ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 р.
№ 31/47-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., В.Швеця
за участю представників сторін котрі позивача відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
не з'явились, повідомлені належним чином ОСОБА_2 дов. від
16.05.2006 року Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
11.06.2007 року
у справі господарського суду
№ 31/47-07 Дніпропетровської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
про
стягнення 23632грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3звернулася до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом про
стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. збитків,
в розмірі 23632грн, заподіяних транспортному засобу позивача
пожежею, яка сталася з вини відповідача.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від
15.02.2007 року позовні вимоги задовольнив на
підставі статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
стягнув з суб'єкта
Доповідач Гоголь Т.Г.
підприємницької діяльності ОСОБА_1. на користь позивача
23632грн. збитків. Рішення вмотивоване тим, що пожежа сталася з
вини працівника відповідача.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою
від 11.06.2007 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від
15.02.2007 року залишив без змін, з тих самих підстав.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подав до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 15.02.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11.06.2007 року та ухвалити нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись
на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, в тому числі статей 1162,
1172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Скаржник зазначає, що
господарські суди попередніх інстанцій неповно з'ясували фактичні
обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду справи,
що призвело до прийняття незаконних та необгрунтованих рішень.
Також скаржник вважає що даний спір не підлягає розгляду в
господарському суді, з огляду на те, що шкода заподіяна позивачу
не під час виконання водієм ОСОБА_4 своїх трудових обов'язків.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника
відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування господарськими судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо
дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для
перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Крім
того згідно зі статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарські суди попередніх
інстанцій встановили, що 21.01.2006 року на території стоянки АТЗТ
"Нікопольське АТП-11207" у місті Нікополі Дніпропетровської
області по АДРЕСА_1 сталася пожежа, в результаті якої заподіяна
матеріальна шкода автобусу ЛАЗ 695 Н, реєстраційний номер НОМЕР_1
який відповідно до тимчасового реєстраційного талону належав
суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3і використовувався в
підприємницькій діяльності для перевезення пасажирів у
відповідності до ліцензійної картки серії НОМЕР_2
В ході розгляду справи господарськими судами попередніх
інстанцій встановлено, що причиною пожежі стало загоряння у
автобусі Iкарус 250, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить
суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1., у місці розташування
печі обігріву передпускового пристрою, обігрівача типу
Сірокко-268, при постійному прогріванні автобуса водієм ОСОБА_4 з
яким суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1було укладено
безстроковий трудовий договір від 01.08.2002 року .
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 1166 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну
фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі
особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від
її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Виходячи із положень названої статті шкода підлягає відшкодуванню
в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії
останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній
причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За змістом статті 1172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду, завдану їхнім
працівником під час виконання ним своїх трудових
обов'язків.
Зважаючи на те, що господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено факт завдання транспортному засобу позивача збитків,
пов'язаних з неправомірними діями водія автобуса Iкарус 250,
реєстраційний номер НОМЕР_3, що перебував в трудових відносинах з
відповідачем, Вищий господарський суд України вважає, що попередні
судові інстанції правомірно задовольнили позовні вимоги в частині
стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
23632грн.збитків, вірно застосувавши приписи чинного
законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини 2 статті 111 -7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції
касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та
встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами
при попередньому розгляді справи.
Посилання скаржника на те, що даний спір не підвідомчий
господарському суду і повинен розглядатися в суді загальної
юрисдикції є безпідставними, оскільки відповідно до статті 1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
право на
звернення до господарського суду мають підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи ,
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта
підприємницької діяльності. За приписами статті 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами у судовому
процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства т а
організації, громадяни визначені статтею 1 названого кодексу. В
даному випадку відповідачем у справі є Суб'єкт підприємницької
діяльності ОСОБА_1.
Таким чином, фактичні обставини, що мають значення для
справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на
основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються не
переконливими.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7 ,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
15.02.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11.06.2007 року у справі № 31/47-07
залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець