ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 р.
№ 6/130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого,
Волковицької Н.О.
Рогач Л.I.
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
відповідача
Синюкова Л.М. -довіреність від 10.01.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Фелікс"
на постанову
від 19.07.2007 Луганського апеляційного господарського суду
у справі
№ 6/130 господарського суду Луганської області
за позовом
Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі
Дебальцевського загону воєнізованої охорони Донецької залізниці
до
Приватного підприємства "Фелікс"
про
стягнення 106052,50 грн.
В С Т А Н О В И В :
ДП "Донецька залізниця" в особі Дебальцевського загону
воєнізованої охорони звернулось до господарського суду Луганської
області з позовом до ПП "Фелікс" про стягнення заборгованості в
сумі 106052,50 грн. за надані послуги з охорони вагонів з
вантажем, посилаючись на приписи статей 173 та 193 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до договору №
002-73 від 03.02.2004 р. позивач надав відповідачу в період з
05.03.2004 р. по 31.12.2004 р. послуги з охорони вагонів з
вантажем (металобрухтом), що належать відповідачу.
Претензія позивача про сплату заборгованості залишена
відповідачем без відповіді.
У відзиві на позовну заяву ПП "Фелікс" проти позову
заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
Рішенням господарського суду Луганської області від
05.06.2007 р. (суддя Василенко Т.А.) у задоволенні позову
відмовлено.
Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку, що факт
виконання зобов'язання повинен бути доведений доказами, які
сторони передбачили, укладаючи договір.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання
сторонами, у тому числі і позивачем, умов договору про охорону і
супроводження вантажів.
Так, відповідачем не подавались заявки на виділення охорони,
не здійснювалась передплата послуг, акти прийому -здачі вагонів
під охорону не складались, рахунки на оплату вартості послуг
позивачем не пред'являлись та плата за надані послуги не
нараховувалась.
Позивачем не надано доказів надання відповідачу відповідних
рахунків або розрахунків для здійснення оплат за договором.
За апеляційною скаргою ДП "Донецька залізниця" в особі
Дебальцевського загону воєнізованої охорони Луганський апеляційний
господарський суд (судді: Єжова С.С., Баннова Т.М., Парамонова
Т.М.), переглянувши рішення від 05.06.2007 р. в апеляційному
порядку, постановою від 19.07.2007 р. скасував його, позов
задовольнив повністю, стягнув з ПП "Фелікс" на користь ДП
"Донецька залізниця" в особі Дебальцевського загону воєнізованої
охорони заборгованість у сумі 106052,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов
наступних висновків:
- факт укладання договору № 002-73 від 03.02.2004 р.
сторонами не оспорюється;
- доводи відповідача стосовно неузгодження розміру оплати
послуг не відповідають матеріалам справи, оскільки позивачем
надано розрахунок ставки зборів за вільними тарифами за охорону та
супроводження вантажів, затверджений начальником Донецької
залізниці, який є додатком до договору;
- додані до матеріалів справи копії корінців дорожніх
відомостей містять, окрім іншої інформації, інформацію щодо
охорони вантажу підприємством позивача з посиланням на договір №
002-73 від 03.02.2004 р.;
- обов'язок передачі вантажу за актом приймання -передачі, за
умовами договору, покладався саме на відповідача;
- позивач не мав можливості прийняти до перевезення
вантаж -металобрухт без охорони, що підтверджується телеграмою за
підписом першого заступника Міністра транспорту України.
А тому, суд зазначив, що відсутність тільки акта
приймання -передачі не може бути підставою для відмови у позові.
ПП "Фелікс" подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р., а рішення
господарського суду Луганської області від 05.06.2007 р. залишити
без змін, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
На думку скаржника, укладаючи договір № 002-73 від 03.02.2004
р. сторони не погодили всіх його істотних умов, зокрема не
встановили розмір плати за надані послуги з охорони металобрухту,
у зв'язку з чим вказаний договір не може вважатися укладеним, а
може лише кваліфікуватись як угода про наміри, яка не породжує для
сторін певних прав та обов'язків, властивих договорам про надання
послуг з охорони.
Скаржник зазначає, що ПП "Фелікс" не замовляв у позивача
здійснення охорони вагонів з вантажем, не надавав ніяких заявок,
не підписував акти або будь -які інші документи щодо передачі
вантажу під охорону позивачу, а тому всі надані позивачем
документи не можуть визнаватись доказами.
Крім того, посилаючись на приписи статті 58 Статуту залізниць
України та статтю 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
скаржник зазначає, що позовні вимоги ДП "Донецька залізниця" в
особі Дебальцевського загону воєнізованої охорони про стягнення
заборгованості за надані послуги з охорони вагонів з вантажем,
виплавають з перевезення вантажу, а тому повинен застосовуватись
скорочений строк позовної давності 6 місяців.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Донецька залізниця" в особі
Дебальцевського загону воєнізованої охорони просило залишити
постанову суду апеляційної інстанції без змін, при цьому
зазначивши наступне.
Рахунки ПП "Фелікс" за надані послуги дійсно не виставлялись
з причини злочинних дій керівництва та головного бухгалтера
підприємства, що полягали в наданні послуг з охорони та
супроводження вантажів окремим суб'єктам господарської діяльності,
у тому числі і відповідачу, без відповідної оплати, у зв'язку з
чим порушено кримінальну справи.
ДП "Донецька залізниця", її структурними підрозділами,
зокрема, Дебальцевським загоном воєнізованої охорони, з 2002 р. по
теперішній час надаються послуги з охорони вагонів з вантажем на
договірній основі всім суб'єктам господарської діяльності за
калькуляцією затвердженою начальником залізниці, що не суперечить
приписам частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, отже ця ціна є звичайною і повинна застосовуватися до
договору № 002-73 від 03.02.204 р.
Відсутність актів прийому -передачі вагонів під охорону
згідно умов договору свідчить лише про неналежне виконання
відповідачем своїх обов'язків, оскільки згідно пункту 2.1 договору
передача вантажу в напіввагонах для охорони та супроводження
"Виконавцем" (позивачем) є обов'язком саме
"Замовника" -відповідача.
Щодо застосування строків позовної давності, у відзиві на
касаційну скаргу зазначено, що скорочений строк у 6 місяців
встановлено для пред'явлення позовів перевізником до
вантажовідправників, а договірні відносини між сторонами не
пов'язані з перевезенням вантажів, а виникли окремо від договору
перевезення та не випливають з нього, у зв'язку з чим до позовних
вимог, що випливають з договору про охорону та супроводження
вагонів з вантажем повинен застосовуватись загальний трирічний
строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення
присутнього у судовому засіданні представника відповідача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час
здійснення судового провадження, 03.02.2004 р. між ДП "Донецька
залізниця" в особі Дебальцевського загону воєнізованої охорони та
ПП "Фелікс" було укладено договір № 002-73, за умовами якого
позивач здійснює охорону та супроводження металобрухту за
маршрутами зазначеними відповідачем у межах Донецької залізниці
нарядом воєнізованої охорони, а відповідач оплачує надані послуги
відповідно до розрахунку позивача.
Відповідно до пункту 2.1.2 вищевказаного договору ПП "Фелікс"
зобов'язаний передати виконавцю вантаж за участю представника
станції відправлення за актом приймання - передачі, візуальним
прийманням по захисному вапняному маркуванню або іншому захисту,
відповідно до статті 32 "Статуту залізниці України", завантажений
металобрухтом класності усіх видів у полувагонах для охорони та
супроводження їх за маршрутом від станцій "Краснодон", "Сімейкіно
Нове", "Старобільськ", "Должанська", "Ровеньки" до станцій
"Бердянськ", "Алчевськ", "Маріуполь".
За умовами пункту 2.2.2 договору позивач зобов'язаний
організувати та забезпечити охорону вантажу від розкрадання з
моменту приймання вантажу до перевезення (згідно пам'ятки з
використання вагонів та контейнерів) до моменту передачі вагону на
під'їзну колію вантажоотримувача на станції призначення (згідно
пам'ятки).
Пунктом 2.2.3 договору № 002-73 сторони встановили, що
передача вантажу ПП "Фелікс" та прийом його стрілками здійснюється
одночасно з прийомом вантажу до перевезення працівниками станцій.
Завантажування по пам'ятці (в межах Донецької залізниці) або за
актом прийому -передачі (за межами Донецької залізниці) та
зовнішньому візуальному огляді цілісності маркування.
Згідно з пунктом 3.1 розрахунок за послуги, пов'язані з
охороною металобрухту проводяться за вільними тарифами, які
визначаються за домовленістю сторін (Тарифне керівництво № 1.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізницею України. Розділ
1.ю пункт 26), при цьому Виконавець не вправі самостійно, без
погодження Замовника збільшувати вартість послуг, що перебільшують
витрати, встановлені калькуляцією, затвердженою начальником
залізниці.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що фактичні витрати на
охорону та супровід вантажу позивач у справі розраховує, виходячи
із вартості одного вагоно-кілометра при супроводі одного вагону
від станції завантаження до станції розвантажування з відміткою в
маршрутному листі ХУ-2 (по Донецькій залізниці) та акту
прийому-здачі у разі здачі вантажу за межами Донецької залізниці.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за
договором № 002-73 від 03.02.2004 р. у розмірі 106052,50 грн. за
період з 03.02.2004 р. по 31.12.2004 р. за надані послуги з
охорони вантажу.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції,
зокрема, дійшов висновку, що позивач не мав можливості прийняти до
перевезення вантаж -металобрухт без воєнізованої охорони,
посилаючись при цьому на телеграму за підписом першого заступника
Міністерства транспорту України (том. 1 а.с. 18).
Проте, судова колегія вважає такий висновок передчасним та
таким, що зроблений без з'ясування відповідних обставин справи.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором про надання послуг одна сторона
(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони
(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення
певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник
зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше
не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів
про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
На договір про надання послуг поширюються загальні положення
про виконання зобов'язань.
Зокрема, стаття 14 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зазначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених
договором або актом цивільного законодавства. Крім того, особа не
може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для
неї.
Стаття 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
конкретизуючи вказане положення, вказує, що зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поряд із принципом належного виконання зобов'язань діють
принципи реальності і своєчасності виконання зобов'язань.
Плата за договором про надання послуг визначена статтею 903
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно із пунктом першим
якої, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник
зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в
порядку, що встановлені договором.
Відповідно до загальних положень про зберігання, викладених у
параграфі 1 глави 66 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
договір зберігання належить до договорів про надання послуг.
За приписами пункту 1 статті 936 вказаного кодексу за
договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується
зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і
повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Одним із спеціальних видів зберігання є договір охорони.
Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором охорони охоронець, який є суб'єктом
підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити
недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець
такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати
передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і
щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
При цьому, необхідно зазначити, що сукупність норм інституту
зберігання майна не обмежується нормами Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
.
Такі норми містяться у чисельних законодавчих актах, у тому
числі різногалузевої належності.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
та Постанови Кабінету Міністрів України
"Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним
транспортом" ( 106-94-п ) (106-94-п)
передбачена охорона вантажів особовим
складом і засобами відомчої воєнізованої охорони на залізничному
транспорті.
За приписами пункту 22 Статуту залізниць України,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998
р. № 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
, за договором залізничного перевезення
вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй
вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін
і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за
перевезення встановлену плату.
Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з
перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування,
експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Відправник може здійснювати у встановленому порядку
добровільне страхування вантажів.
Згідно із пунктом 27 Правил приймання вантажів до
перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України
від 21.11.2000 р. № 644 ( z0861-00 ) (z0861-00)
, зареєстрованих Міністерством
юстиції України від 24.11.2000 р. за № 861/5082 ( z0861-00 ) (z0861-00)
,
вантажі, зазначені в Переліку, який затверджено наказом
Міністерства транспорту України від 20.01.1997 р. № 18
( z0036-97 ) (z0036-97)
, приймаються до перевезення під воєнізованою охороною
залізниці, за що відправник сплачує залізниці окрему плату.
За окремою угодою між відправником і залізницею під
воєнізованою охороною залізниці можуть прийматися до перевезення
вантажі, найменування яких відсутні в цьому Переліку.
У разі супроводження вантажу під час перевезення провідником
відправника (одержувача) плата за охорону не справляється.
Пунктом 26 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на
перевезення вантажів залізничним транспортом України,
затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від
15.11.1999 р. № 551 ( z0828-99 ) (z0828-99)
, визначено перелік видів
перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним
транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів),
зокрема, виділення стрільців воєнізованої охорони для
супроводження вантажів при перевезенні на прохання відправників чи
одержувачів.
При цьому, розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з
перевезенням вантажів і пошти, щодо яких не здійснюється державне
регулювання тарифів, провадиться за вільними тарифами, які
визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить
антимонопольному законодавству.
Вільні тарифи визначаються, виходячи з кон"юктури ринку,
якості й споживчих властивостей робіт і послуг.
У вільних тарифах враховується собівартість виробництва й
прибуток без обмеження рівня рентабельності.
Відповідно до пункту 1 Положення "Про відомчу воєнізовану
охорону на залізничному транспорті", затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 11.01.1994 р. № 7 ( 7-94-п ) (7-94-п)
,
відомча воєнізована охорона на залізничному транспорті -система
спеціалізованих воєнізованих організацій, що здійснюють охорону
вантажів на шляху прямування, об'єктів на підприємствах, в
установах та організаціях, що входять до сфери управління
Укрзалізниці, а також забезпечують проведення заходів, спрямованих
на запобігання та гасіння пожеж на них. Відомча охорона
підпорядкована Укрзалізниці.
Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в
даному випадку позовні вимоги щодо спірних правовідносин, які
виникли між сторонами з приводу надання послуг з охорони
вантажу -металобрухту, були розглянуті судами першої та
апеляційної інстанції без врахування вказаних норм діючого
законодавства та встановлення відповідних обставин справи.
Під час здійснення судового провадження судам необхідно було,
насамперед, встановити:
- наявність належного факту замовлення ПП "Фелікс" послуг з
охорони на підставі вимог визначених у договорі № 002-73 від
03.02.2004 р.;
- обставини щодо прийому -передачі вантажу під охорону та
приймання наданих послуг;
- фактичні підстави виділення Дебальцевським загоном
воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця" воєнізованої охорони;
- чи підпадає металобрухт під вантаж, зазначений у Переліку,
який затверджено наказом Міністерства транспорту України від
20.01.1997 р. № 18 ( z0036-97 ) (z0036-97)
.
Крім того, надані до матеріалів справи копії корінців
дорожніх відомостей не були оцінені судами на предмет того, чи
можуть вони вважатися належними доказами на підтвердження факту як
замовлення послуги ПП "Фелікс" так і надання самої послуги з
охорони, виходячи з їх правової природи відповідно до приписів
Статуту залізниць України та відповідних правил.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПП "Фелікс" до
господарського суду було подано доповнення до відзиву на позовну
заяву № 570 від 21.05.2007 р., в якому просило суд застосувати
позовну давність відповідно до норм статті 267 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, при цьому обгрунтовуючи клопотання тим, що
вимоги позивача про стягнення боргу за надані послуги охорони
вагонів з вантажем, випливають з перевезення вантажу, а тому
повинен застосовуватись скорочений строк позовної давності 6
місяців. (том 9 а.с. 25).
Вказане клопотання про застосування позовної давності
господарським судом Луганської області не розглядалось, з
посиланням на відмову у задоволенні позовних вимог з підстав
недоведеності з боку позивача фактів надання послуг з охорони
вагонів.
Не розглядалось вказане клопотання й під час здійснення
апеляційного провадження, про що свідчить зміст постанови
Луганського апеляційного господарського суду.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне,
що за приписами статті 256 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
позовна давність -це строк у межах якого особа може звернутися до
суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 цього кодексу загальна позовна давність
встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачена
спеціальна позовна давніть. Позовна давність в один рік
застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням
вантажу, пошти (пункт 6 частини 2 статті 258 вказаного Кодексу).
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що при реалізації в судовому порядку
відповідальності за правопорушення у сфері господарювання
застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності,
передбачені Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо інші
строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
для пред'явлення перевізником до
вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з
перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів
залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів,
що випливають з Статуту залізниць, статтею 137 цього Статуту та
передбачено, що зазначений шестимісячний термін обчислюється: а)
щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після
закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала
підставою для подання позову.
Однак, доводи ПП "Фелікс" щодо пропуску позивачем строку
позовної давності, загальна чи спеціальна позовна давність повинна
бути застосована до спірних правовідносин, норми законодавства,
яким регулюється визначення строку позовної давності, що
застосовується до вимог, які випливають з спірних правовідносин,
судами розглянуті не були, належна оцінка їм не надавалась.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом Луганської області та Луганським апеляційним господарським
судом при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до
уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі
в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не
з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для
правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 43, 107, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2007
р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 р. у справі № 6/130 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Касаційну скаргу ПП "Фелікс" задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач