40/90пн Про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання виконати певні дії - 04.12.2007 Прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2007 позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Лек-Сервіс" оформлене протоколом від 24.12.2006 № 11. В задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_3, як засновника цього підприємства включити позивачів до кола учасників Товариства з частками 1/3 та 1/6 майна відповідно, підготувати необхідні документи з цього приводу та інше - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що загальні збори проведені 24.12.2006 всупереч вимогам закону, оскільки не мають обсягу повноважень для прийняття рішення про відмову в прийнятті до Товариства спадкоємців, до яких перейшли права на частку в статутному капіталі Товариства. Один учасник Товариства ОСОБА_3 (згідно установчим документам) не може прийняти рішення відносно прийняття до Товариства (або ні) спадкоємців, які отримали спадщину від померлого учасника та виплатити їм частку майна, яке належить спадкоємцям (суддя Ю. Підченко).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2007 рішення місцевого суду скасовано в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Лек-Сервіс". В цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В решті вимог рішення місцевого суду від 26.06.2007 залишено без змін, але змінена мотивувальна частина: оскільки ОСОБА_3 є неналежним відповідачем та недоведеність позивачем вимог в частині визнання недійсними загальних зборів Товариства від 24.12.2006 (судді: М.Запорощенко, Н. Величко, Г. Старовойтова).

В поданій касаційній скарзі позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду від 26.07.2007 змінити. Зобов'язати ТОВ "Лек-Сервіс" в особі ОСОБА_3 включити позивачів до кола учасників Товариства і оформити всі необхідні документи, а в частині визнання рішення загальних зборів недійсними рішення залишити без змін. Скарга мотивована тим, що на думку скаржників, судами не досліджені обставини справи, що мають суттєве значення, зокрема щодо реальної вартості підприємства і часток в ньому позивачів, які занижені відповідачем. В фінансово-господарській діяльності ТОВ "Лек-Сервіс" під керівництвом ОСОБА_3 великі недоліки. Судом не застосовані непрямі методи встановлення доходу відповідача за 2 роки самостійної роботи ОСОБА_3, не встановлена повна вартість Товариства.

Судом не застосовані ст. ст. 88, 98, 140- 149, 386 ЦК України, ст. 41 Конституції України і не відновлені права позивачів на власність у вигляді половини майна ТОВ "Лек-Сервіс". Судами не досліджувалися Установчий договір та Статут "Лек-Сервіс", зміни до них і не встановлено, що частка змісту документів не відповідає нормам закону. Зокрема, в статті 8.6 Установчого договору є речення "... чи відмови Товариства в прийнятті правонаступника (спадкоємця)".

Висновки суду щодо неналежного відповідача у справі є передчасними, оскільки в позовній заяві вимоги пред'являлися до Товариства в особі ОСОБА_3

Судом не застосовані ст. 66 та інші Господарського кодексу України (436-15) , Закон України "Про власність" (697-12) .

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачі намагаються вирішити корпоративний спір щодо свого права стати учасниками ТОВ "Лек-Сервіс". Зазначені правовідносини регулюються ст. 4, 51, 55, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 зі змінами; ст.ст. 145, ч.5 ст. 147 ЦК України. Тому доводи позивачів про не дослідження обставин, що стосуються вартості майна підприємства і часток позивачів, їх прав на майно (в тому чи іншому об'ємі), претензії до змісту Установчих документів товариства до уваги не приймаються, оскільки ці питання не є предметом даного позову.

Кожна з перелічених претензій позивачів може бути предметом окремого позову з відповідним правовим обгрунтуванням.

Зважаючи на викладене, у даному випадку, суди не мали підстав для застосування ст. 66 ГК України, Закону України "Про власність" (697-12) , ст. ст. 144, 145, 146, 149, 386 ЦК України.

Касаційна інстанція вважає, що з огляду на позовні вимоги та встановлені обставини, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_3 у відношенні до Товариства, де вона є одним із засновників, має лише корпоративні права і тому вона є неналежним відповідачем у справі. Відповідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами у судовому процесі є підприємства і організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Позивачі в позовній заяві відповідачем вказали ОСОБА_3 На підставі викладеного доводи скаржників про те, що апеляційний суд неправильно встановив належного відповідача, касаційною інстанцією до уваги не приймаються.

Розглядаючи даний спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що згідно з п.4 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Відповідно до ч.5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України такі справи розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Суди не з'ясували чи є даний спір корпоративним. Відповідно ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками. В даному випадку спадкоємці учасника Товариства пред'явили позов до фізичної особи.

Наведене свідчить про помилкове застосування судом норм процесуального права, що є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд для вирішення питання про підвідомчість даної справи господарському суду.