ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 р.
№ 20/219
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ (далі -СПД ОСОБА_1.)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.10.2007
зі справи № 20/219
за позовом СПД ОСОБА_1.
до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича
компанія "Невський проспект", м. Санкт-Петербург, Російська
Федерація (далі - ТОВ "ВК "Невський проспект")
про захист авторських прав та стягнення 420 000 грн.
компенсації за порушення виключних авторських прав.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СПД ОСОБА_1. - ОСОБА_1.,
ВК "Невський проспект" - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
СПД ОСОБА_1. звернувся до господарського суду міста Києва з
позовом до ТОВ "ВК "Невський проспект" про:
вилучення з продажу контрафактної продукції;
стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських
прав у сумі 420 000 грн. (у тому числі компенсації за заподіяну
моральну шкоду);
спростування відомостей, що порочать ділову репутацію
позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2007 (суддя
Палій В.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 10.10.2007 (колегія суддів у складі: суддя
Григорович О.М. -головуючий, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.I.),
провадження у даній справі припинено на підставі пункту 1 частини
першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Названі судові акти
попередніх інстанцій з посиланням на приписи статті 4 Угоди про
порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської
діяльності від 20.03.1992 (ратифікована Постановою Верховної Ради
України від 19.12.1992 № 2889-ХII ( 2889-12 ) (2889-12)
, далі -Угода),
статті 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
мотивовано тим, що з огляду на
предмет спору дана справа за територіальними ознаками не
відноситься до підсудності господарських судів України.
СПД ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, просить скасувати ухвалу та постанову
місцевого та апеляційного господарських судів з цієї справи, а
справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Скаргу
мотивовано, зокрема, тим, що матеріалами справи підтверджується
факт розповсюдження книг з порушенням авторських прав позивача
саме на території України. До того ж, як зазначає скаржник,
оскільки предмет даного позову стосується захисту ділової
репутації СПД ОСОБА_1., територіальна підсудність спору
визначається за правилами пункту "д" частини першої статті 4
Угоди, тобто залежно від місця проживання позивача.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВК "Невський проспект"
заперечує проти доводів скарги і просить судові рішення залишити
без змін, зазначаючи про те, що даний спір повинен розглядатися в
суді Російської Федерації, оскільки відповідач не розповсюджував
книги IНФОРМАЦIЯ_4 на території України.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ними норм матеріального
і процесуального права, заслухавши пояснення позивача, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- згідно з угодою від 01.11.2002, укладеною літературним
видавництвом "Foreіgn Languages Press" та СПД ОСОБА_1, останньому
було передано виключні майнові права на переклад, продаж та
видання творів IНФОРМАЦIЯ_3 та IНФОРМАЦIЯ_2";
- на виконання названої угоди СПД ОСОБА_1 було видано та
реалізовано перекладений ним на російську мову під псевдонімом
IНФОРМАЦIЯ_1 твір IНФОРМАЦIЯ_2;
- на території Російської Федерації у місті Санкт-Петербурзі,
відповідач здійснив видання книги IНФОРМАЦIЯ_4, яка, за
твердженням позивача, є перекладом книгиIНФОРМАЦIЯ_2;
- матеріалами справи підтверджується:
відсутність реєстрації представництва ТОВ "ВК "Невский
проспект" на території України;
відсутність даних щодо ввезення ТОВ "ВК "Невский проспект" на
територію України твору під названою IНФОРМАЦIЯ_4;
книга IНФОРМАЦIЯ_4 пропонується до продажу на сайтах
www.chaconne.ru та www.atlant-shop.com, однак позивачем не подано
доказів на підтвердження придбання цієї книги у місті Києві,
оскільки надіслання такої книги поштою та зарахування оплачених
коштів здійснюється поза межами України;
- позивачем не подано жодних доказів, що достовірно свідчили
б про:
офіційне представництво відповідача суб'єктом підприємницької
діяльності -фізичною особою ОСОБА_2;
реалізацію відповідачем книги IНФОРМАЦIЯ_4 саме на території
України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
місцеві господарські суди
розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а
також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх
підсудності.
Згідно з пунктами "г" і "д" частини першої статті 4 Угоди
компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних
Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори,
компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних
Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори,
якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних
Держав має постійне місце проживання або місце знаходження
позивача за позовом про захист ділової репутації; мала місце дія
або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування
шкоди.
Частиною ж третьою статті 16 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що справи у спорах про порушення майнових прав
інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за
місцем вчинення порушення.
Предметом позову зі справи, є зокрема, вимога про
спростування відомостей, що порочать ділову репутацію позивача. Як
встановлено судовими інстанціями, підставою зазначеної вимоги СПД
ОСОБА_1. зазначає факт видання відповідачем книги IНФОРМАЦIЯ_4,
здійснення її продажу в торговельній мережі міста Києва (на
підтвердження чого позивачем не подано достатніх доказів) та
пропонування книги до продажу в мережі Iнтернет.
Також предметом позову є вимоги про вилучення з продажу
контрафактної продукції та стягнення з відповідача моральної шкоди
і компенсації за порушення авторських прав СПД ОСОБА_1., тобто
немайнові та матеріально-правові вимоги, що виникли в результаті
ймовірного порушення майнових прав позивача на об'єкт
інтелектуальної власності. Тому господарські суди дійшли
правильного висновку про те, що в даному випадку підсудність
справи повинна визначатися за правилами виключної підсудності
справ у спорах, пов'язаних із захистом права на об'єкти
інтелектуальної власності, що наведені у частині другій статті 16
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме -за місцем вчинення
правопорушення.
Як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями
обставин справи, видання та продаж спірного твору -книги
IНФОРМАЦIЯ_4 -не здійснювалися на території України, тому
юрисдикція господарських судів України не поширюється на спірні
правовідносини.
Посилання скаржника на доведеність ним факту продажу
відповідачем спірного твору на території України спростовуються
встановленими господарськими судами фактичними даними. Скаржником
не наведено достатньо переконливих доводів щодо порушення
попередніми судовими інстанціями правил оцінки доказів у
встановленні цього факту. Тому до спірних правовідносин не
підлягають застосуванню також пункти 2, 3 статті 76 Закону України
"Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ) (2709-15)
, за якими суди можуть
приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з
іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі
має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме
майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або
представництво іноземної юридичної особи -відповідача, та у
справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території
України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо
спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
З урахуванням викладеного визначених законом підстав для
скасування оскаржуваних ухвали та постанови місцевого та
апеляційного господарських судів не вбачається.
Керуючись статтями 111-7 -111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.08.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.10.2007 зі справи № 20/219 залишити без змін, а касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б.Львов