Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю прокурора – Спорого І.Г. (посв. №4) та представників від:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про розірвання договору про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 24.04.06 № 24-04/06, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" і Міністерством оборони України, а також розірвання договору № 24-04/06/6 від 24.04.06 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.06 № 24-04/06.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" звернулось до суду із зустрічним позовом до Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" про визнання дійсним договору № 24-04/06/6 від 24.04.06 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 24.04.06 № 24-04/06, визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" права власності на будинки, будівлі і споруди військового містечка Б-1, розташовані на Таврійській набережній, 20 у місті Севастополі, право власності на будівлі і штольні військового містечка Б-1, розташовані на Таврійській набережній, 21 у м. Севастополі, право власності на будівлі і споруди військового містечка В-1 (причал –247 довжиною 106,9 м). в м. Севастополі, Балаклавська бухта, право користування земельною ділянкою площею 20,99 га в м. Севастополі, Балаклавська бухта, у межах, згідно з планом-схемою земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.07 відмовлено у задоволенні первісного позову, задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" до Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" про визнання договору дійсним та визнання права власності та права користування. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.07 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.07 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України із касаційним поданням на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.07 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.07 звернувся військовий прокурор Військово-морських сил України, а також подано касаційну скаргу від Центрального музею Збройних сил України.

В касаційній скарзі Центрального музею Збройних сил України поставлено питання про поновлення процесуального строку на подачу касаційної скарги. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку заявник зазначив, що суд першої та апеляційної інстанції неповно з’ясували обставини по справі, що призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи і тим самим Центральний музей Збройних сил України був позбавлений можливості захищати свої законні права власника майна, а також користуватись процесуальними правами, наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило подати касаційну скаргу у встановлений процесуальним законодавством строк.

Суб’єкти касаційного оскарження в процесуальних документах, поданих до Вищого господарського суду України зазначають, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суди неповно з’ясували обставини та дослідили докази по справі, залишили поза увагою факти укладення договору № 24-04/06 та

№ 24-04/06/6, що є підставою для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.07 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.07 та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах судів першої та апеляційної інстанції, 24.04.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" та Державою України в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства оборони України, від імені яких діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд", був укладений договір № 24-04/06 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Предметом договору є спільна діяльність з проектування і будівництва об’єктів нерухомості по Таврійській набережній, 20, 21 в місті Севастополі, причалу № 247, причалу № 249 в Балаклавській бухті міста Севастополя, загальною площею 20,99 га з будівлями та спорудами соціально-побутового призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, розробленого та затвердженого у встановленому порядку, а також об’єктів житлово-цивільного призначення, його матеріально-технічне призначення належну експлуатацію організацію управлінням майном, що призведе до створення спільної сумісної власності сторін цього договору.

24 квітня 2006 року між сторонами був укладений договір № 24-04/06/6 про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі № 24-04/06 від 24 квітня 2006 року, згідно з яким, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) позивачу за первісним позовом за договором № 24-04/06 шляхом купівлі-продажу, що становить розмір пайової участі (паю) Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд", та вказані об’єкти нерухомості та їх ціна, які підлягають купівлі-продажу.

Суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про розірвання договорів за зобов’язаннями, що випливають із договорів

№ 24-04/06 та № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року прийшли до висновку, що позивачем не доведено належного виконання зобов’язання за договором, а отже невиконання зобов’язання за договором мало місце не з вини відповідача, що виключає його відповідальність (ст. 614 ЦК України).

Щодо зустрічного позову, то суд першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, зробили висновок про правомірність дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутилус" по визнанню дійсним договору № 240-04/06/6 від 24 квітня 2006 року компенсації вартості пайового внеску.

Так, пунктом 2 договору № 24-04/06/6 від 24.04.06 визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) відповідачу шляхом купівлі-продажу майна. Згідно виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" та платіжним дорученням № 4 від 21.06.07 на користь Міністерства оборони України було перераховано 1500000,00 грн. компенсації пайової участі відповідно до договору № 24-04/06/6 від 24.04.06.

Актом прийому-передачі розміру пайової участі (паю), Міністерства оборони України за договором № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року було передано вказане в договорі майно.

Отже, суди зробили висновок про дійсність договору № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року та враховуючи приписи ст. 629 Цивільного кодексу України визнали за Товариством з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" права власності на об’єкти нерухомості, вартість яких було компенсовано відповідачу.

Крім того, суди на підставі правових норм ст. 92- 93 Земельного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 22.09.05 № 5-рп/2005 (v005p710-05) у справі № 1-17/2005 прийшли до висновку про правомірність вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташовані об’єкти нерухомості, передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" на підставі договору № 24-04/06/6 від 24.04.06.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1, 6 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Втім, висновки, зроблені в рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного господарського суду не відповідають вимогам закону, та суперечать даним, що містяться в матеріалах справи.

Як слідує із встановлених судами обставин, договори № 24-04/06 та №24-04/06/6 підписані Мельником В.А. від імені Міністерства оборони України. До матеріалів справи долучено довіреність на ім’я Мельника В.А., де відмічено, що останній має право від імені Міністерства оборони України укладати договір про пайову участь у будівництві житла на підставі рішення Тендерного комітету МО України або на підставі рішення Міністерства оборони України за погодженням директора Департаменту будівництва МО України. Всупереч приписам ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, суди дані обставини не досліджували та не перевіряли.

Договір № 24-04/06/6 про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України судом першої та апеляційної інстанції визнано договором купівлі-продажу майна Міністерства оборони України. Відповідно до абз. 18 п. "г" ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення та, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів.

Судами не визначено, на чиєму балансі знаходиться майно та порядок його вилучення з метою продажу на умовах зазначених у вищенаведених договорах, оскільки, як стверджує Центральний музей Збройних сил України, будівлі і споруди, визначені у зазначених договорах, знаходяться на балансі музею Збройних сил України. В силу приписів ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України безумовною підставою скасування судових актів, є розгляд справи про права та обов’язки сторони, не залученої до участі в справі. Отже, судові акти, ухвалені без правової оцінки даних обставинам, не можна вважати обґрунтованими.

Як слідує із рішення суду першої та постанови апеляційного господарського суду, суди визнали правомірним користування земельною ділянкою, на якій розташовані об’єкти нерухомості, загальною площею 20,99 га.

Але відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, і підприємств та організацій Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони". Ст. 4 наведеного Закону визначено вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях. Використання земель оборони в якості пайового внеску в житловій забудові чинним законодавством не передбачено.

Згідно ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України зміни цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування. Будь-якого рішення щодо земельної ділянки органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором, або не випливає із суті зобов'язань.

Натомість суди відмовили у задоволенні первісного позову про розірвання договору, не дослідивши доводи позивача та не встановивши, чи мали місце обставини, на які позивач за первісним позовом посилався, зокрема, чи суттєвим є порушення договору. Суди не встановили природи укладеного договору, не з'ясували, чи відповідає він діючому законодавству, а отже, відсутні правові висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, чи може за таких обставин, які будуть встановлені договір вважатися укладеним чи дійсним.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій не дано правової оцінки зазначеним обставинам в їх сукупності, хоча вони мають суттєве значення для вирішення справи.

Таким чином, судові акти суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, оскільки ухвалені в порушення норм матеріального та процесуального права.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання Центрального музею Збройних сил України про відновлення строку на подання касаційної скарги, а причини пропуску визнати поважним.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Відновити Центральному музею Збройних сил України строк на касаційне оскарження постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.07.

Касаційне подання військового прокурора Військово-морських сил України та касаційну скаргу Центрального музею Збройних сил України задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.07 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.07 по справі № 2-17/6048-2007, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.