ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     05 грудня 2007 р.
 
     № 27/384
 
      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     Головуючого:
     Суддів:
     Михайлюка М.В.,
     Дерепи В.I.,
     Рибака В.В.,
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     ВАТ "Донвуглеводоканал"
     на ухвалу
     господарського суду Донецької області від 24.09.2007 року
 
     у справі
     № 27/384 господарського суду Донецької області
     за позовом
     ВАТ "Донвуглеводоканал"
     до
     третя особа
     Орендного підприємства "Шахта ім. А.Ф. Засядько"
     КП "Донецькміськводоканал"
 
     про
     стягнення 551003,31 грн.
 
     за участю представників сторін:
     позивача
     не з'явились,
     відповідача
     третьої особи
     не з'явились,
     Гнатюк О.I.,
 
                       В С Т А Н О В И В :
 
     Ухвалою господарського суду Донецької області від  24.09.2007
року  у  справі  №27/384  (судді:  Новікова  Р.Г.,  Чернота  Л.Ф.,
Сковородіна  О.М.)  в  задоволенні  заяви  позивача  про  перегляд
рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2004 р.  у
справі  №  27/384  за  нововиявленими  обставинами  відмовлено,  а
рішення залишено без змін.
 
     Не  погоджуючись  з  ухвалою  господарського  суду,   позивач
звернувся до  Вищого  господарського  суду  України  з  касаційною
скаргою, в якій просив  оскаржувану  ухвалу  скасувати,  а  справу
передати на новий розгляд. В обгрунтування  своїх  вимог  скаржник
посилається на те, що господарським судом неправильно  застосовані
норми матеріального та процесуального права.
 
     Колегія   суддів   Вищого   господарського   суду    України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну  оцінку
обставин   справи   та   повноту   їх   встановлення,   дослідивши
правильність застосування господарським судом норм  процесуального
права,  вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню,
виходячи з наступного.
 
     Відповідно  до  вимог  ст.  112   ГПК   України   ( 1798-12 ) (1798-12)
        
господарський суд може переглянути прийняте  ним  судове  рішення,
яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають
істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
 
     До  нововиявлених  обставин  відносяться  матеріально-правові
факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення  сторін,  а  також
інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або
розгляду   справи   про    банкрутство.    Необхідними    ознаками
нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на  час  розгляду
справи, по-друге,  те,  що  ці  обставини  не  могли  бути  відомі
заявникові на час розгляду справи.
 
     Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є  фактичними
даними, що в установленому порядку спростовують  факти,  які  було
покладено в основу  судового  рішення.  Ці  обставини  мають  бути
належним чином  засвідчені.  Не  можуть  вважатись  нововиявленими
обставини, що встановлюються на  підставі  доказів,  які  не  були
своєчасно подані сторонами чи прокурором.
 
     Як встановив господарський суд, позивач звернувся до  суду  з
позовом про стягнення з відповідача  боргу  за  надані  послуги  з
водопостачання та водовідведення за  період  червень-жовтень  2003
року в сумі 551003,31 грн., з яких 539762,97 грн. основного боргу,
9276,93 грн. пені, 1963,41 грн. 3% річних.
 
     Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2004
року,  залишеним  без  змін  постановою  Донецького   апеляційного
господарського  суду  від  07.09.2004   року,   позов   задоволено
частково: стягнуто з відповідача  на  користь  позивача  310025,22
грн. боргу, 9268,02 грн. пені, 1961,54 грн. 3% річних.  Відмовлено
у  задоволенні  позову  в  частині  стягнення  вартості  послуг  з
водопостачання та  водовідведення  за  вересень  2003  р.  у  сумі
1101,60 грн., за жовтень у сумі 183837,60 грн., 8,86 грн. пені  та
1,87 грн. 3% річних.
 
     Постановою Вищого господарського суду України від  09.02.2005
року постанова Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
07.09.2004 року та рішення господарського суду  Донецької  області
від 12.07.2004 року скасовані в частині відмови у стягненні оплати
за надані у  жовтні  2003  року  послуги,  в  цій  частині  справа
передана на новий розгляд. В іншій частині  судові  акти  залишено
без змін.
 
     Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2005
року позов у частині стягнення з відповідача оплати  за  надані  у
жовтні 2003 року послуги задоволено:  стягнуто  з  відповідача  на
користь позивача 183837,60 грн. боргу.
 
     Постановою Донецького апеляційного  господарського  суду  від
03.10.2005 року  зазначене  рішення  скасовано  та  прийнято  нове
рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в частині  стягнення
оплати за надані у жовтні 2003 року послуги.
 
     Постановою Вищого господарського суду України від  14.12.2005
року постанова Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
03.10.2005 року залишена без змін. Ухвалою Верховного Суду України
від 09.02.2006 року відмовлено в порушенні касаційного провадження
з перегляду  постанови  Вищого  господарського  суду  України  від
14.12.2005 року у справі №27/384.
 
     31.07.2007 року позивач звернувся до  господарського  суду  з
заявою про перегляд рішення господарського суду Донецької  області
від 12.07.2004 року за нововиявленими обставинами у зв'язку з тим,
що при розгляді  у  господарському  суді  справи  №  14/206  стало
відомо, що сума у розмірі 101162,35 грн.,  сплачена  за  платіжним
дорученням № 18100  від  23.09.2003  року  сплачена  на  виконання
рішення господарського суду у справі №14/206 від 14.08.2003  року,
в той же час позивач вважав, що ця сума оплачена за надання послуг
з водопостачання та водовідведення за вересень 2003 року.
 
     Місцевий господарський суд, відхилив доводи заявника про  те,
що дана обставина є нововиявленою та має  значення  для  вирішення
справи, з огляду на наступне.
 
     Як вбачається з матеріалів справи, а саме з  позовної  заяви,
позивач звернувся до суду з позовом про  стягнення  з  відповідача
боргу за надані послуги  з  водопостачання  та  водовідведення  за
період червень-жовтень 2003 року в сумі 551003,31 грн.  З  аналізу
позовної заяви вбачається, що позивач,  зазначаючи  про  наявність
часткового погашення боргу за надані послуги з  водопостачання  та
водовідведення за період червень-жовтень 2003 року,  посилався  на
оплату послуг за вересень 2003 року у розмірі 251162,35  грн.  При
цьому, позивач самостійно розрахував  суму  боргу  відповідача  та
врахував в якості оплати послуг з водопостачання та водовідведення
за вересень  2003  року  суму  101162,35  грн.  та  не  пред'являв
позовних вимог про стягнення останньої.
 
     Згідно акту звірки розрахунків № 520 від 02.12.2003  року  до
складу  оплачених  відповідачем  за  вересень  2003  року  коштів,
ввійшла сума 101162,35 грн., сплачена платіжним дорученням № 18100
від 23.09.2003 року. Даний акт в частині розрахунків за  надані  у
вересні 2003 року послуги підписаний  повноважними  представниками
сторін без заперечень чи зауважень.
 
     Позивач у справі №  27/384  не  заявляв  позовних  вимог  про
стягнення з відповідача боргу у  сумі  101162,35  грн.  за  надані
послуги з водопостачання та водовідведення за вересень 2003  року.
Такі вимоги господарським  судом  не  досліджувались  та  не  були
предметом судового розгляду.
 
     За таких  обставин,  господарський  суд  прийшов  до  вірного
висновку  про  те,  що  зазначені   заявником   обставини   не   є
нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає  підстав  для
скасування ухвали господарського суду, оскільки вона є законною та
обгрунтованою.
 
     Крім того,  відповідно  до  вимог  ст.  111-7  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція  не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини,  які  не
були встановлені у рішенні або постанові господарського  суду  або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
 
     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
 
     Ухвалу господарського суду Донецької області  від  24.09.2007
року у справі № 27/384 залишити без змін.
 
     Головуючий, суддя М. Михайлюк
 
     Судді: В. Дерепа
 
     В. Рибак