ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 р.
№ 1/148
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.I.
за участю представників сторін:
позивача
Лизенко А.В. дов. від 10.12.2007 року
відповідача
Василевської Б.П. дов. від 01.01.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Укрхіменерго"
на постанову
від 29.08.2007 року Луганського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 1/148 господарського суду Луганської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод
"Пролетарій"
до
Відкритого акціонерного товариства "Укрхіменерго"
про
стягнення 20856,99 грн.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Лисичанський склозавод
"Пролетарій" звернулося до господарського суду Луганської області
з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укрхіменерго" про
стягнення 20000,00 грн. збитків та пені 856,99 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від
19.07.2007 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на
необгрунтованість позовних вимог.
За апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства
"Лисичанський склозавод "Пролетарій" судове рішення переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 29.08.2007 року скасоване. Позов
задоволений частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного
товариства "Укрхіменерго" на користь Закритого акціонерного
товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" збитки в сумі
20000,00 грн., пеню за прострочку виконання в сумі 600,82 грн. та
відповідні судові витрати. В решті позову відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство "Укрхіменерго" звернулося до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 29.08.2007 року, рішення господарського
суду Луганської області від 19.07.2007 року залишити без змін з
огляду на порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній
справі є стягнення збитків, завданих простроченням виконання
зобов'язання.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що 17.10.2005 року між сторонами укладено договір №
15-122/05-520732/ОГЭ пр-во № 2 (а.с.7) на створення
науково-технічної продукції.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що "виконавець" (відповідач
у справі), зобов'язався розробити у визначений строк
проектно-кошторисну документацію конструкції котла-утилізатора
ГКУ-16-95/70 згідно календарного плану та обсягу робіт (додаток №
1) та утилькотельної позивача (виробництво № 2), згідно технічних
умов та технічного завдання "замовника" (позивача у справі), у
тому числі:
- генплан, архітектурно-будівельна частина, тепломеханічна
частина, автоматизація, електропостачання, опалення та вентиляція,
водопостачання і каналізація, зв'язок та сигналізація, охорона
природного середовища.
Пунктом 2 цього договору сторони визначили вартість робіт та
порядок розрахунків, за умовами якого перелік і вартість робіт
визначається на підставі локального кошторису № 180 (додаток № 2),
договірної ціни (додаток № 3), кошторису на проектно-вишукувальні
роботи (додаток № 4) і складає:
- за розробку проекту конструкцій котла-утилізатора
ГКУ-16-95/70 -37270,00 грн.;
- проектування утилькотельної -71500,00 грн.
Всього -108770,00 грн.
Пунктами 2.2, 2.3 вказаного договору сторони передбачили, що
"замовник" (позивач у справі) протягом 10 днів після підписання
договору перераховує "виконавцю" (відповідачу у справі) аванс у
сумі 20000,00 грн., решту 88770,00 грн. перераховує протягом 10
банківських днів після підписання акту здачі-приймання
проектно-кошторисної документації;
- "виконавець" зобов'язався на протязі п'яти місяців після
надходження авансу розробити робочий проект (пункт 3.1 договору);
строки виконання робіт продовжувались до 31.05.2006 року,
15.07.2006 року, 06.08.2006 року;
- закінчену роботу "виконавець" мав передати "замовнику" за
товарною накладною та три примірника акту здачі-приймання для
підписання за встановленою формою (пункт 4.2 договору).
Додатковою угодою № 2/497/ОГЭ від 14.04.2006 року до цього ж
договору сторони перенесли строк виконання робіт до 31.05.2006
року (а.с.11).
Додатковою угодою № 3-631/ОГЭ пр-во № 2 від 31.05.2006 року
до вищезазначеного договору сторони змінили пункт 1.1 (предмет
договору) та виклали його в наступній редакції:
1.1 "замовник" доручає, а "виконавець" зобов'язується
розробити у визначений строк проектно-кошторисну документацію
конструкції "Установки для одержання теплофікаційної води" ЗАТ
"Лисичанський склозавод "Пролетарій" виробництва № 2, згідно
технічних умов і технічного завдання "замовника", в тому числі
генплан, архітектурно-будівельна частина, тепломеханічна частина,
автоматизація, електропостачання, опалення та вентиляція,
водопостачання і каналізація, зв'язок та сигналізація, охорона
природного середовища.
Також, сторони виклали пункт 3.1 договору в наступній
редакції:
3.1 "виконавець" зобов'язується приступити до розробки
проектно-кошторисної документації протягом 10 днів з моменту
отримання авансу на розрахунковий рахунок "виконавця" та здати
виконану проектно-кошторисну документацію в строк до 15.07.2006.
У всьому іншому діють умови договору № 15-122/05-520732/ОГЭ
пр-во № 2 від 17.10.2005 року (а.с.12).
Додатковою угодою № 4-768/ОГЭ від 13.07.2006 року сторони
знову змінили пункт 3.1 договору та виклали його в наступній
редакції:
3.1 "виконавець" зобов'язується приступити до розробки
проектно-кошторисної документації протягом 10 днів з моменту
отримання авансу на розрахунковий рахунок "виконавця" і здати
виконану проектно-кошторисну документацію в строк до 06.08.2006
року (а.с.13).
Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що
платіжним дорученням № 509900 від 25.11.2005 року позивач
перерахував відповідачу передплату (аванс), згідно вищезазначеного
договору в сумі 20000,00 грн.
Позивач, посилаючись на те, що відповідачем не виконані
зобов'язання за вищезазначеним договором, а виконання в подальшому
вже втратило інтерес для нього 14.12.2006 року направив
відповідачу вимогу (а.с.15) про відшкодування збитків в сумі
20000, 00 грн. та відмовився від договору.
При прийнятті рішення, місцевий господарський суд дійшов
висновку, що позивач не має права вимагати повернення 20000,00
грн., сплачених 25.11.2005 року, до укладення додаткової угоди
31.05.2006 року, оскільки в ній не зазначено, що вказані кошти
мають враховуватися як передплата при виконанні робіт за зміненим
предметом договору, а частиною 4 статті 653 передбачено, що
сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане
ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, позивач допустив односторонню відмову від
виконання договору № 15-122/05-520732/ОГЭ пр-во № 2 від 17.10.2005
року та порушив умови пункту 9.6 цього договору.
Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення
про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача збитків
в сумі 20000,00грн., пені в сумі 600,82 грн., апеляційний суд
визнав, що дії позивача відповідають вимогам частини 3 статті 612
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено, якщо
внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило
інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття
виконання і вимагати відшкодування збитків.
Але, при цьому ні господарський суд першої інстанції, ні
апеляційний суд не звернули уваги на те, що у розумінні статті 22
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є втрати, яких
особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а
також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її
право не було порушене (упущена вигода).
Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Згідно з пунктом 1 якої до складу
збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого,
пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог
законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим
суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених
матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок
порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток
(втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала
право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою
стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,
передбачених законом.
Отже, судами не враховано, що виходячи із змісту статті 225
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, збитками, які
підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське
правопорушення є, зокрема, вартість невиконаних робіт, розмір яких
повинен бути реальним та доведеним кредитором відповідно до вимог
частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, апеляційний суд, задовольняючи позов не взяв до
уваги, що для застосування такої міри відповідальності, як
стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу
цивільного правопорушення.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими, тому вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Луганської області від 19.07.2007
року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
29.08.2007 року у справі № 1/148 господарського суду Луганської
області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Укрхіменерго" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач