ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 р.
№ 30/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді суддів
Кота О.В. Владимиренко С. В. Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
приватного підприємства "Тера"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2007 р. у справі № 30/55
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Київський
науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з
дослідним заводом"
до
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1приватного підприємства "Тера"
про
визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача: Якименко М. М.
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
встановив:
Рішенням від 26 квітня 2007 року господарський суд м. Києва
(суддя Ващенко Т. М.) у справі № 30/55 позов задоволено, Договір
купівлі-продажу від 17 грудня 2002 року визнано недійсним,
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1
зобов'язано прийняти по Акту приймання-передачі в оренду нерухому
майно у відповідності до умов Договору оренди житлових та
нежитлових будівель (приміщень) від 17 листопада 2006 року та
стягнуто судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16
серпня 2007 року апеляційну скаргу ПП "Тера" на рішення
господарського суду м. Києва від 26 квітня 2007 року залишено без
задоволення, а рішення -без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 16 серпня 2007 року, ПП "Тера" звернулось
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати повністю рішення господарського суду м. Києва
від 26 квітня 2007 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16 серпня 2007 року та прийняти нове
рішення, яким в задоволенні позовних вимоги ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко"
відмовити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми
матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,
виходячи з наступного.
17 листопада 2006 року між ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко"
(Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною
особою ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди житлових та
нежитлових будівель (приміщень).
Відповідно до п. 2.2 Договору оренди, об'єкт оренди
вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами Акту
приймання-передачі, що, згідно п. 2.1 того ж договору, має бути
здійснено протягом 30 календарних днів з моменту підписання
сторонами Договору оренди.
Як встановлено Київським апеляційним господарським судом
відповідач-1 (Орендар) відмовляється виконувати вимоги п. 2.1.
Договору оренди в частині підписання Акту приймання-передачі.
Дане викладено у листі від 15 грудня 2006 року, в якому
відповідач-1 (Орендар) посилається на те, що ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко"
не є власником майна, що є предметом Договору оренди від
17.11.2006 р., оскільки воно було відчужене ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко"
за договором купівлі-продажу будівель (споруд) від 17 грудня 2002
року, укладеного з ПП "Тера".
22 грудня 2002 року між ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко" та ПП "Тера"
підписано Акт передачі-прийому споруд, відчужених за вищенаведеним
договором купівлі-продажу.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до
СПД ОСОБА_1 та ПП "Тера". Судом апеляційної інстанції на підставі
скарги відповідача-2 розглядалось питання щодо порушення місцевим
судом ст. ст. 15 та 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у частині виключної
підсудності справ, а також ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
об'єднання позовних вимог.
Під час розгляду справи в даній частині апеляційний
господарський суд дійшов передчасного висновку про правомірне
застосування місцевим судом зазначених законодавчих норм.
Ст. 58 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що в одній позовній заяві
може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою
виникнення або поданими доказами.
На думку колегії суддів апеляційний господарський суд
необгрунтовано дійшов висновку про те, що вимоги ВАТ "КНДIСЕ
"Синтеко" до СПД ОСОБА_1 та до ПП "Тера" пов'язані підставами
виникнення. Адже вимоги позивача до СПД ОСОБА_1 щодо підписання
Акту приймання-передачі випливають з підписаного 17.11.2006 р.
Договору оренди житлових та нежитлових будівель (приміщень).
Натомість вимоги позивача до ПП "Тера" щодо визнання недійсним
Договору купівлі-продажу будівель (споруд) від 17.12.2002 р.
грунтуються на заявленій позивачем відсутності у особи, яка
підписала даний договір, відповідних повноважень.
Відтак позивачем не дотримано правил поєднання однорідних
позовних вимог, а судами не застосовано вимог ст. 63 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, якими порушення правил поєднання вимог визначено як
підставу для повернення позовної заяви без розгляду.
Під час розгляду справи апеляційний господарський суд дійшов
хибного висновку щодо правильного застосування місцевим судом норм
ст. ст. 15 та 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ч. 1 ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що справи у
спорах про визнання договорів недійсними розглядаються
господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за
договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як:
передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші
тощо.
ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко" подав позов про визнання недійсним
Договору купівлі-продажу від 17.12.2002 р., укладеного з ПП
"Тера". Зобов'язання ПП "Тера", відповідно до п. 1.1 зазначеного
Договору, полягає у покупці дерев'яних споруд, які знаходяться на
базі відпочинку "Каштан", розташованої у Сонячному курортному
районі смт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської
області. Згідно п. 3.2Договору від 17.12.2002 р. ПП "Тера"
зобов'язана прийняти вищезазначені споруди згідно Акту
прийому-передачі.
Місцезнаходженням ПП "Тера" є смт. Затока,
Білгород-Дністровського району Одеської області, вул. Приморська,
98.
Ч. 2 ст. 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає, що справи у
спорах про право власності на майно або про витребування майна з
чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у
користуванні майном розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням майна.
Ч. 2 п. 1 ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що у разі
недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій
стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього
правочину. Отже, подаючи позов про визнання Договору від
17.12.2002 р. недійсним, ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко" мало на меті
відновити своє право власності на майно, рівно як і усунути
перешкоди у користуванні даним майном, яке, на думку позивача,
належить йому на законних підставах.
Виходячи із наведених підстав, позовні вимоги ВАТ "КНДIСЕ
"Синтеко" до ПП "Тера" мають розглядатися у господарському суді
Одеської області.
Ч. 2 ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
закріплює, що справи у
спорах, які виникають при виконанні господарських договорів та з
інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів
розглядаються господарським судом за місцезнаходженням
відповідача.
Як зазначено у позовних вимогах ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко", СПД
ОСОБА_1 не виконала одне з своїх зобов'язань по Договору оренди
житлових та нежитлових будівель (приміщень) 17.11.2006 р., а
саме - не прийняв об'єкт оренди по Акту приймання-передачі в
оренду нерухомого майна.
Місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи -
підприємця < /span>визначається за даними його державної
реєстрації як суб'єкта господарювання. Відповідно до свідоцтва про
державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 № НОМЕР_1
від 15 березня 2005 року місцем проживання СПД ОСОБА_1 є АДРЕСА_1
Дана адреса, згідно п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, була
зазначена і в позовній заяві ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко".
Відтак, позовні вимоги ВАТ "КНДIСЕ "Синтеко" до СПД ОСОБА_1
мають розглядатися у господарському суді м. Києва.
Під час розгляду справи суд дійшов висновку про недійсність
договору купівлі-продажу від 17 грудня 2002 року, однак не вказав
норму закону, у відповідності до якої прийняв таке рішення.
Наведені вище обставини свідчать, що при розгляді даної
справи судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано
вимоги законодавства та зроблені хибні висновки на підставі
встановлених юридичних фактів.
Відтак, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися
законними, а тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наступне.
Стаття 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що до договорів, укладених до 1
січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, застосовуються правила
цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або
розірвання договорів, незалежно від дати їх укладення. Однак,
даною статтею не передбачено, що в такому ж порядку мають
вирішуватися і питання, пов'язані з недійсністю договорів.
Відтак, стосовно вирішення цих питань (підстав, порядку та
правових наслідків визнання договорів недійсними) мають
застосовуватись правила Кодексу, чинного на момент укладення
договору.
При новому розгляді справи суду необхідно також дослідити
питання щодо обгрунтованості об'єднання позовних вимог та,
враховуючи зазначені вище обставини і вимоги законодавства,
вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Тера" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2007 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2007 р. у справі № 30/55 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі
суду.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук