ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 р.
№ 20-12/184
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
РВ ФДМУ в АР Крим та м.Севастополі
на постанову
від 09.08.07 Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 20-12/184 господарського суду м.Севастополя
за позовом
РВ ФДМУ в АР Крим та м.Севастополі
до
ЗАТ "Севастопольбуд"
про
спонукання внести зміни до договору оренди шляхом укладення
додаткової угоди в редакції позивача
у справі взяли участь представники
позивача:
відповідача:
3-ої особи:
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 09.07.2007
позовні вимоги про спонукання внести зміни до договору оренди
шляхом укладання додаткової угоди в редакції позивача задоволені.
Рішення мотивоване тим, що відповідач підписав договір оренди
тобто взяв на себе всі зобов'язання, що передбачені його умовами і
у тому числі зобов'язання у випадку зміни методики розрахунку
орендної плати можливість перегляду за вимогою однієї із сторін
розміру орендної плати (п.3.5. договору), (суддя I. Харченко).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.08.2007 рішення місцевого суду скасовано. Прийняте нове
рішення, яким в позові відмовлено з тих підстав, що спірний
договір припинив свою дію 21.03.2007 (судді: В. Сотула, О.
Щепанська, Ю. Гоголь).
РВ ФДМУ в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в
поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної
інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що
постанова прийнята всупереч вимог п.4 ст. 631 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 118 Закону України "Про державний бюджет України
на 2007 р." ( 489-16 ) (489-16)
та умовам договору оренди. Висновки суду
про те, що позивач звернувся з позовною заявою про спонукання
внести зміни до договору після закінчення терміну дії договору
оренди від 27.03.2006 № 350 не відповідають вимогам ст. 256, 257
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлене наступне.
27 березня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду
державного майна України у місті Севастополі, правонаступником
якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України в
Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі (орендодавець)
та закритим акціонерним товариством "Севастопольбуд" (орендар)
було укладено договір оренди державного майна № 350 (арк. с.
9-12).
Згідно пункту 3.1 договору орендна плата визначається на
підставі Методики розрахунку і порядку використування плати за
оренду держаного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України,
і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - 86,42 грн.
Крім того, пунктом 3.5 договору передбачено, що розмір
орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї з сторін у
випадках зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін
та тарифів і в інших випадках, передбачених діючим законодавством
України.
В пункті 10.1 та 10.6 договору сторони визначили строк дії
договору - до 21 березня 2007 року.
Оскільки частиною 3 статті 118 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ) (489-16)
передбачено, що договори
оренди державного та комунального майна, укладені до 01 січня 2007
року, підлягають обов'язковому перегляду, Регіональне відділення
Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та у
місті Севастополі 29.01.2007 направило на адресу відповідача лист
за № 165/01-6 (арк..с.15) із відповідними додатками, яким
запропонувало укласти додаткову угоду про внесення змін до
договору оренди № 350 від 27.03.2006 з урахуванням переглянутого
розміру орендної плати згідно ставок, які встановлені Постановою
Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 ( 1846-2006-п ) (1846-2006-п)
.
У зв'язку з тим, що в строк, встановлений частиною 3 статті
188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповіді на
пропозицію орендар не надав, орендодавець 8 червня 2007 року
звернувся до місцевого господарського суду з позовом про
спонукання внести зміни до договору оренди № 350 від 27.03.2006
шляхом укладення додаткової угоди в редакції, запропонованої
Регіональним відділенням Фонду державного майна України в
Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі (арк. с. 2-4).
Правовідносини між сторонами виникли після набрання чинності
Цивільним та Господарським кодексами України ( 436-15 ) (436-15)
. При
розгляді спору, застосовуванню підлягають норми Цивільного та
Господарського кодексів ( 436-15 ) (436-15)
, а також положення Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Позивач в апеляційній інстанції не заперечував факт
припинення дії договору оренди приміщення з 21.03.2007. Він
вважає, що зміни в договір можуть бути внесені і після закінчення
строку його дії. Така думка позивача є помилковою.
Відповідно ст. 631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строком договору є
час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати
свої зобов'язання відповідно до договору. Тобто, відповідач був
зобов'язаний по договору переглядати розмір орендної плати до
закінчення строку дії договору і до 21.03.2007 позивач мав право
вимагати цього через суд. Позивач звернувся з позовом до суду
08.06.2007 коли права і обов'язки сторін по договору № 350
закінчилися.
Посилання позивача на ч.4 ст. 631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
безпідставним. В ній мова іде про відповідальність за порушення
договору. Правові наслідки порушення передбачені в главі 51 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. У даному випадку розглядаються позовні вимоги
про внесення змін до договору (що не є відповідальністю).
Не приймаються колегією суддів і доводи про порушення
апеляційною інстанцією вимог ст. 256, 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. В
зазначених статтях мова іде про позовну давність. Це строк, у
межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист
свого цивільного права або інтересу. Судом апеляційної інстанції
обгрунтовано вказано, що позов про внесення змін в договір поданий
після закінчення його дії і тому він задоволенню не підлягає.
Договір сторін на день подачі позову в суд відсутній, а звідси
відсутнє право, яке підлягає захисту у даному випадку.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
справа розглянута судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог
процесуального та матеріального права і підстави для скасування
постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі залишити
без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.08.2007 у справі № 20-12/184 -без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун