ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 р.
№ 13/373-0 ( rs702538 ) (rs702538)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
від 18.07.07 Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№ 13/373-о ( rs702538 ) (rs702538)
господарського суду Херсонської
області
за позовом
ВАТ "Торгрічтранс"
до
1.Херсонської міської ради 2.Управління комунальної власності
3.Приватного підприємця ОСОБА_1
про
визнання недійсним (з урахуванням зменшених позовних вимог)
договору оренди від 17.08.04, укладеного між відповідачем-2 та
відповідачем-3
у справі взяли участь представники
позивача: не з'явилися
відповідачів: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду від 08.06.2007 (суддя М.
Закурін), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 18.07.2007 (судді: Л. Кагітіна, Т.
Зубкова, Н. Колодій) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним
договір оренди від 17.08.2004, укладений між 2 та 3 відповідачами.
Судові акти мотивовані тим, що спірне орендоване приміщення не
належить до комунальної власності Херсонської міської ради.
Відповідач ПП ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі просить
скасувати прийняті у справі судові акти і прийняти нове рішення,
яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що суд
апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки документи, на
підставі яких він виніс постанову, не були предметом дослідження
ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Представники
відповідачів 1 та 2 не були присутні в засіданні суду. Без
ознайомлення їх з додатковими документами і надання можливості
висловити свою думку, суд в порушення прав відповідачів розглянув
справу по суті.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач з дотриманням
вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
довів своє право власності на нежитлове приміщення,
правовстановлюючі документи ним суду не надані. Висновки суду не
спираються на належні докази. Зокрема, згідно з наданими позивачем
доказами, а саме актом приймання-передачі від 27.12.1991,
переліком майно, переданого до статутного фонду АКВТ
"Торгрічтранс" є магазин № 5, розташований по вул. Комунарів,1, а
не по вул. Комунарів, 7. Згідно з переліком майно 15 об'єктів було
передано до статутного фонду АКВТ "Торгрічтранс" м. Київ, що не
може бути доказом факту віднесення спірного майна до статутного
фонду ВАТ "Херсонський "Торгрічтранс", як про це зазначено в
постанові апеляційної інстанції.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
17 серпня 2004 року Управлінням комунальної власності міста
Херсона (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар)
укладено нотаріально посвідчений договір оренди комунального майна
міської територіальної громади. Предметом договору є передача
Орендодавцем у строкове платне користування нежилого приміщення,
розташованого в місті Херсоні по вул. Комунарів/Червонофлотська,
7/33, загальною площею 194,7 м-2 для здійснення підприємницької
діяльності.
Приміщення, що передається в оренду належить Орендодавцю на
підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого
Херсонською міською радою 12.08.04р. на підставі розпорядження
міського голови №1177-р від 10.08.04р. і зареєстрованого в
Херсонському державному бюро технічної інвентаризації 16.08.04р.
за № 1360 в реєстровій книзі № 4.
Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 631
від 29.12.2005р. скасовано назване розпорядження міського голови
від 10.08.04р. № 1177-р "Про видачу свідоцтв про право власності"
в частині видачі свідоцтва про право власності на нежилі
приміщення, загальною площею 194,7 м-2 по вул. Комунарів, 7/ вул.
Червонофлотській, 33 та анульоване свідоцтво про право власності
на нерухоме майно від 12.08.04р. № 268948, видане Херсонській
міській раді на згадані нежилі приміщення. Цим же рішенням
виконавчому комітету вирішено вважати таким, що втратило чинність
рішення виконкому від 21.09.04р. в частині затвердження
розпорядження міського голови від 10.08.04р. № 1177-р щодо видачі
свідоцтва про право власності Херсонській міській раді.
Також з рішення виконкому № 631 від 29.12.2005р. вбачається,
що однією з підстав його прийняття є рішення Суворовського
районного суду м.Херсона від 02.02.05р., яким визнано незаконними
правові акти, що видані органами місцевого самоврядування на
підтвердження права комунальної власності Херсонської міської
ради. В рішенні Суворовського районного суду м. Херсона
констатовано відсутність доказів фактичної передачі у комунальну
власність нежилого приміщення, площею 194,7 м-2 по вул. Комунарів,
7 вул. Червонофлотській, 33 в м. Херсоні. Натомість, в рішенні
суду з цивільної справи, яке набрало законної сили і є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені
судом і мають значення для вирішення спору, відповідно до частини
четвертої статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, констатується факт,
що спірні приміщення не передавалися до комунальної власності м.
