ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 р.
№ 4/491-06-12768
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Рибака В.В.,
Васищака I.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2007
року
у справі господарського суду
Одеської області
за позовом
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до
про
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"
стягнення 1378161,73 грн.
та за зустрічним позовом
до
про
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
визнання недійсним договору та зобов'язання виконати певні
дії,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Мицько Р.М.,
- відповідача:
Ельчибекян I.М.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ по
газопостачанню та газифікації "Одесагаз" про стягнення 368018,06
грн. основного боргу за поставлений природний газ, 57925,49 грн.
пені, 765908,66 грн. інфляційних втрат, 186309,52 грн. -3% річних.
У лютому 2007 року ВАТ по газопостачанню та газифікації
"Одесагаз" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву
до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним
договору № 06/03-3085 від 24.12.2004 року.
У березні 2007 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
подало до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог,
відповідно до якої просило стягнути з відповідача 368018,06 грн.
основного боргу за поставлений природний газ, 60280,01 грн. пені,
809555,31 грн. інфляційних втрат та 189779,93 грн. -3% річних.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.04.2007
року первісний позов задоволено частково. Стягнуто на користь ДК
"Газ України" НАК "Нафтогаз України" 368018,06 грн. основного
боргу за поставлений природний газ та 3598,75 грн. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних
позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.07.2007 року рішення місцевого господарського суду від
06.04.2007 року скасовано в частині відмови у стягненні пені,
інфляційних втрат та 3% річних. В скасованій частині прийнято нове
рішення, яким стягнуто на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" 60280,01 грн. пені, 809555,31 грн. інфляційних втрат та
189779,93 грн. -3% річних. В іншій частині рішення господарського
суду Одеської області від 06.04.2007 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ВАТ по
газопостачанню та газифікації "Одесагаз" подало касаційну скаргу,
в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 26.07.2007 року та рішення господарського суду Одеської
області від 06.04.2007 року скасувати, прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити
зустрічні позовні вимоги.
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
актів.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 24.12.2003 року між ДП "Газ України" ВАТ
"Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Одесагаз" (газозбутова організація) було укладено
договір № 06/03-3085 на постачання природного газу з протоколом
розбіжностей, відповідно до якого постачальник зобов'язується
передати газозбутовій організації в 2004 році природний газ для
потреб населення, а газозбутова організація -прийняти та оплатити
на умовах передбачених цим договором та в обсязі розрахованим
відповідно до вимог ПКМУ від 08.06.1996 р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на
виконання умов договору поставив відповідачу природний газ на
загальну суму 65016715,20 грн., яку відповідач лише частково
оплатив в результаті чого утворилась заборгованість за поставлений
газ у січні-грудні 2004 року в сумі 368018,06 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач лише частково оплатив вартість
отриманого природного газу, судова колегія погоджується з
висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з ВАТ по
газопостачанню та газифікації "Одесагаз" 368018,06 грн. основного
боргу за поставлений природний газ, а також з висновком суду
апеляційної інстанції про стягнення 809555,31 грн. інфляційних
втрат та 189779,93 грн. -3% річних за прострочення грошового
зобов'язання.
Водночас, судова колегія не може погодитись з висновком суду
апеляційної інстанції про стягнення з відповідача за первісним
позовом 60280,01 грн. пені з наступних підстав.
Відповідно до ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
пенею є
неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного
виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення
виконання.
Згідно п.6.2 договору, споживач в разі несплати або
несвоєчасної сплати за спожити газ у строки передбачені п.5.1
договору, сплачує на користь постачальника, крім суми
заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за
кожен день прострочення
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня
за період з 24.05.2006 року по 24.11.2006 року та становить
60280,01 грн.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, нарахування
штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше
не встановлено законом або договором, припиняється через шість
місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, передбачений спеціальний
строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки
(штрафу, пені).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції задовольняючи
первісні позовні вимоги щодо стягнення пені не дослідив належним
чином розрахунок пені проведений позивачем та не врахував ч. 6 ст.
232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, яка передбачає строк, у межах якого
нараховуються штрафні санкції, а також ст. 258 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, яка встановлює строк протягом якого особа може
звернутися до суду за захистом свого порушеного права -1 рік, що
привело до прийняття апеляційним судом необгрунтованого в цій
частині судового рішення.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про
скасування в частині первісних позовних вимог про стягнення пені в
сумі 60280,01 грн. постанови апеляційного господарського суду та
рішення місцевого господарського суду та направлення справи в цій
частині на новий розгляд.
Щодо доводів скаржника викладених у касаційній скарзі,
зокрема про відсутність правових підстав для задоволення
первісного позову з посиланням на ст. 9 Закону України "Про
заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування
підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) (2711-15)
не можуть
братись судом до уваги, оскільки норми цього Закону мають
диспозитивний, а не імперативний характер застосування, а тому
суди попередніх інстанцій правомірно застосували ст.ст. 525, 526,
623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до даних правовідносин.
Водночас, судова колегія зазначає, що у разі укладення між
сторонами відповідної угоди про реструктуризацію заборгованості за
договором від 24.12.2003 року № 06/03-3085 на суму 368018,06 грн.
у порядку передбаченому ст. 10 Закону України "Про заходи,
спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) (2711-15)
ВАТ "Одесагаз" не
позбавлено правом звернутись до суду з заявою про розстрочку
виконання судового рішення в порядку ст. 121 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не можуть братись судом до уваги і доводи скаржника про те,
що укладений між сторонами договір поставки природного газу від
24.12.2003 року є недійсним в силу п.2 ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки відповідно до п.2 постанови КМУ від
27.12.2001 р. №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом"
( 1729-2001-п ) (1729-2001-п)
в редакції, що діяла на момент укладання спірної
угоди, тобто на 2003 р. НАК "Нафтогаз України" здійснює реалізацію
природного газу населенню, установам та організаціям, що
фінансуються з державного і місцевих бюджетів, через свою дочірню
компанію "Газ України", підприємства з газопостачання та
газифікації і державне комунальне підприємство "Київгаз", а тому
на момент укладання договору ДП "Газ України" ВАТ "Нафтогаз
України" є належною стороною та такою, що мала необхідний об'єм
повноважень для укладання цього договору.
Судова колегія також зазначає відповідно до постанови
Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17
березня 2000 року №273 ВАТ "Одесагаз" отримало ліцензію на право
здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу
за регульованим тарифом на території Одеської області та згідно з
Порядком, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2001 р. №1729
( 1729-2001-п ) (1729-2001-п)
мало право на укладання відповідних договорів.
Враховуючи наведене, судові рішення в частині відмови у
задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору №
06/03-3085 є законними та обгрунтованими, а тому судова колегія не
вбачає підстав для їх скасування.
На підставі вищевикладеного, судові рішення підлягають
скасуванню в частині первісних позовних вимог про стягнення пені в
сумі 60280,01 грн. з направленням справи в цій частині на новий
розгляд, в решті оскаржувану постанову слід залишити без змін, як
таку, що винесена з урахуванням всіх обставин справи та з
правильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.07.2007 року та рішення господарського суду Одеської області
від 06.04.2007 року у справі № 4/491-06-12768 в частині первісних
позовних вимог про стягнення пені в сумі 60280,01 грн. та
розподілу судових витрат скасувати.
В скасованій частині справу направити на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 26.07.2007 року залишити без змін.
Головуючий М. Черкащенко
Судді: В. Рибак
I. Васищак