ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 р.
№ 17/71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Волинський А.В. -довіреність від 16.08.2007 р.;
Гребелюк Л.М. -довіреність від 07.06.2007 р.
відповідача
Маліков В.В. -довіреність від 15.10.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія
"Юрагролізинг"
на постанову
від 11.07.2007 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 17/71 господарського суду м. Києва
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Украгролізинг"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія
"Юрагролізинг"
про
визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В :
ВАТ "НАК "Украгролізинг" звернулось до господарського суду м.
Києва з позовом до ТОВ "ЮК "Юрагролізинг" про визнання договору
про надання юридичних послуг № 8 від 01.02.2006 р. недійсним
повністю через його суперечність законодавству (з урахуванням
доповнень до позову а.с. 29-30).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ВАТ НАК "Украгролізинг" є
розпорядником бюджетних коштів в розумінні статті 1 Закону України
"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
, дія якого поширюється на всі закупівлі послуг, що
повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за
умови, що вартість закупівлі послуг дорівнює або перевищує
30000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору щомісячна винагорода ТОВ
"ЮК "Юрагролізинг" встановлена в розмірі 28 000,00 грн., а з
огляду на одинадцятимісячний строк дії договору, встановлений
частиною 5.1, загальна вартість спірного договору сягнула 308
000,00 грн.,
Укладений між сторонами договір суперечить статті 2 вказаного
Закону, оскільки був укладений без проведення тендерної процедури,
а тому є таким, що суперечить чинному законодавству та підлягає
визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "ЮК "Юрагролізинг" проти
позову заперечувало, з тих підстав, що між сторонами було укладено
договір № 6 про надання відповідачем юридичних послуг позивачу,
який було підписано сторонами 16.11.2005 р., а у зв'язку з
необхідністю уточнення деяких пунктів, фактично не міняючи
предмету договору, виклали цей договір у новій редакції,
підписавши його 01.02.2006 р. та надавши № 8.
На момент укладання спірного договору від 01.02.2006, зміни
до статті 1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг
за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
не набрали чинності, а тому у
сторін не було необхідності виконувати умови вищезазначеного
закону та проводити тендер.
Також відповідач звертав увагу суду на лист позивача №
20/2002 від 27.09.2006, в якому повідомлялось про розірвання
договору з посиланням на пункт 5.3 договору № 8.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2007 р.
(суддя Кролевець О.А.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано
недійсним з моменту його вчинення договір про надання юридичних
послуг № 8 від 01.02.2006 р., укладений між ВАТ "НАК
"Украгролізинг" та ТОВ "ЮК "Юрагролізинг".
Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку, що ВАТ
"НАК "Украгролізинг" є розпорядником бюджетних коштів в розумінні
статті 1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за
державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
, а тому укладання між сторонами у
справі договору про надання послуг мало відбутися з дотриманням
вимог зазначеного Закону, тобто шляхом проведення процедури торгів
(тендеру) у порядку, визначеному цим Законом.
Крім того, з огляду на те, що предметом договору № 8 є
надання послуг, врахувавши положення пункту 5.3 договору та лист
позивача від 27.09.2006 р. № 20/2002 про дострокове розірвання
договору, а також приписи статті 236 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, господарський суд дійшов висновку, що спірний договір
може бути визнаний недійсним з моменту його вчинення.
За апеляційною скаргою ТОВ "ЮК "Юрагролізинг" Київський
апеляційний господарський суд (судді: Мартюк А.I., Зубець Л.П.,
Лосєв А.М.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від
23.04.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.07.2007 р.
залишив його без змін з тих же підстав.
ТОВ "ЮК "Юрагролізинг" подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення
та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "НАК "Украгролізинг"
в задоволені позову, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги
неправильним застосуванням судами законодавства.
Скаржник, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції,
висновок якого підтримав суд апеляційної інстанції, було визначено
законодавство, яке має бути застосовано до спірних правовідносин,
але не конкретизовано яку саме редакцію ним застосовано. Так, на
момент укладення спірного договору чинною була редакція Закону
України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
від 16.06.2005 р. і саме нею мав би керуватися суд. Iз
термінів, що розтлумачені у статті 1 вказаного Закону вбачається,
що закон в зазначеній редакції від 16.06.2005 р. не відносить
господарські товариства до розпорядників державних коштів і, що до
поняття "державні кошти" не відносяться кошти господарських
товариств. А в редакції від 15.12.2005 р. вказаного Закону до
понять "державні кошти" та "розпорядники державних коштів" були
включені господарські товариства в яких державна частка перевищує
50 %.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції, пославшись на
Закон України "Про державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
та зазначивши, що компанія утримується за рахунок
коштів державного бюджету, вказує на неправильне застосування
судом апеляційної інстанції цього закону, оскільки, ВАТ "НАК
"Украгролізинг" має доходи від власної господарської діяльності, а
з Державного бюджету України на 2005 рік, згідно із додатком № 3,
проводилось фінансування тільки цільових програм, таких, як: -
придбання сільськогосподарської техніки на умовах фінансового
лізингу, ремонт сільськогосподарської техніки та обладнання для
агропромислового комплексу.
Зазначені лізингові програми мають характерну особливість,
кошти з бюджету під них надаються на зворотній основі та означає,
що вони згодом мають бути повернуті до бюджету, що виключає їх
витрачання на будь -які інші цілі, в тому числі на оплату робіт за
спірним договором.
Крім того, статтею 27 Закону України "Про державний бюджет
України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
були затверджені головні
розпорядники коштів державного бюджету у розрізі відповідальних
виконавців за бюджетними програмами згідно із додатками № 3, 4
цього закону.
Статтями 66 та 68 Законів України "Про державний бюджет
України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
та "Про державний бюджет України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
передбачено, що зобов'язання взяті
розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних
асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не
підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
ВАТ "НАК "Украгролізинг" у відзиві на касаційну скаргу
просило залишити судові рішення без змін, зокрема, зазначаючи, що
НАК "Украгролізинг" є відкритим акціонерним товариством, утвореним
Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України
від 23.02.2001 р. № 111 ( 111/2001 ) (111/2001)
"Про додаткові заходи щодо
подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" та
інших актів законодавства України, 100 % акцій якого належить
державі в особі Кабінету Міністрів України предметом діяльності
якої є закупівля і передача у фінансовий лізинг
сільськогосподарської техніки, обладнання для переробки
сільськогосподарської продукції та іншої техніки в даних
правовідносинах як орган державної виконавчої влади та
уповноважене на отримання державних коштів.
Таким чином, ВАТ "НАК "Украгролізинг", в розумінні статті 1
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та статей
62, 63 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, є підприємством,
на яке поширюється дія Закону України "Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
.
У зв'язку з тим, що сторони підписали спірний договір без
проведення тендерних процедур, вимоги, передбачені частиною 4
статті 2 та частини 3 статті 34 Закону України "Про закупівлю
товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
не
виконано, а тому на підставі статей 203, 215 та 236 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
спірний правочин правомірно визнаний
судами недійсним з моменту його вчинення.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено
господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 15.11. 2005
року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та
ТОВ "Юридична компанія "Юрагролізинг" було укладено договір № 6
про надання юридичних послуг, за умовами якого ВАТ "Національна
акціонерна компанія "Украгролізинг" доручив, а ТОВ "Юридична
компанія "Юрагролізинг" взяв на себе зобов'язання надавати
юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
Вартість послуг, згідно з пунктом 4.1 Договору, складає
20000,00 грн.
Відповідно до пункту 7.2 Договору, за згодою сторін, до цього
договору можуть бути внесені зміни та/або доповнення, які
оформляються додатковою письмовою угодою.
01.02.2006 р. між ВАТ "Національна акціонерна компанія
"Украгролізинг" та ТОВ "Юридична компанія "Юрагролізинг" було
укладено договір № 8 про надання юридичних послуг на заміну
договору № 6 від 15.11.2005 р.
Відповідно до умов договору № 8 ТОВ "Юридична компанія
"Юрагролізинг" зобов'язався надавати ВАТ "Національна акціонерна
компанія "Украгролізинг" юридичні послуги, перелік яких визначений
в розділі I Договору.
Згідно із пунктом 3.1 договору № 8 щомісячна винагорода за
надані послуги складає 28000,00 грн.
Згідно з пунктом 5.1 Договору № 8 він набуває чинності з
01.02.2006 р. і діє до 31.12.2006 р.
Договір вважається пролонгованим на такий же термін і на
таких самих умовах, якщо жодна із сторін за місяць до його
закінчення не повідомить письмово іншу сторону про його припинення
(пункт 5.2).
Згідно з пунктом 5.3 Договору № 8 він може бути розірваний
будь-якою із сторін достроково з попередженням про це іншої
сторони письмово за один місяць.
Листом від 27.09.2006 р. № 20/2002 ВАТ "Національна
акціонерна компанія "Украгролізинг" повідомило ТОВ "Юридична
компанія "Юрагролізинг" про припинення дії договору № 8 від
01.02.2006 р. на підставі пункту 5.3 вказаного договору.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог суди
першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про недійсність
спірного договору через його суперечність законодавству, на
підставі статей 203, 215, 236 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, у зв'язку з порушенням умов Закону України "Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
,
оскільки спірний договір був укладений без проведення тендерної
процедури.
Проте, колегія суддів з таким висновком погодитьсь не може з
наступних підстав.
За приписами преамбули Закону України "Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
, цей закон
встановлює правові та економічні засади здійснення процедури
закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів.
Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у
сфері державних закупівель, недопущення корупції у цій сфері,
забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і
послуг за державні кошти та досягнення оптимального і
раціонального їх використання.
Статтею 1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
, в редакції від 16.06.2005
р., встановлення визначення основних термінів, та зі змісту якої
вбачається, що:
- державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і
послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом, при
цьому здійснення закупівлі одним замовником в інтересах іншого
забороняється;
- замовник - розпорядник державних коштів, який здійснює
закупівлю в порядку, визначеному цим Законом, при цьому замовником
вважається суб'єкт, тендерний комітет якого проводить процедуру
закупівлі та який одночасно укладає з переможцем договір про
закупівлю;
- розпорядники державних коштів - органи державної влади,
органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законодавством України, а
також установи чи організації, створені в установленому порядку
органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на
отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та
здійснення платежів.
Відповідно до статті 2 цього закону, його дія застосовується
до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або
частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що
вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або
перевищує 30 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.
Указом Президента "Про додаткові заходи щодо подальшого
розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" № 111 від
23.02.2001 р. доручено Кабінету Міністрів України здійснити в
установленому порядку заходи щодо утворення в місячний строк
Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", затвердити
статут Компанії, визначивши її основними завданнями:
- організацію та здійснення інженерного та
матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських
підприємств;
- здійснення відповідно до законодавства всіх форм і видів
лізингової діяльності;
- сприяння залученню інвестицій для виконання державних
програм у галузі інженерного та матеріально-технічного
забезпечення сільськогосподарського виробництва;
- надання сільськогосподарським підприємствам усіх форм
власності послуг, пов'язаних з виконанням механізованих
сільськогосподарських робіт, організацією використання
сільськогосподарської техніки на умовах оренди, технічного
обслуговування цієї техніки, впровадженням прогресивних технологій
виробництва і переробки сільськогосподарської продукції.
Постановою Кабінету Міністрів України № 354 від 11.04.2001 р.
( 354-2001-п ) (354-2001-п)
затверджено Статут ВАТ НАК "Украгролізинг",
відповідно до якого:
- Компанія утворена з метою сприяння реалізації державної
політики в агропромисловій сфері, забезпечення ефективного
функціонування і розвитку сільськогосподарського виробництва
шляхом передачі сільськогосподарським товаровиробникам на умовах
лізингу машин та обладнання, надання виробничих послуг,
організації технічного сервісу та для одержання прибутку від
провадження підприємницької діяльності (пункт 3.1);
- Компанія діє на принципах повної господарської
самостійності, самоуправління і самоокупності, несе
відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та
виконання зобов'язань перед бюджетом і партнерами (пункт 4.3);
- Компанія може набувати майнових та особистих немайнових
прав, укладати в установленому порядку з іншими суб'єктами
підприємницької діяльності та громадянами договори (контракти),
зокрема лізингу, оренди, купівлі-продажу, підряду, страхування,
перевезень, зберігання, доручення, комісії тощо, виступати від
свого імені у судах, у тому числі третейських судах України, а
також у судах інших держав (пункт 4.4.).
Крім того, Статутом не заборонено Компанії провадити також
іншу, не заборонену законодавством України діяльність, спрямовану
на досягнення мети, передбаченої цим Статутом.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,
іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний
обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має
бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має
вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути
спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені
ним.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, та задовольняючи
позовні вимоги про визнання недійсним з моменту вчинення договору
про надання юридичних послуг № 8 від 01.02.2006 р., укладеного між
ВАТ НАК "Украгролізинг" та ТОВ "ЮК "Юрагролізинг", з підстав не
проведення тендерної процедури, ані судом першої інстанції, ані
судом апеляційної інстанції не була надана правова оцінка спірного
договору про надання юридичних послуг, не з'ясовано чи підпадає
вказана угода під ознаки договору про надання послуг за державні
кошти, а також не була надана оцінка правовому статусу сторін за
спірним договором, відповідно до вимог Закону України "Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в кас аційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2007 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.07.2007 р. у справі № 17/71 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу ТОВ "Юридична компанія "Юрагролізинг" -
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач