ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 р.
№ 17/197-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді В.М.Палій,
судді I.М.Васищака,
судді Б.М.Грека,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності
ОСОБА_1
на рішення господарського суду Київської області від
25.06.2007р. та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду
від 04.09.2007р.
у справі №17/197-07
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Конвалія"
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про звільнення приміщення,
за участю представників сторін:
від позивача: Курілова Т.П. -голова правління, Кваша I.О.,
Мочинський А.Р.,
Дудник А.В. (довіреності від 10.04.07),
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність у справі),
ОСОБА_3 (довіреність від 10.07.07),
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство закритого типу "Конвалія" звернулося до
господарського суду Київської області з позовом до Суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 і просило суд усунути перешкоди
в користуванні приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,
шляхом виселення з нього відповідача.
Позовні вимоги обгрунтовані закінченням терміну договору
оренди вказаного приміщення від 27.04.2001р., укладеного між
сторонами.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на
наявність у нього переважного права на продовження дії договору
оренди, оскільки відповідно до п.5.4 Статуту позивача, акціонери,
одним з яких є і відповідач, мають переважне право на одержання
робіт та послуг, що виробляються товариством.
Рішенням господарського суду Київської області від
25.06.2007р. (суддя В.Г.Суховий), залишеним без змін постановою
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
04.09.2007р. (головуючий, суддя Рудченко С.Г., судді Мазур Л.М.,
Жук Г.А.), позов задоволено: зобов'язано відповідача усунути
перешкоди у користуванні приміщенням позивача, що знаходиться за
адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивач повідомив
відповідача про те, що строк дії договору оренди закінчився та на
новий термін продовжуватися не буде, оскільки орендоване
приміщення потрібне позивачу для власних потреб, а відтак,
відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення
про відмову у задоволенні позову.
Клопотання відповідача щодо зупинення розгляду даної справи
до вирішення іншої справи господарського суду Київської області
№02-03/1017/25, колегією суддів відхилено з огляду на межі
перегляду справи в касаційній інстанції, визначені ст.111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами
двох інстанцій встановлено, що між сторонами було укладено договір
оренди нежитлового приміщення від 27.04.2001р., за умовами якого
позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння
приміщення загальною площею 76,56 кв.м, яке розташоване за
адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що термін оренди складає 5
років з моменту прийняття приміщення, що орендується.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 03.08.2006р., залишеною без змін
постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2006р., в
іншій справі №125/08-06 за позовом АТЗТ "Конвалія" до ПП ОСОБА_1
про звільнення приміщення встановлено, що термін дії договору
оренди нежитлового приміщення від 27.04.2001р., з врахуванням
умови п.4.1 цього договору, закінчується тільки 30.04.2007р.
(30.04.2002 року -дата фактичного прийняття у користування
приміщення + 5 років = 30.04.2007р.), а відповідно відповідач має
право знаходитись в приміщенні, що орендоване згідно договору
оренди нежитлового приміщення від 27.04.2001р., до 30.04.2007р.
(а.с.11-14, 137-141).
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, дія договору оренди від 27.04.2001р., укладеного
між сторонами, закінчилася 30.04.2007р.
В силу п.4 ст.284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.764 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, у разі відсутності заяви однієї із сторін про
припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця
після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим
на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені
договором.
Судами встановлено, що на виконання зазначених норм позивач
листами від 12.03.2007р. та від 05.04.2007р. повідомив відповідача
про закінчення дії договору оренди та відсутність у нього наміру
здавати будь-кому вказане приміщення в оренду, так як воно
потрібне для власних потреб товариства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками
судів двох інстанцій про припинення 30.04.2007р. укладеного між
сторонами договору оренди від 27.04.2001р.
Пунктом 8 договору оренди передбачено, що після закінчення
терміну оренди орендар зобов'язаний передати приміщення, що
орендується, протягом 10 днів з моменту закінчення терміну оренди.
В силу ст.291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, договір оренди
припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено,
а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на
умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі
припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути
наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням
нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.
Згідно ст.285 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.777 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, орендар після спливу строку договору має переважне
право перед іншими суб'єктами господарювання на укладення договору
оренди на новий строк при умові належного виконання своїх
зобов'язань за договором оренди. При цьому зобов'язаний повідомити
про це орендаря до спливу строку договору у строк, встановлений
договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний
строк.
Згідно зі ст.134 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст.314 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
власник володіє, користується і розпоряджається майном
на власний розсуд.
Отже, законодавець передбачив право власника відмовитися від
продовження договору оренди і право орендаря на його продовження
при умові належного виконання договірних зобов'язань та наявності
інших суб'єктів господарювання на оренду спірного майна.
Iз змісту надісланих позивачем відповідачу листів вбачається,
що позивач, як власник майна, повідомив відповідача про те, що він
не має наміру продовжувати дію договору на наступний термін, а
також здавати будь-кому орендоване приміщення, оскільки воно
потрібне позивачу для власних потреб (а.с.15-19).
Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 30.04.2007р.,
і позивач заперечував проти продовження орендних відносин з
відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками судів двох
інстанцій про безпідставне зайняття відповідачем спірного нежилого
приміщення.
Доводам відповідача, якими він заперечував заявлений позов та
обгрунтовує касаційну скаргу, а саме щодо наявності у нього
переважного права на укладення договору оренди на новий строк,
судами двох інстанцій з огляду на умови ст.285 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
та ст.777 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, надана належна правова
оцінка, за наслідками якої вони були підставно відхилені, оскільки
на час вирішення спору в суді орендоване не житлове приміщення в
оренду іншим особам не передане. Тому посилання відповідача на
належне йому переважне право на оренду спірного приміщення є
передчасним, а переважне право не є порушеним.
Окрім того, судом апеляційної інстанції було правильно
відхилено твердження відповідача про те, що позивач не буде
використовувати спірне приміщення для власних потреб, а й надалі
буде здавати його в оренду третім особам, оскільки ці твердження
не підтверджуються будь-якими доказами, а є лише припущенням
відповідача.
Отже, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох
інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм
належну правову оцінку й ухвалили рішення з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни
або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.
Iнші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки вони зводяться до переоцінки
доказів у справі, що не є компетенцією касаційної інстанції з
огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тим
більше, що порушені скаржником у касаційній скарзі питання були
предметом розгляду судами двох інстанцій, і їм дана вичерпна
правова оцінка з урахуванням положень ст.ст.33, 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки доказів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 04.09.2007р. у справі
№17/197-07 - без змін.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя I.М.Васищак
Суддя Б.М.Грек