ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 р.
№ 1/65
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Коробенко Г. П.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма
"Діком-Аудит"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2007
року
по справі
№ 1/65 Господарського суду Донецької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма
"Діком-Аудит"
до
Відкритого акціонерного товариства "Сілур"
про
стягнення 5321 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:
Мільштейн Л. А. -дов. № 03 від 19.01.2007 року
від відповідача:
не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2007
року по справі № 1/65 касаційна скарга Товариства з обмеженою
відповідальністю "Аудиторська фірма "Діком-Аудит" на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2007 року по
справі № 1/65 прийнята до провадження, а розгляд призначений на
04.12.2007 року.
Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого
господарського суду України від 04.12.2007 року розгляд касаційної
скарги здійснюється колегією суддів у складі: Муравйов О. В.
(головуючий), Коробенко Г. П., Фролова Г. М.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
Представник відповідача в судове засідання 04.12.2007 року не
з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги
повідомлений заздалегідь належним чином. Виходячи з особливостей
розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неявка представника відповідача не
перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
За згодою представника позивача в судовому засіданні
04.12.2007 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови
Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Аудиторська фірма "Діком-Аудит" звернулось до
Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з
відповідача Відкритого акціонерного товариства "Сілур" 5321 грн. в
якості оплати вартості частки в статутному фонді ТОВ "Сілур-Тара".
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач на
підставі ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заявою від 27.04.07р
№1/65/27 уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з
відповідача збитки в розмірі 5321грн., які виникли внаслідок
порушення його права на отримання акцій у зв'язку з
реорганізацією.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.06.2007
року по справі № 1/65 (суддя Азарова З. П.), залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
08.08.2007 року (головуючий суддя Дзюба О. М., судді Акулова Н.
В., Волков Р. В.), в задоволенні позовних вимог позивачу
відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими по справі рішенням та
постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська
фірма "Діком-Аудит" звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просило рішення
Господарського суду Донецької області від 12.06.2007 року та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
08.08.2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні
вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма
"Діком-Аудит" задовольнити повністю.
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство
"Сілур" повністю заперечує підстави скасування судових рішень
першої та апеляційної інстанцій і просить Вищий господарський суд
України рішення Господарського суду Донецької області від
12.06.2007 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 08.08.2007 року залишити без змін, а
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Аудиторська фірма "Діком-Аудит" -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла наступного висновку.
Закон України "Про господарські товариства" №1576-ХII від
19.09.1991р. ( 1576-12 ) (1576-12)
визначає поняття і види господарських
товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і
обов'язки їх учасників та засновників.
Приписами статті 1 вказаного Закону передбачено можливість
придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших
господарських товариств.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
03.08.1998 року між Товариством з обмеженою відповідальністю
"Аудиторська фірма "Діком-Аудит", позивач у справі, та Відкритим
акціонерним товариством "Сілур", укладений договір купівлі-продажу
акцій №1, на підставі якого позивач став власником акцій ЗАТ
"Сілур-Тара" у кількості 5321шт. на суму 5321грн.
Місцевим та апеляційним господарськими судами також
встановлено, що 12.08.98 року засновниками Закритого акціонерного
товариства "Сілур-Тара" було прийняте рішення про реорганізацію
шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю
"Сілур-Тара". Протоколом №7 від 30.06.1999 року зборами
засновників ТОВ "Сілур-Тара" затверджене рішення про реорганізацію
Товариства шляхом його приєднання до Відкритого акціонерного
товариства "Сілур" з передачею активів і пасивів по передаточному
балансу. Відповідно до договору № 10/7 про реорганізацію ТОВ
"Сілур-Тара" ввійшло до ВАТ "Сілур" в якості структурного
підрозділу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також
встановлено, що позивач з посиланням на ст. 530 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
07.02.07р. звернувся до ВАТ "Сілур" з вимогою №
27/115Б/10 про оплату вартості частки у статутному фонді ТОВ
"Сілур-Тара", яка визнана відповідачем необгрунтованою.
Отже, позивач вважає, що при реорганізації не був здійснений
обмін акцій та збільшення статутного фонду ВАТ "Сілур", чим
порушено його право, а тому, на його думку, поніс збитки в розмірі
вартості не одержаних акцій відповідача, що відповідає вартості
долі позивача у статутному фонді ТОВ "Сілур-Тара".
Причиною спору в даній справі і предметом оскарження, що
визнається касаційною інстанцією, є питання щодо правомірності
стягнення спірної суми як збитків, та застосування чинного
законодавства з даного приводу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в
тому, що збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 224 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є
витрати, зроблені управненою стороною, втрати, які особа зазнала у
зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна, а також не
одержані нею доходи, які управнена сторона могла б реально
одержати, якби її право не було порушене.
