ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 р.
№ 2-740/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.-головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л. I.
за участю представників:
позивачів
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
відповідачів
Новосьолов О.Б. -довіреність від 27.03.2006 р.
третьої особи
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська
торгово-інвестиційна компанія"
на постанову
від 25.06.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 2-740/06 Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
за позовом
- ОСОБА_1; - ОСОБА_2; - ОСОБА_3; - ОСОБА_4; - ОСОБА_5; -
ОСОБА_6; - ОСОБА_7
до
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-Люкс"
про
визнання рішення загальних зборів учасників недійсними та
визнання недійсними зміни до установчих документів ТОВ
"Парус-Люкс"
та зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-Люкс"
до
- ОСОБА_1; - ОСОБА_2; - ОСОБА_3; - ОСОБА_4; - ОСОБА_5; -
ОСОБА_6; - ОСОБА_7; - Товариства з обмеженою відповідальністю
"Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія"
про
визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ "Парус-Люкс" про визнання
рішення загальних зборів учасників товариства від 08.01.2003 року,
змін № 3, зареєстрованих 22.01.2003 року до установчих документів
товариства, а також всіх послідуючих змін недійсними.
ТОВ "Парус-Люкс" з позовом не погоджувався та подало до
Ленінського районного суду м. Дніпропетровська зустрічний позов до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за
участю третьої особи - ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна
компанія" про визнання недійсним договору уступки права вимоги від
16.09.2005 р. та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.
(том 1 а.с. 124-126).
Обгрунтовуючи зустрічний позов ТОВ "Парус-Люкс" вказував, що
29.03.2006 р. товариству стало відомо про укладення позивачами за
первісним позовом з ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна
компанія" 16.09.2005 р. договору про надання права вимоги,
предметом якого стало право вимоги виконання грошових зобов'язань
ТОВ "Парус-Люкс" перед позивачами за первісним позовом.
Вважаючи себе виключеними зі складу учасників товариства
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
передали право отримання вартості майна в розмірі 37 % від 148000
грн. ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія", а саме
54760,00 грн.
ТОВ "Парус-Люкс" вважало, що вказані особи не мали права
передавати неіснуючий борг в сумі 54760,00 грн., оскільки в пункті
3 спірного договору зазначалось, що учасники надають документи
підтверджуючі вимоги до ТОВ "Парус-Люкс", однак, ні в яких
документах підприємства не зазначено вартість майна 148000 грн.
Крім того, ТОВ "Парус-Люкс" зазначав, що не був повідомлений
кредитором, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7 про надання йому вимог на суму 54760,00 грн., і
не був повідомлений про заміну кредитора в порушення вимог статті
516 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
28.11.2006 р. ТОВ "Парус-Люкс" в судовому засіданні
відмовився від позовних вимог в частині відшкодування моральної
шкоди в розмірі 5000 грн. та просив визнати недійсним договір
уступки права вимоги від 16.09.2005 р., що підтверджується змістом
протоколу судового засідання від 28.11.2006 р. (том 1 а.с. 235).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від
28.11.2006 р. в задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за первісним позовом
місцевий суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог,
з огляду на наявні докази.
Зустрічні позовні вимоги задоволені судом з тих мотивів, що
вартість основних засобів ТОВ "Парус-Люкс" складає 29800,00 грн.,
тому акціонери ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, доля яких в установчому фонді складає 37%, не
мали права передавати борг у сумі 54760,00грн.
Ухвалою від 06.03.2007 р. Дніпропетровський апеляційний
господарський суд прийняв апеляційну скаргу ТОВ "Дніпропетровська
торгово-інвестиційна компанія" до розгляду.
Ухвалою від 02.04.2007 р. Дніпропетровський апеляційний
господарський суд ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна
компанія" залучив до участі у справі, в якості відповідача за
зустрічним позовом, з тих підстав, що товариство є стороною за
спірним договором.
Постановою від 28.11.2006 р. Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (судді: Чоха Л.В., Головко В.Г., Євстигнеєв
О.С.), переглянувши рішення Ленінського районного суду м.
Дніпропетровська від 28.11.2006 р. в апеляційному порядку, залишив
його без змін з тих же підстав.
ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" подало
до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій
просить судові рішення у справі скасувати, справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції, обгрунтовуючи доводи
касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права.
Право на отримання частини майна товариства його учасником
при виході, встановлено Законом України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, право укладати договір відступлення права
вимоги, а саме вимоги виконання грошових зобов'язань, не
заборонено Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, вартість майна
товариства, на частину якого учасники даного товариства мають
право, на день укладення договору відступлення права вимоги
встановлена шляхом проведення експертної оцінки, що залишилось по
за увагою суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7 в заяві про приєднання до касаційної скарги ТОВ
"Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" підтримали доводи
касаційної скарги ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна
компанія"
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення
присутнього у судовому засіданні представника відповідача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
постанові, враховуючи доводи касаційної скарги, а саме оскарження
судових рішень в частині визнання недійсним договору відступлення
права вимоги від 16.09.2005 р., колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час
здійснення апеляційного провадження 16.09.2005 р. між фізичними
особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_1., ОСОБА_7, ОСОБА_5,
ОСОБА_6. і ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія"
був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до
якого фізичні особи відступили право вимоги виконання грошових
зобов'язань ТОВ "Парус-Люкс", які виникли із корпоративних
відносин учасників товариства і боржника.
Згідно із пунктом 1 цього договору до ТОВ "Дніпропетровська
торгово-інвестиційна компанія" перейшло право отримання грошової
компенсації учасників у зв'язку з їх виключенням зі складу
учасників товариства в розмірі 37% від загальної вартості майна
товариства в сумі 148000 грн.
Сторони домовилися, що підприємство сплачує кожному учаснику:
у випадку повного отримання суми по 3800 грн., у випадку не
отримання суми - по 800 грн.
Строк дії договору - до 31.12.2008 року.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою
особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за
правочином (відступлення права вимоги).
При цьому до нового кредитора переходять права первісного
кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на
момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або
законом.
При відступленні права вимоги характер та зміст зобов'язань
не змінюється, а відбувається лише заміна осіб у зобов'язанні на
стороні кредитора.
За приписами статті 519 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим
кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає
за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли
первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, вимога, яка передається, повинна бути дійсною.
Як було встановлено під час розгляду справи, зі спірного
договору вбачається, що фізичні особи передали підприємству право
отримання грошової компенсації в розмірі 37% від загальної
вартості майна боржника в сумі 148000 грн.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при виході учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини
майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.
Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він
вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути
повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка
прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його
виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в
користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Аналогічні приписи містить стаття 148 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
В силу частини 2 зазначеної норми порядок і спосіб визначення
вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у
статутному фонді, а також порядок і строки її виплати
встановлюються статутом і законом.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Статутом ТОВ
"Парус-Люкс" не встановлений порядок і спосіб визначення вартості
частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді,
тому зазначена в договорі відступлення права вимоги сума цієї
вимоги не є дійсною, оскільки не підтверджена відповідними
документами.
Стаття 515 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не допускає
заміну кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою
кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди,
завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно з частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а
кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено
договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв
ділового обороту.
Під час здійснення судового провадження суд апеляційної
інстанції дійшов висновку, що за змістом частини 1 статті 527
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
усі зобов'язання визнаються
особистими, якщо інше не встановлено договором або законом, не
випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Законом "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
не
обумовлено право учасників передавати свої майнові права третім
особам, зокрема право отримання грошової компенсації долі від
загальної вартості майна.
А тому, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені
під час здійснення апеляційного провадження обставини, судова
колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду
апеляційної інстанцій щодо визнання недійсним договору
відступлення права вимоги від 16.09.2005 р.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія
вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у
справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
виходить за межі
повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у
справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10,-
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.06.2007 р. у справі № 2-740/06 Ленінського районного суду
міста Дніпропетровська залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ
"Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" - без
задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач