн. основного боргу, 7524,15 грн. пені, 22641,44 грн. індексу інфляції, 6531,57 грн. 3% річних від простроченої суми.

Ухвалюючи рішення, посилаючись на приписи статей 193, 343 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що позивачем згідно умов договору було відвантажено, а відповідачем отримано матеріал, що підтверджується відповідними наказами на відпустку матеріалів у переробку іншим організаціям та відпустки на сторони, квитанціями про приймання вантажу та довіреностями відповідача на одержання товарно –матеріальних цінностей.

Виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 146245,11 грн. оплачені не були, претензія залишена без задоволення.

За апеляційною скаргою ДП "Дарницький ВРЗ" Київський апеляційний господарський суд (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.09.2007 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ДП "Дарницький ВРЗ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Попаснянський ВРЗ" у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що позивач не обґрунтував та не довів належним чином факт виконання робіт та відповідно наявність заборгованості відповідача, а тому і нарахування пені, суми річних, інфляційної суми не є обґрунтованими, так як порушень умов договору з боку відповідача не було.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанцій 12.01.2005 р. між ДП "Дарницький ВРЗ" та ДП "Попаснянський ВРЗ" було укладено договір підряду № 11-юм, відповідно до умов якого, Підрядник - ДП "Попаснянський ВРЗ" зобов'язаний виконати за завданням замовника роботу з штампування листа, креслення М1095,001, а Замовник - ДП "Дарницький ВРЗ" оплатити та прийняти виконану роботу.

Пунктом 4.1 договору в редакції протоколу розбіжностей сторони передбачили, що розрахунки за виконуємі підрядником роботи проводяться замовником на протязі 15 банківських днів з дня прийняття виконаної роботи.

Під час здійснення судового провадження судами встановлено, що ДП "Попаснянський ВРЗ" було відвантажено, а ДП "Дарницький ВРЗ" отримано штамповка полотна кришки люка, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- наказами на відпустку матеріалів у переробку іншим організаціям та відпустки на сторону;

- квитанціями про приймання вантажу № 52468292 від 27.08.2005 р., № 52468465 від 28.09.2005 р.;

- довіреностями ДП "Дарницький ВРЗ" серії ЯИА на одержання товарно –матеріальних цінностей.

Рахунки на загальну суму 146245,11 грн. ДП "Дарницький ВРЗ" оплачені не були.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо проведення розрахунку з позивачем за виконані роботи, ДП "Попаснянський ВРЗ" 12.05.2006 р. направило ДП "Дарницький ВРЗ" претензію про сплату заборгованості № 151-ю, яка залишена відповідачем без задоволення.

Станом на 01.06.2006 р. сума заборгованості за виконані підрядні роботи та отримані матеріали становила 146245,11 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 15).

Крім того, під час розгляду справи, судами було встановлено, що пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок підрядника, замовник сплачує за кожний день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами пункту 1 статті 853 цього кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, а також встановлені господарськими судами обставини справи, касаційна інстанція визнає обґрунтованими та законними судові рішення прийняти у даній справі щодо задоволення позовних вимог та стягнення з з ДП "Дарницький ВРЗ" на користь ДП "Попаснянський ВРЗ" 146245,11 грн. основного боргу, 7524,15 грн. пені, 22641,44 грн. індексу інфляції, 6531,57 грн. 3% річних від простроченої суми.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 р. у справі № 13/768 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Дарницький ВРЗ" - без задоволення.