Застосування відповідальності у вигляді відшкодування
заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань
збитків можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого
входять такі елементи, як: протиправна поведінка; наявність
збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та
спричиненням збитків; вина. При цьому треба враховувати, що
юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової
відповідальності є норма права, що була порушена, а фактичною
підставою цивільно-правової відповідальності є наявність певних
умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного
правопорушення.
Оскільки предметом спору у даній справі є, про що вірно
зазначено апеляційною інстанцією, стягнення збитків, заподіяних
неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, то предметом
доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які
вказують на наявність чи відсутність складу цивільного
правопорушення.
Звертаючись з позовом, позивач повинен довести факт
спричинення збитків і причинно-наслідковий зв'язок між порушенням
права і збитками.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
у випадку приєднання ТОВ "Сілур-Тара" до ВАТ "Сілур" частка
позивача в приєднаному підприємстві не була ні знищена, ні
пошкоджена.
Відповідно до Законів України "Про господарські товариства"
№1576-ХII від 19.09.1991р. ( 1576-12 ) (1576-12)
, "Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні" №448/96-ВР від 30.10.96р.
( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, "Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні" №710/97-ВР від
10.12.97р. ( 710/97-ВР ) (710/97-ВР)
розроблено Положення про порядок
реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариства,
затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку 30.12.98р. №221, зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 04.03.99р. за №137/3430 ( z0137-99 ) (z0137-99)
.
Позивачем в порушення статей 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ані місцевому господарському суду, ані апеляційній
інстанції будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне
виконання зобов'язань відповідача перед позивачем. Крім того,
Положення №221 ( z0137-99 ) (z0137-99)
визначає особливості порядку
реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств (злиття,
приєднання, поділу, виділення, перетворення) відповідно до статті
19 Закону України "Про господарські товариства" №1576-ХII від
19.09.1991р. ( 1576-12 ) (1576-12)
Емісія акцій, про що вірно зазначено Донецьким апеляційним
господарським судом, - сукупність дій емітента з обміну акцій або
часток у статутному фонді товариства, що реорганізовується, на
письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій
акціонерного товариства, що створюється в процесі реорганізації, а
після реєстрації випуску останнього - з обміну письмових
зобов'язань на акції.
Відповідно до п.1.8 вищевказаного Положення при емісії акцій
під час реорганізації товариства продаж акцій не здійснюється. Під
час реорганізації здійснюється обмін акцій або часток у статутному
фонді товариства, що створюється під час реорганізації, шляхом
злиття, і т.п., або на акції акціонерного товариства, у якого
збільшується розмір статутного фонду - внаслідок реорганізації
шляхом приєднання.
Згідно вимог п. 3.2 цього Положення під час емісії акцій при
реорганізації шляхом приєднання здійснюється обмін акцій чи часток
у статутних фондах товариства, що приєднуються, на письмові
зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій товариства, до
якого відбувається приєднання.
При цьому, порядок і умови обміну акцій або часток у
статутних фондах товариств, що реорганізовуються шляхом приєднання
на акції або частки у статутному фонді товариства, до якого
відбувається приєднання оговорюються в договорі про приєднання.
Натомість, доказів звернення до відповідача про обмін акцій
або їх видачу позивач в порушення статей 33, 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
ні місцевому господарському суду, ні апеляційній
інстанції не надав, також не надав він і доказів подання заяви про
вихід ТОВ "АФ "Діком -Аудит" із складу учасників ЗАТ "Сілур-Тара",
яке було перетворено в ТОВ "Сілур - Тара", про що зазначено вище.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з Донецьким апеляційним господарським судом в тому,
що норми права чітко не регламентують питання щодо строку обміну
часток у статутних фондах на письмові зобов'язання про видачу
акцій.
Так, пункт 1.9 Положення про порядок реєстрації випуску акцій
під час реорганізації товариства, затверджено рішенням Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку 30.12.98р. №221
( z0137-99 ) (z0137-99)
містить вимогу, згідно якої обмеження строку видачі
документів відносно підтвердження права власності на акції,
створюваних акціонерних товариств не допускається. Отже, касаційна
інстанція вважає, що викладені обставини доводять відсутність
протиправної поведінки відповідача, так як вимоги вказаного пункту
не були порушені.
З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України
вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду
Донецької області від 12.06.2007 року та постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 08.08.2007 року в даному
випадку немає, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою
відповідальністю "Аудиторська фірма "Діком-Аудит" задоволенню не
підлягає.
Iнші доводи, викладені Товариством з обмеженою
відповідальністю "Аудиторська фірма "Діком-Аудит" в касаційній
скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки
вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним
господарськими судами обставин справи, що не входить до
компетенції суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Аудиторська фірма "Діком-Аудит" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
08.08.2007 року по справі № 1/65 залишити без змін.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
Г. П. Коробенко
Г. М. Фролова