ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 р.
№ 38/599
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Макарівського районного
виробничого управління житлово-комунального господарства, смт
Макарів Київської області (далі -Управління ЖКГ)
на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.09.2007
зі справи № 38/599
за позовом Управління ЖКГ
до Київського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі -територіальне
відділення АМК)
про визнання нечинним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Бондаря I.Г.,
відповідача - Зоріної П.В., Кочерги Ю.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2007
(суддя Сулім В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 17.09.2007 (колегія суддів у
складі: Коваленко В.М. - головуючий, судді Вербицька О.В. і Гарник
Л.Л.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених
рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з
відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Управління ЖКГ просить оскаржувані судові рішення з даної справи
скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу
мотивовано неправильним застосуванням попередніми судовими
інстанціями норм матеріального права та порушенням норм
процесуального права, в тому числі статті 630 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 218 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, статті 60 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, статті 4-2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
положень Типового договору про надання послуг з централізованого
опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005
№ 630 ( 630-2005-п ) (630-2005-п)
.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК
заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх
необгрунтованість та невідповідність вимогам закону, і просить у
задоволенні скарги відмовити.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до адміністративних судів можуть
бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів
владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи
бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4
названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на
всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом
встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до
приписів статті 60 Закону України"Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
рішення органів Антимонопольного комітету
України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Iнформаційного листа Верховного Суду України від
26.12.2005 ( v3-2-700-05 ) (v3-2-700-05)
№ 3.2-2005 також зазначено: "Закони
України можуть передбачати вирішення певних категорій
публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад,
стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають
право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України
до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання
рішення)".
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
припинення провадження в даній справі з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, зокрема, що:
- позов було подано про визнання нечинним рішення
територіального відділення АМК від 28.02.2006 № 5 "Про визнання
вчинення порушення законодавства про захист економічної
конкуренції з боку Макарівського районного виробничого управління
житлово-комунального господарства та накладення штрафу"
(далі -рішення № 5);
- згідно з рішенням № 5:
· визнано, що Управління ЖКГ є суб'єктом природних монополій,
який займає монопольне (домінуюче) становище на ринках
централізованого водопостачання та централізованого водовідведення
з часткою 100 відсотків у межах діючих мереж смт Макарів, є
монополістом на ринку утримання житлового фонду та надання
житлово-експлуатаційних послуг у районі дислокації житлового фонду
Макарівської селищної ради, а також займає монопольне становище на
регіональному ринку санітарного очищення;
· визнано, що дії Управління ЖКГ відповідно до пункту 2
статті 50, частини першої та пункту 1 частини другої статті 13
Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
є
зловживанням монопольним (домінуючим) становищем, що призвело до
ущемлення інтересів споживачів шляхом встановлення таких цін
реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов
існування значної конкуренції на ринку;
· відповідно до частини другої статті 52 названого Закону на
Управління ЖКГ накладено штраф у сумі 1 000 грн.;
· Управління ЖКГ зобов'язано на підставі абзацу дев'ятого
частини першої статті 48 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
усунути наслідки порушення шляхом
проведення перерахунків споживачам за неякісну воду у
відповідності з додатком до Правил надання послуг централізованого
опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005
№ 630 ( 630-2005-п ) (630-2005-п)
, за період з 31.08.2005 по 31.01.2006, а по
вул. Піонерській (точка, де вода перевищувала норми тимчасового
дозволу Держспоживстандарту на відхилення від вимог ГОСТ 2874-82
"Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством"
і станом на 23.06.2005 містила 3, 88 мг/л заліза) - з 23.06.2005
по 30.08.2005;
· Упраління ЖКГ зобов'язано зменшити плату за неякісну
спожиту воду на 20% згідно з додатком до названих Правил за період
з 01.02.2006 до часу отримання тимчасового дозволу
Держспоживстандарту на відхилення від вимог згаданого ГОСТ
2874-82;
- рішення № 5 було прийнято 28.02.2006 і отримане Управлінням
ЖКГ 07.03.2006;
- Управління ЖКГ посилається на те, що воно вперше звернулося
до суду з позовом про визнання рішення № 5 нечинним 13.03.2006. Iз
змісту листа господарського суду міста Києва від 07.09.2006 №
23341/4552А (т. 1, а. с. 8) вбачається, що позовні матеріали були
повернуті Управлінню ЖКГ у зв'язку з непідсудністю справи
господарському суду міста Києва "і через викладені обставини спір
не був вирішений";
- наступне звернення Управління ЖКГ з позовом до
господарського суду міста Києва мало місце 18.10.2006 (згідно із
штемпелем на позовній заяві; т. 1, а. с. 3), тобто після
закінчення двомісячного строку, встановленого статтею 60 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Згідно з частиною першою статті 60 названого Закону заявник,
відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів
Антимонопольного комітету України повністю або частково до
господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Цей строк не може бути відновлено.
Передбачений цією нормою строк є присікальним, і визначені
згідно із статтею 223 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
строки реалізації господарсько-правової відповідальності на
відповідні правовідносини не поширюються.
Таку правову позицію відображено в постанові Верховного Суду
України від 29.05.2007 № 9/205-06-5910 і відтворено в підпункті
6.2.4 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду
України від 26.01.2000 № 02-5/35 ( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
"Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням
недійсними актів державних чи інших органів" (в редакції
рекомендацій президії Вищого господарського суду України від
22.10.2007 № 04-5/198 ( v_198600-07 ) (v_198600-07)
) і в пункті 2 Iнформаційного
листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007
( v_229600-07 ) (v_229600-07)
№ 10-8/229 "Про деякі питання практики
застосування конкурентного законодавства" (в редакції
Iнформаційного листа Вищого господарського суду України від
19.06.2007 № 01-8/432 ( v_432600-07 ) (v_432600-07)
).
Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що позов, який
розглядається в даній справі, подано з пропуском визначеного
статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
строку оскарження рішення органу Антимонопольного
комітету України, що унеможливлює вирішення господарським судом
відповідного спору по суті.
Що ж до первісного позову Управління ЖКГ про визнання
нечинним рішення № 5, який було подано 13.06.2006, то, як
вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями
обставин, його матеріали були предметом розгляду господарським
судом в іншій (а не в даній) справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо
спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до пункту 4 статті 111-9 названого Кодексу
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право, зокрема, скасувати рішення першої, постанову апеляційної
інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80 і статтями
111-5, 111-9, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.09.2007 зі справи № 38/599 скасувати.
2. Провадження у справі № 38/599 припинити.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов