23/457б Про затвердження мирової угоди та припинення провадження справи - 04.12.2007 Прийняття

У листопаді 2002 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва звернулася до господарського суду із позовом про визнання банкрутом ВАТ "Київський завод "Агромаш" у зв'язку з неспроможністю останнього погасити заборгованість.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.11.2002 р. порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2003 р. визнано розмір ініціюючого кредитора -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва у розмірі 580 827,00 грн. Зобов'язано заявника подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство, розпорядника майном зобов'язано надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів, призначено дату попереднього засідання та перших загальних зборів кредиторів.

Публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Київський завод "Агромаш" було здійснено в газеті "Голос України " № 173 (3173) від 16.09.2003 р.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 08.12.2003 р. визнано кредиторами ВАТ "Київський завод "Агромаш":

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з вимогами на суму 580 827,00 грн.,

УПФУ у Дніпровському районі м. Києва з вимогами на суму 149069,89 грн.,

НАК "Украгролізінг" з вимогами на суму 940973,00 грн.,

ВАТ "АК "Київводоканал" з вимогами на суму 28494,02 грн.,

ПП Юридичну фірму "ЮрКОМ" з вимогами на суму 23500,00 грн.,

Агротехнічну корпорацію "Украгроком" з вимогами на суму 2131222,43 грн.

Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 3854086,34 грн.

Відмовлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. києві та Дочірній компанії "Укртрансгаз" НАК Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"у визнанні їх кредиторами ВАТ "Агромаш".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.06.2004 р. (суддя Демидова А.М.) затверджено мирову угоду від 17.06.2004 р. у справі № 23/457-б про банкрутство ВАТ "Київський завод "Агромаш". Провадження у справі припинено.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 22.06.2004 р. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвала місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити встановлений Законом (2343-12) порядок укладення мирової угоди.

Як встановлено судом першої інстанції рішення щодо укладання мирової угоди прийнято на засіданні комітету кредиторів 17.06.2004 р. протокол № 3 (а.с. 20 -24 т. 4).

Мирова угода від імені кредиторів підписана Головою комітету кредиторів Грохольським А.С. -представником АТ "Украгроком", від імені боржника -в.о. Голови правління, від АК "Украгроком", віл АК "Украгроком" -Головою правління.

За умовами мирової угоди третя особа АК "Украгроком" погашає в повному обсязі заборгованість боржника перед визнаними господарським судом кредиторами, заборгованість з виплати заробітної вплати, надає боржнику кошти в розмірі, необхідному для забезпечення сталого виробничого процесу,який дозволить закупити необхідні для виробництва продукції матеріали та комплектуючі, забезпечення фонду оплати праці.

При цьому мирова угода передбачає, що зобов'язання боржника перед кредиторами виконуються шляхом обміну вимог кредитора на активи Боржника.

Зокрема, Боржник в обмін на здійснені платежі передає у власність АК "Украгроком" об'єкти нерухомого майна, згідно додатків до мирової угоди, які належать ВАТ "Київський завод "Агромаш" на праві колективної власності вартістю 11 144 290,00 грн.

Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції дійшов висновку, що мирову угоду укладено відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а її умови не протирічать діючому законодавству. За таких обставин мирова угода відповідає вимогам закону та підлягає затвердженню.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до статті 35 вказаного Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Ч. 3 ст. 38 Закону передбачено право господарського суду відмовити у затвердженні мирової угоди у разі, якщо умови цієї угоди суперечать законодавству. Тобто, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити встановлений Законом (2343-12) порядок укладення мирової угоди.

Заступник Генерального прокурора України у своєму поданні вказує, ухвала господарського суду, якою затверджена мирова угода, порушує майнові та економічні інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, НАК "Украгролізінг" та ВАТ "Київський завод "Агромаш", 100% акцій якого належать державі. Відчуження за оскаржуваною мировою угодою 99,8% будівель та споруд заводу, які були задіяні в основному виробничому процесі, призвело до унеможливлення фінансово-господарської діяльності ТОВ, що підтверджується висновками контрольно-ревізійного управління.