Херсона з житловим фондом, а були продані в грудні 1991 року
Херсонському торгівельному підприємству "Торгрічтранс" Херсонським
річковим портом. Як зазначено в судовому рішенні від 02.02.2005р.,
ця обставина знаходить підтвердження і іншими доказами, зокрема
реєстраційним посвідченням від 19.05.1994р. та Переліком майна,
переданого до статутного фонду АКВТ "Торгрічтранс", виданого
Фондом державного майна України 24.03.2004р.
Як вбачається з судових рішень по справі № 4/147-ПД, котра
розглядалася за участю тих же сторін, а саме ВАТ "Херсонський
"Торгрічтранс" та ПП ОСОБА_1, орендодавцем спірного майна виступав
саме позивач. Судовими інстанціями визнано, що твердження ПП
ОСОБА_1 про відсутність права власності у ВАТ "Херсонський
"Торгрічтранс" на не житлове приміщення, розташоване в м. Херсоні,
по вул.Комунарів,7, спростоване наданими доказами, а саме: актом
приймання-передачі від 27.12.1991р., Реєстраційним посвідченням,
виданим ХДБТI 19.05.1994р., Переліком майна, переданого до
статутного фонду АКВТ "Торгрічтранс", актом приймання-передачі від
01.10.2000р., Статутами.
Ознайомившись зі змістом прийнятих у справі рішення та
постанови, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про
порушення апеляційним судом вимог ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Постанова виносилась
за результатами повторного розгляду справи по доказам, що
досліджувалися в суді першої інстанції: (том.1, арк. 66, 77, 78,
80, 81, 82, 83, 84). Крім цього, при розгляді справи № 4/147-пд за
позовом ПП ОСОБА_1 до ВАТ "Херсонський "Торгрічтранс" про визнання
недійсним договору оренди № 1 на нежиле приміщення за адресою м.
Херсон, вул. Комунарів, 7 (що є також предметом оскаржуваного в
даній справі договору) було встановлено, що спірне приміщення
зареєстроване за ХТП "Торгрічтранс", правонаступником якого є ВАТ
"Херсонський "Торгрічтранс".
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов
обгрунтованого висновку, що позивач отримав спірне майно у
власність у встановленому на той час порядку приватизації.
Спірний договір оренди від 17.08.2004 укладений між
Управлінням комунальної власності та ПП ОСОБА_1 на оренду
приміщення по вул.Комунарів, 7 вул. Червонофлотська, 33. Рішенням
Суворовського райсуду м. Херсону від 02.02.2005 визнані
незаконними правові акти, що видані на підтвердження права
комунальної власності Херсонської міськради на зазначене вище
приміщення. Судом встановлений факт продажу спірного приміщення
Херсонським річковим портом в грудні 1991 р. Херсонському
торгівельному підприємству "Торгрічтранс", а в подальшому
відповідно Переліку майна, виданого ФДМУ від 24.03.2004, до
статутного фонду АКВТ "Торгрічтранс" (т.1, арк. 83).
Судом правильно вказано, що відповідно ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з цивільної
справи, яке набрало законної сили є обов'язковими для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
З огляду на встановлені обставини, з правильним посиланням на
ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, 203, 215, 761 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недійсність договору
оренди майна від 08.06.2007, оскільки Управління комунальної
власності м. Херсона не мало права розпоряджатися спірним
приміщенням, тобто укладати договір його оренди з 3-ім
відповідачем. На підставі встановлених обставин справи і
досліджених доказів суди попередніх інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку, що позивач в даному випадку має законне
право захищати свої права і інтереси.
Доводи касаційної скарги, що зводяться до намагання надати
іншу оцінку доказам у справі, колегія суддів до уваги не приймає.
Касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу
одних доказів над іншими, про достовірність того чи іншого доказу,
додатково перевіряти докази (ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
справа розглянута судами попередніх інстанцій з дотриманням норм
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і з
правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють
спірні правовідносини. Підстави для скасування прийнятих у справі
судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5 111-7 111-9 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 18.07.2007 та рішення господарського суду Херсонської
області від 08.06.2007 по справі № 13/373-о ( rs702538 ) (rs702538)
-без
змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун