ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 р.
№ 2-694/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів
Кота О.В., Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
31.07.2007р.
у справі за позовом до третя особа про
Петропавліського районного суду Дніпропетровської області №
2-694/6 ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна"
ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнення учасником товариства з обмеженою
вартості частини майна та прибутку товариства у зв'язку з виходом
учасника з товариства
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: ОСОБА_4 (дов. № 2472 від 17.07.2006р.)
- відповідача: Журавська Л.Ф. (дов. № 285 від 29.12.2006р. )
- треті особи: не з'явилися;
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Петропавлівського
районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Весна" про стягнення вартості частки
майна в сумі 310968 грн. та прибутку товариства у зв'язку з
виходом учасника з товариства в сумі 160852 грн., а також
відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Заочним рішенням Петропавлівського районного суду
Дніпропетровської області від 02.11.2006 року по справі № 2-694/06
(суддя Бурда П.О.) частково задоволений позов ОСОБА_1 до
товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" за участю третіх
осіб: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення вартості частки майна та
прибутку товариства у зв'язку з виходом учасника з товариства і
стягнуто на користь позивача -ОСОБА_1 310968 грн. вартості частки
майна та 160752 грн. частини прибутку товариства. В іншій частині
позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 31.07.2007 року у справі № 2-694/06 заочне рішення
Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від
02.11.2007 скасовано та прийняте нове рішення про відмову у
задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2007
року, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення
Петропавлівського районного суду від 02.11.2006 року.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду дійшла наступного
висновку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням
загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Весна"
від 28.07.2005 року, оформленого протоколом від 28.07.2005 року
(т.1, а.с.11) за заявою засновника товариства ОСОБА_1 про вихід зі
складу засновників ТОВ "Весна", ОСОБА_1 одностайно була виведена
зі складу засновників ТОВ "Весна". На цих же зборах у зв'язку з
тим, що кредиторська заборгованість товариства більша за вартість
активів товариства, а майно товариства знаходиться в податковій
заставі і у заставі "Промінвестбанку", було вирішено виплатити
ОСОБА_1 долю у статутному фонді у сумі 2160 грн. (внесок до
статутного фонду).
Не погодившись із даним рішенням загальних зборів ОСОБА_1
звернулася із позовом до Петропавлівського районного суду
Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просила (з
урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.07.2006
року, (т.1, а.с.34)) стягнути з ТОВ "Весна" долю у майні товариства
в сумі 267495,97 грн., частину прибутку, отриманого товариством у
2004 році в сумі 171840 грн. та заподіяну моральну шкоду в сумі
20000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи на момент виходу зі складу
засновників ОСОБА_1 мала долю у статутному фонді ТОВ "Весна" у
розмірі 24%, що підтверджується статутом товариства у редакції
2004 року (т.1, а.с. 16-22).
Відповідно до ст.54 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при виході учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини
майна товариства, пропорційна його частці у статутному
(складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження
звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12
місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства
вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній
формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка
прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його
виходу.
Згідно ст.148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
учасник, який виходить із
товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати
вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному
капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини
майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також
порядок і строки її виплати, встановлюються статутом і законом.
Отже, учасник товариства з обмеженою відповідальністю, який
вибув із складу засновників, має право одержати належну йому
частку прибутку, одержану товариством в даному році до моменту
його виходу і вартість частини мана, пропорційну частці учасника у
статутному капіталі товариства.
У відповідності до приписів ч.2 ст.148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
допускається можливість врегулювання порядку і способу визначення
вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника
у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати на власний
розсуд учасників закріплених у Статуті товариства.
Однак, вирішуючи даний спір попередні судові інстанції не
врахували зазначеного та не з'ясували чи така норма передбачена в
Статуті ТОВ "Весна" станом на час виходу учасника товариства
ОСОБА_1, оскільки тільки при відсутності такої норми в Статуті
виплата проводиться відповідно до ст.54 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
При вирішенні даного спору суди також не врахували, що частка
учасника є динамічною і залежить від фінансового та майнового
стану товариства, який щодня є інакшим. У збиткових товариствах
частка може мати навіть від'ємне значення.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що станом на
01.07.2005 року підприємство було збитковим, а самі збитки
складали 207300 грн., а в балансі підприємства, в розділі "Власний
капітал" сума кредиторської заборгованості складала 886100 грн.
Апеляційна інстанція переглядаючи заочне рішення місцевого
суду не дала оцінку зазначеному.
Крім того, враховуючи, що вартість частки необхідно було
розраховувати за балансом, складеним на день виходу з товариства,
а позивач позбавлений був можливості надати такі документи суду
при розгляді справи, то місцевий суд не позбавлений був можливості
для правильного визначення частки вартості власного капіталу
відповідача призначити судово-бухгалтерську експертизу з метою
перевірки даних балансу відповідача на дату виходу учасника
ОСОБА_1 з даними документів первинного бухгалтерського обліку
товариства, а також для з'ясування обставини щодо отриманого
прибутку товариства за результатами року, в якому виходив учасник.
Крім того, відповідь на вказані питання може надати саме
компетентна організація чи спеціалісти, які володіють необхідними
для цього знаннями. Це, в свою чергу вплинуло б на визначення
господарським судом фактичних обставин, встановлення яких по
справі вимагало правильного вирішення спору.
Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд також не
звернув увагу про відсутність у позивача можливості надати суду
бухгалтерські документи відповідача, а тому передчасно дійшов
висновку про недоведеність позивачем вимог належними засобами
доказування.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції не враховано
приписи, запроваджені ст. ст. 32, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
щодо оцінки судом доказів у справі за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом. При цьому, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємства та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
В силу вимог ст.111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена правом
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні господарського суду, чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та
постанова апеляційного господарського суду у даній справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи
та в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5 111-7 111-9 - 111-12, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.07.2007 року та заочне рішення Петропавлівського районного
суду Дніпропетровської області від 02.11.2006 року у справі №
2-694/06 скасувати.
Справу № 2-694/06 передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.