ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 р.
№ 6-15-25/18-05-629
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ДП "Укрспецобладнання"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2007
року
у справі господарського суду
Одеської області
за позовом
ДП "Укрспецобладнання"
до
3-тя особа
ВАТ "Автотаксосервіс-IН"
ДСК "Чорноморське морське пароплавство"
про
стягнення 322482,15 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Зуб О.Ю.,
- відповідача:
не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2005 року ДП "Укрспецобладнання" звернулось до
господарського суду з позовом до ВАТ "Автотаксосервіс" про
стягнення 322482,15 грн. доходів від безпідставно збереженого
майна.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням
відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 01.02.2001
року щодо повернення орендованого майна -419-ти 20-ти футових та
2-х 40 футових контейнерів в обумовлений строк після закінчення
терміну його дії. В зв'язку з чим позивач зробив розрахунок
доходів, які відповідач отримав або міг отримати від збереженого у
себе без достатньої правової підстави майна з часу, коли останній
дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої
правової підстави, тобто в період з березня по липень 2002 року
включно і на підставі ст.1214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
просив
задовольнити позовні вимоги.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Одеської області від
19.06.2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 року рішення місцевого господарського суду від
19.06.2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без
задоволення.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП
"Укрспецобладнання" подало касаційну скаргу, в якій просить
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 року та рішення господарського суду Одеської області
від 19.06.2007 року скасувати, прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
актів.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 05.06.2001
року у справі № 17-5-20/01-2114 зобов'язано ДП "Укрспецобладнання"
укласти у строк до 10.06.2001 року договір оренди індивідуально
визначеного майна з орендарем - ВАТ "Автотаксосервіс" на умовах
викладених у редакції позивача в проекті договору від 01.02.2001
року, з урахуванням узгоджених сторонами пунктів в протоколі
розбіжностей, за виключенням пунктів 1.1 та 3.1. названого проекту
договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, на виконання рішення арбітражного суду
Одеської області від 05.06.2001 року, яке набрало законної сили
05.06.2001 року між ДП "Укрспецобладнання" та ВАТ
"Автотаксосервіс" було укладено договір оренди індивідуально
визначеного майна 419 шт. 20 футових та 2 шт. футових морських
великовантажних контейнерів, з строком дії договору в один рік до
01.02.2002 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач в
порушення умов договору відповідач після закінчення строк дії
договору не повернув орендоване майно та в період з березня по
липень 2002 року користувався без достатніх правових підстав.
Враховуючи, що право позивача було порушено у 2002 року, то в
даному випадку підлягають застосуванню норми ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
які регулюють порядок відшкодування збитків, а не ст. 1214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, як помилково її застосовує позивач.
Відповідно до ст.203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в разі невиконання
або неналежного виконання зобов'язання боржником, він зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками
розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження
його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав
би, якби зобов'язання було виконано боржником (упущена вигода).
При цьому, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки
ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному
виконанні зобов'язань.
Крім того, стягнення збитків є одним із видів
цивільно-правової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності потрібна
наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між
протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За
відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна
відповідальність не настає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було
доведено належними та допустимими доказами не одержання ним
доходів, які він одержав би, якби зобов'язання відповідача було
виконано (укладання договорів оренди з іншими орендарями,
необхідності використання у підприємницькій діяльності, тощо).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем
15.12.2003 року на користь позивача була сплачена сума 79526,37
грн. Сума 49033,04 грн. була зарахована частково позивачем в
рахунок погашення заборгованості по орендній платі, а решта
суми -20493,33 грн. була зарахована, як частина упущеної вигоди.
Зазначену обставину також підтверджує позивач.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з
висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав
для задоволення позову про стягнення 322482,15 грн. доходів від
безпідставно збереженого майна.
На підставі викладеного, оскаржувана постанова є законною та
обгрунтованою, винесеною з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для
її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 року у справі № 6-15-25/18-05-629 залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко