Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Харківського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

12.03.2007 року підприємство Укоопспілки "Харківський дослідно-експериментальний завод" звернулося до суду з позовом про витребування від відповідачів майна, яке перебуває у позивача на праві господарського відання та розташоване за адресою: м. Харків, вул. Селянська,124, а саме: будівля літ. "М-2" площею 299,5 кв.м. (котельня, хімводоочистка), будівля літ. "Ф-1" площею 45,6 кв.м. (овочесховище), будівля літ. "С-1" площею 1249,6 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Укоопспілка є засновником підприємства позивача, спірне майно передане засновником до статутного фонду підприємства на праві господарського відання (постанова Укоопспілки № 272 від 27.08.2002 року).

08.08.2006 року ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 31/63-06 порушене провадження про банкрутство підприємства Укоопспілки "Харківський дослідно-експериментальний завод" та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04.01.2006 року постановою господарського суду Харківської області підприємство позивача визнане банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура, припинені повноваженні органів управління підприємства-банкрута та власника майна.

02.03.2007 року Укоопспілка (продавець) та підприємство Укоопспілки "Укоопзовшінторг" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є витребуване майно.

19.03.2007 року позивач заявою доповнив позовні вимоги шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.03.2007 року, укладеного між відповідачами у справі.

21.03.2007 року ухвалою господарського суду Харківської області заборонено відповідачам вчиняти будь-які дії по відчуженню та передачі нежитлових будівель, які є предметом витребування позивача.

21.09.2007 року підприємство Укоопспілки "Укоопзовшінторг" (покупець) звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу від 02.03.2007 року дійсним та припинити право власності Укоопспілки на майно.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію. З моменту вчинення дій у покупця виникло право власності на майно (ч.4 ст. 334 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 330, 390 ЦК України покупець є добросовісним набувачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2007 року (суддя Н.Гребенюк) позовні вимоги задоволені в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.03.2007 року. У задоволенні вимог про витребування майна відмовлено з огляду на те, що спірне майно не вибувало із володіння позивача за первісним позовом. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу мотивоване тим, що на момент укладення власником майна договору купівлі-продажу майно перебувало у господарському володінні позивача за первісним позовом та у зв’язку з відкриттям ліквідаційної процедури підприємства позивача, майно увійшло до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів, а повноваження власника майна припинені. Тобто відчужуючи майно, власник діяв поза межами обмежень його права власності.

Відмовляючи у зустрічній позовній вимозі про визнання договору купівлі-продажу дійсним, господарський суд послався на те, що оспорюваний договір визнаний недійсним за первісним позовом та крім того, чинне законодавство не передбачає визнання у судовому порядку договору купівлі-продажу дійсним з підстав, зазначених у позові. Договір купівлі-продажу, визнаний судом недійсним, не припиняє права власності продавця на майно, а тому вимога про припинення права власності Укоопспілки на майно задоволенню не підлягає.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року (колегія суддів: В.Демченко, Ю.Такмаков, О.Плужник) рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів.

Звертаючись до суду з касаційними скаргами, Укоопспілка та підприємство Укоопспілки "Укоопзовшінторг" посилаються на неправильне застосування судами при ухваленні оспорюваних рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 133 ГПК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становить право власності та інші речові права –право господарського відання, право оперативного управління; право володіння, право користування. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Засновуючи господарські організації, власник закріплює за ним належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності –на праві оперативного управління (ст. 135 ГК України).

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання, оперативного управління за суб'єктом господарювання здійснює контроль за використанням та збереженням цього майна, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Майно, передане в оперативне управління може бути вилучене власником як надлишкове, або таке, що не використовується за призначенням (ст. 136, ст. 137 ГК України).

Тобто власник майна, переданого господарюючому суб'єкту для здійснення ним своєї діяльності, не вправі ним розпоряджатися до припинення правових підстав, на яких майно було передане господарюючому суб'єкту.

А тому Укоопспілка як власник майна не вправі була його відчужувати при перебуванні цього майна у володінні (користуванні) заснованого нею господарюючого суб’єкта.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наслідком визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є, зокрема, припинення повноважень власника майна банкрута. Тобто припиняється весь обсяг повноважень власника, що охоплює собою і право розпорядження майном.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Законодавча вимога про нотаріальне посвідчення договору відчуження або його державна реєстрація пов’язується з моментом набуття права власності за договором (ст. 334 ЦК України), а не є його підставою набуття.

Посилання підприємства Укоопспілки "Укоопзовшінторг" про набуття ним права власності як добросовісним набувачем є хибним, оскільки майно, яке є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу не вибувало із володіння підприємства Укоопспілки "Харківський дослідно-експериментальний завод", а тому і не набуте ні добросовісно, ні недобросовісно покупцем.

Відповідно до положень ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підставою виникнення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння є порушення права господарського відання майном особи, яка не є стороною оспорюваного договору, а тому об’єднання цих вимог не суперечить ст. 58 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Центральної спілки споживчих товариств та підприємства Укоопспілки "Укоопзовшінторг" залишити без задоволення.

Постанову від 04.12.2007 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 55/118-07 залишити без зміни.