26/151 Про стягнення збитків у зв'язку з втратою бланків страхових полісів згідно з договором доручення - Текст документа

У березні 2007 року ВАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ "Страхова компанія "Астарта" (далі - відповідач) про стягнення збитків в розмірі 418 383 грн за втрату бланків страхових полісів, обгрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, що виникли в останнього на підставі укладеного між сторонами договору доручення № 07 про проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.03.05.

Заявою від 17 квітня 2007 року позивач уточнив свої вимоги, просив розірвати договір доручення № 07 від 10.03.05 та стягнути з відповідача збитки в розмірі 1093935, 67 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07 червня 2007 року (суддя Пінчук В.I.) позовні вимоги задоволені повністю.

Рішення мотивоване посиланнями на законність та обгрунтованість позовних вимог з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, що тягне за собою настання певних правових наслідків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 року (колегією суддів у складі: Андрієнка В.В. - головуючий, Малетича М.М., Студенця В.I.) рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.07 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Приймаючи постанову апеляційний суд вказав, що твердження позивача щодо втрати відповідачем страхових полісів є недоведеними в силу статей 33, 34 ГПК України (1798-12) , у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для застосування п. 4.2. Договору, що передбачає матеріальну відповідальність за втрату бланка полісу.

Не погоджуючись з винесеною судом апеляційної інстанції постановою, ВАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.07 скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.07 залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу посиланнями на статті 213, 218 та 614 ЦК України (435-15) , а також доводами щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Доповненням до касаційної скарги ВАТ "Страхова компанія "Оранта Січ" просить рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.07 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.07 скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги скаржника обгрунтовані посиланнями на те, що останній звертався до господарського суду поряд з позовною вимогою щодо стягнення збитків з відповідача в розмірі 1093935, 67 грн. також з вимогою немайнового характеру - розірвати договір доручення № 07 від 10 березня 2005, що не була розглянута судами попередніх інстанцій.

У відзиві до касаційної скарги ВАТ "Страхова компанія "Астарта" вказала на законність та обгрунтованість оскаржуваної постанови, а тому не вбачає підстав для її скасування чи зміни.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13 (v0013700-92) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обгрунтованим визначається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10 березня 2005 року між ВАТ "СК "Оранта-Січ" і ВАТ "СК "Астарта" був укладений Договір доручення № 07 про проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.2.6 Договору відповідач зобов'язався надавати щомісячно, в останній день місяця страховику копії реалізованих полісів, оригінали анульованих та зіпсованих полісів.

Згідно з п. 3.2 Договору страхові платежі, що надійшли агенту (відповідачу), перераховуються страховику щоденно, на наступний день після їх отримання відповідачем. Крім того, сторони щомісячно до 5 числа місяця, наступного за завітним, проводять звірку страхових платежів, що надійшли за реалізацію полісів та складають акт виконаних робіт.

Сума отриманих страховиком страхових платежів від агента йде на формування технічних резервів ВАТ "СК "Оранта-Січ" для наступних виплат, а також для перерахування в Моторно-транспортне страхове бюро України для формування гарантійного фонду захисту потерпілих.

На виконання умов Договору сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 23.03.05 та № 6 від 19.07.06, згідно з якими ВАТ "СК "Оранта-Січ" здійснила передачу відповідачу бланків полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у кількості 2800 шт. (1800 шт. серії ВА №№ 1923001-1924000; 1000 шт. серії ВА №№ 9704001-970500). Крім того, на підставі Додаткових угод № 2 від 18.07.05, № 3 від 14.09.05, № 4 від 26.04.06 ВАТ "СК "Оранта - Січ" передала вказані бланки полісів в кількості 3000 штук. При цьому, на переданих відповідачу бланків полісів відсутній штамп "Страховика" з умовою їх подальшого повернення.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) № 1961 від 01.07.04 обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, що має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом Моторно-транспортного страхового бюро (далі - МТСБУ).

Судом першої інстанції встановлено, що на день подання позовної заяви відповідач надав звітні дані по полісам в кількості 2578 з переданих позивачем 5800 штук, з яких реалізовано 2327, зіпсовано - 251 поліс. При цьому, страхові платежі від реалізації інших полісів ВАТ "СК"Оранта-Січ" не надходили, бланки полісів повернуті не були, що свідчить про їх втрату ВАТ "СК"Астарта".

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі втрати бланків полісів відповідач несе майнову відповідальність у розмірі чинного базового страхового платежу, що згідно з Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3099 (z1619-04) від 16.12.04 "Про затвердження розміру базового страхового платежу за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" становив 291, 49 грн за одну одиницю.

На підставі цих обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Втім, з таким висновком не погодився апеляційний суд, зазначивши, що ВАТ "СК "Астарта" є членом Моторного (транспортного) страхового бюро України та має ліцензію на страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.04.05, а тому наділена правом передавати бланки полісів без штампа "страховика" іншому страховику - члену МТСБУ, тобто обмінюватися бланками полісів. У зв'язку з тим, що позивачем здійснено передачу полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачу в кількості 3000 штук без наявності штампа "Страховика", що передбачала повернення такої ж кількості та виду позивачу, апеляційний суд дійшов до висновку, що між сторонами відбувся обмін бланками страхових полісів. При цьому, всю відповідальність за звітність, формування резервів і проведення відрахувань у фонд захисту потерпілих і фонд запобіжних заходів по отриманих бланків полісів від ВАТ "СК "Оранта -Січ" відповідач несе самостійно.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що відмовляючи позивачеві у позові, суд не дав правової оцінки неналежному виконанню відповідачем зобов'язань, що виникли в останнього на підставі укладеного між сторонами договору доручення № 07 від 10.03.05. Крім того, встановлюючи між сторонами факт обміну страховими полісами, апеляційний суд послався виключно на положення типового договору про співробітництво в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якими передбачено право страховиків на обмін бланками полісів, проте суд не встановив факту укладення даного договору між ВАТ "СК"Астарта" як страховика та Моторним транспортним страховим бюро, як на правову підставу виникнення у відповідача вищезазначених прав.

В абзаці другому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зазначено, що при об'єднанні в одному провадженні кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме постановив суд по кожній позовній вимозі.

Така позиція кореспондується зі змістом абзацу другого пункту 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 № 02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення", в якому викладено, що у резолютивній частині рішення має бути викладений висновок щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду зі справи було декілька вимог, а саме: стягнення збитків в розмірі 1093935,67 грн. та розірвання договору доручення № 07 від 10.03.05, проте висновки судів попередніх інстанцій були сформульовані лише щодо однієї з них - стягнення збитків, інша ж позовна вимога, залишилася без розгляду всупереч приписам пункту 4 частини першої статті 84 ГПК України (1798-12) .

Відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України (1798-12) підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В абзаці другому пункту 4 названого роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.