ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 р.
№ 2/260
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
суддів :
Данилової Т.Б. Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07
у справі
№ 2/260
господарського суду
м. Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз-Iнвест"
до
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про
стягнення 78366,44 грн.
за участю представників від:
позивача
ОСОБА_2 (дов. від 30.07.07)
відповідача
не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.08.07 задоволено
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Бріз-Iнвест" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про
стягнення 78366,44 грн., з яких 63809,25 грн. - основний борг,
11066,51 грн. - інфляційні, 3490,68 грн. - 3% річні.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач, в порушення
умов договору оренди нежилого приміщення № 43/05 від 30.04.05, не
виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати в повному
обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі
63809,25 грн. Постановою Київського апеляційного господарського
суду від 10.10.07 апеляційна скарга залишена без задоволення, а
рішення господарського суду м. Києва від 14.08.07 залишено без
змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не виконала
зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором оренди
нежитлового приміщення, в той же час, не довела факту користування
спірним майном іншим орендарем, а саме, ТОВ "Європейський подіум".
Суб'єкт касаційного оскарження вважає судові акти незаконними
з підстав невірного застосування норм матеріального та
процесуального права та просить скасувати рішення господарського
суду м. Києва від 14.08.07 та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.10.07, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в рішенні суду першої інстанції та постанові
апеляційного господарського суду, 30.04.05 між сторонами був
укладений договір оренди № 43/05, за умовами якого орендодавець
передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле
приміщення загальною площею 70 кв.м в ТЦ "Альта", секція С-4 на
2-му поверсі.
За умовами договору сторони визначили, що приміщення
передається орендарю на підставі акта приймання-передачі, який
було складено та підписано 01.05.05, та в якому відображено, що
орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове користування
приміщення загальною площею 70 кв.м, а саме 70 кв.м -секція С-4 на
другому поверсі комплексу. Розмір орендної плати сторони погодили
в договорі, орендна плата починається нараховуватись з моменту
підписання сторонами акта приймання-передачі, але не пізніше дати
офіційного відкриття комплексу.
Згідно приписів Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а саме
ст.ст.526, 629, зобов'язання має виконуватись належним чином
відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для
виконання сторонами.
Задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості по орендній
платі, 3% річних та інфляційних, суд першої та апеляційної
інстанції виходили з того, що матеріалами справи підтверджується
сума заборгованості по орендній платі, та відсутні докази того, що
орендна плата та експлуатаційні витрати орендарем сплачені в
повному обсязі.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції на підставі
зібраних доказів зробили висновок про невиконання зобов'язання за
договором оренди по сплаті орендної плати, а отже задовольнили
вимоги, та стягнули борг з урахуванням індексу інфляції та 3%
річних. Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з
огляду на наступне.
Відповідно до ст.762 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за користування
майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється
договором найму. Відповідно до ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Відповідно до ст.193 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних
вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у
певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судами, та не заперечується сторонами,
приміщення, яке було предметом договору оренди було передано
відповідачу за актом приймання-передачі 01.05.05, до закінчення
строку дії договору 31.03.06, оскільки договір оренди на новий
термін не поновлювався. Розмір ставки орендної плати відповідає
розрахунку орендної плати, наданої позивачем та не спростованої
відповідачем.
Колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанції
обгрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що останній не
повинен вносити орендну плату у зв'язку з існуванням, як вважає
відповідач, іншого договору, оскільки користування майном за
договором оренди можливе лише за умови передачі об'єкту оренди по
акту приймання-передачі. Втім, докази того, що об'єкт оренди
переданий іншому орендарю відсутні, а отже використання майна за
таких обставин та покладення обов'язку щодо оплати орендної плати
на ТОВ "Європейський подіум" не можна визнавати правомірним. Таким
чином, колегія суддів вважає, що відповідач залишився орендарем, а
отже зобов'язаний виконати прийняті на себе зобов'язання по
договору оренди.
Враховуючи викладене та в силу повноважень касаційної
інстанції, визначених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія
суддів відхиляє твердження відповідача з наведених вище мотивів та
визнає висновки суду першої та апеляційної інстанції
обгрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 09.10.07 по справі № 2/260
залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді Т. Данилова
Л. Стратієнко