Місцевий господарський суд, затверджуючи мирову угоду, не з'ясував дійсних обставин справи, що є порушенням ст. 43 ГПК України.

Так, п. 8.2.4 Статуту ВАТ "Київський завод "Агромаш" передбачено, що погодження операцій щодо розпорядження нерухомим майном ВАТ, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 10% статутного фонду, відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів.

У порушення Статуту боржника умови мирової угоди були погоджені тільки НАК "Украгролізінг", до статутного фонду якого передано 50 % плюс одна акція ВАТ "Київський завод "Агромаш" та Наглядовою радою товариства.

Разом з тим, Статутом ВАТ "Київський завод "Агромаш" взагалі не передбачено такого керівного органу як Наглядова рада.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, в період провадження справи про банкрутство ВАТ "Київський завод "Агромаш", майно боржника перебували в податковій заставі і були внесені до Державного реєстру застав рухомого майна (а.с. 29 т. 4).

Відповідно до п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (далі - Закон від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) ) з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Закон), без застосування норм Закону від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) .

Разом з тим, Закон від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) передбачає також обов'язкове ухвалення судом в межах провадження у справі про банкрутство акта про звільнення з податкової застави та зупинення адміністративного арешту майнових активів платників податків (пп. "з" пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 та пп. "е" п. 9.5 ст. 9 Закону від 21.12.2000р. № 2181-III).

У зв'язку з тим, що активи боржника у процедурі банкрутства (в даному випадку на стадії затвердження мирової угоди) повинні бути вільними від будь-яких обмежень, господарський суд має винести окреме судове рішення про звільнення активів боржника з податкової застави відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 16.06.2004 р. було призначено до розгляду на 22.06.2004 р. клопотання Комітету кредиторів боржника про відкриття процедури санації ВАТ "Київський завод "Агромаш" та призначення керуючого санацією ( а.с. 7 т. 4).

В той же час, ухвалами господарського суду м. Києва від 22.06.2004 р. все майно ВАТ "Київський завод "Агромаш" було звільнено з податкової застави (а.с. 34-34а т. 4) та була затверджена мирова угода від 17.06.2004 р. (а.с. 35-36 т.4).

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що господарським судом м. Києва було грубо порушено норми процесуального права, зокрема ст.38 Закону, якою передбачено, що господарський суд повідомляє сторони мирової угоди про дату розгляду мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ні клопотання розпорядника майном ОСОБА_1 про звільнення з податкової застави всього майна боржника, ні клопотання Голови комітету кредиторів про затвердження мирової угоди до розгляду не призначалися, про їх розгляд в судовому засіданні сторонам відомо не було.

Лише безпосередньо в судовому засіданні 22.06.2004 р. голова комітету кредиторів боржника та розпорядник майном звернулися із клопотанням не розглядати питання введення процедури санації, а розглянути по суті клопотання про затвердження мирової угоди. Про це вказано в ухвалі від 22.06.2004 р., якою затверджено мирову угоду (а.с. 35).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вищевказані ухвали про звільнення майна з податкової застави та про затвердження мирової угоди винесені без участі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Разом з тим, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону від 21.12.2000р. № 2181-III саме на податковому органі лежить обов'язок реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі застав.

Також, згідно з підп. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 вказаного закону для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого.

Таким чином, винесення ухвали про звільнення активів боржника з податкової застави безпосередньо стосується прав та обов'язків відповідного органу державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що прийняття судових рішень у справі про банкрутство, пов'язаних з вирішенням питань щодо прав, законних інтересів та обов'язків учасників справи, має відбуватися за участю осіб, права та обов'язки яких зачіпаються.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала від 22.06.2004 господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи, враховуючи положення ст. - 111-12 ГПК України стосовно обов'язковості вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, суду належить врахувати вищенаведене, повно та об'єктивно дослідити й оцінити надані докази, встановити дійсні права й обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 22 червня 2004 року у справі № 24/457-б скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.