2/415-07 Про розірвання договору оренди нежилого приміщення, зобов'язання повернути приміщення та стягнення орендної плати - 05.03.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2007 року у справі № 2/415-07 Господарського суду Сумської області за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Суми, до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Суми, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сумська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест", м. Суми, про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення 84 000 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Суми, до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Суми, про стягнення 20 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_3 (дов. від 12.08.2007р.);

відповідача -ОСОБА_4 (дов. від 23.08.2007р.);

-ОСОБА_5 (дов. від 23.08.2007р.);

третьої особи -не з'явився,

У серпні 2007 року позивач -СПД - ФО ОСОБА_1 -пред'явив у господарському суді позов до відповідача -СПД - ФО ОСОБА_2 про стягнення 84 000грн.

Вказував, що 01.05.2007р. між ним та відповідачем було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого він зобов'язався передати орендарю (відповідачу) приміщення загальною площею 280 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1 для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, а відповідач -здійснювати орендну плату передбачену п. 4.1 договору.

Зазначав, що після укладення договору оренди нежитлового приміщення відповідач розпочав його використання, здійснює в ньому торгівельну діяльність, уклав договір охорони, проте відмовляється підписати акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, позивач, згідно уточнень позовних вимог від 04.09.2007р., просив розірвати договір оренди від 01.05.2007р. та стягнути з відповідача 112 000грн. боргу.

У вересні 2007 року позивач -СПД - ФО ОСОБА_2 пред'явив у господарському суді зустрічний позов до відповідача -СПД - ФО ОСОБА_1 про стягнення 20 000 грн.

Вказував, що 23.03.2007р. відповідач взяв у нього попередню оплату в сумі 20 000грн. за оренду нежитлового приміщення загальною площею 280 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1.

Зазначав, що згідно п. 5.3, укладеного 01.05.2007р. між ним та відповідачем договору оренди, об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання членами двосторонньої комісії акту приймання-передачі.

Посилаючись на ту обставину, що об'єкт оренди по акту приймання-передачі не передавався, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно набутих 20 000грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24 вересня 2007 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановлено стягнути з СПД - ФО ОСОБА_1 на користь СПД - ФО ОСОБА_2 безпідставно набутих 20 000грн., 200грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване посиланнями на відсутність доказів підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди, що є порушенням п. 5.4 договору та на ст. 795 ЦК України, згідно якої передача наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2007 року (колегія суддів у складі: Токар М.В. -головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі СПД - ФО ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про стягнення з СПД - ФО ОСОБА_2 112 000грн. боргу.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідають.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.05.2007р. між сторонами у справі було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати орендарю (відповідачу) приміщення загальною площею 280 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1 для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, а відповідач -здійснювати орендну плату передбачену п. 4.1 договору.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 3.1 договору, термін оренди складає 11 місяців з моменту прийняття об'єкта, що орендується.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили розмір орендної плати, що становить 28 000грн. за місяць.

Згідно п. 4.3 договору, орендар зобов'язаний протягом 10 днів з моменту прийняття об'єкту, що орендується, перерахувати орендну плату за один місяць авансом.

Відповідно до розділу 5 договору, приймання-передача об'єкта, що орендується здійснюється двосторонньою комісією. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно ст. 795 ЦК України передача наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 280 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1, як це передбачено розділом 5 договору оренди від 01.05.2007р., сторонами не підписувався.

Суди також встановили, що 23.03.2007р. СПД - ФО ОСОБА_1 отримав від СПД - ФО ОСОБА_2 попередню оплату в сумі 20 000грн. за оренду нежитлового приміщення загальною площею 280 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1.

Враховуючи ту обставину, що акт приймання-передачі об'єкту оренди сторонами не підписувався, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що відсутні будь-які правові підстави до стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди.

Задовольняючи зустрічний позов, суди правильно виходили з того, що відповідач (за зустрічним позовом) безпідставно користується переданим йому СПД - ФО ОСОБА_2 авансом за оренду нежитлового приміщення загальною площею 280 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1 в розмірі 20 000грн., оскільки останнім, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено факту передачі вказаного приміщення в оренду, тому вказана сума підлягає стягненню.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що СПД - ФО ОСОБА_2 використовувала орендоване приміщення про що свідчить, зокрема те, що між нею та Сумською філією ТОВ "Венбест" було укладено договір охорони нежитлового приміщення загальною площею 280 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1, не заслуговують на увагу суду, оскільки скаржник є власником приміщення, тому він не був позбавлений права використовувати вказане приміщення на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.