ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 р.
№ 32/113 ( rs1309085 ) (rs1309085)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
Кота О.В.
Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми
"Радосинь"
на постанову
у справі
Київського апеляційного
господарського суду від 19.09.2007р.
№ 32/113 ( rs1309085 ) (rs1309085)
за позовом
до
про
Українсько-американсько спільне підприємство у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"
Закритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми
"Радосинь"
стягнення 352849 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Буртовий М.В. (дов. № б/н від 27.12.2006р. )
- відповідача: Короленко В.В. (дов. № б/н від 01.10.2007р.)
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2007 року українсько-американське підприємство у
формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" звернулося до
господарського суду з вимогами про стягнення з закритого
акціонерного товариства 245000,00 грн. основного боргу, 73500,00
грн. штрафу, 7154,00 відсотків річних, 27105,00 грн. інфляційних
збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по
договору купівлі-продажу від 02.03.2005 року № 02/03 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2007 року
у справі № 32/113 ( rs1309085 ) (rs1309085)
позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.09.2007 року рішення господарського суду міста Києва від
11.04.2007 року у справі № 32/113 ( rs1309085 ) (rs1309085)
залишено без змін.
В касаційній скарзі закрите акціонерне товариство
виробничо-торгова фірма "Радосинь" просить постанову апеляційного
суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням норм
матеріального права та в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
вислухавши присутніх представників сторін у судовому засіданні,
обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про
наявність підстав для її часткового задоволення на підставі
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 02.03.2005
року між позивачем та відповідачем був укладений договір
купівлі-продажу № 02/03р, відповідно до умов якого (п. п. 1.1.,
1.2.) відповідач, який виступав продавцем, зобов'язався передати у
власність позивача, який виступав покупцем, а останній
зобов'язався прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську
продукцію врожаю 2005 року у кількості та на умовах даного
Договору № 02/03р.
У п. 2.2., З.2., 4.1. Договору № 02/03р сторони погодили, що
ціною товару буде вважатися ринкова ціна, що склалася на день
поставки, і яка оформлюється додатковими угодами до договору.
Строк поставки товару також повинен був визначатися у додаткових
угодах.
Згідно з п. 4.2. договору № 02/03р загальна сума цього
договору склала З000000,00 (три мільйони) грн., при цьому
розрахунки повинні були здійснюватися шляхом 100 %, передоплати
згідно додаткових угод (п. 5.1. договору № 02/03р).
Таким чином суди дійшли висновку, що між сторонами склалися
відносини купівлі-продажу, що врегульовані нормами Цивільного та
Господарського Кодексів України ( 436-15 ) (436-15)
.
Крім того, на виконання умов договору № 02/03р сторонами були
укладені додаткова угода № 1 від 03.03.2005 р. та додаткова угода
№ 2 від 04.03.2005 р. до договору.
За додатковою угодою № 1 від 03.03.2005 р. відповідач
зобов'язався поставити позивачу ячмінь фуражний врожаю 2005 року
на загальну суму 45000,00 грн. Згідно з пунктом 4 додаткової угоди
№ 1 від 03.03.2005 року ціною ячменю фуражного становить 88% від
середньоринкової ціни, що склалася на 10.08.2005 року. Строком
поставки ячменю фуражного було визначено 30.08.2005 р.
За додатковою угодою № 2 від 04.03.2005 р. відповідач
зобов'язався поставити позивачу насіння соняшника врожаю 2005 року
на загальну суму 200000,00 грн. Сторони домовилися, що насіння
соняшника буде поставлятися за ціною, що дорівнює 90%
середньоринкової ціни станом на 15.09.2005 р. зі строком поставки
30.09.2005 р.
На виконання додаткових угод № 1 від 03.03.2005 р. та № 2 від
04.03.2005 р. до договору № 02/03р, а також п. 5.1. договору №
02/03р, позивач здійснив перерахування грошових коштів у розмірі
245000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, що
підтверджується платіжними дорученнями № 186 від 22.04.2005 р., №
197 від 27.04.2005 р. та № 85 від 02.03.2005 р., а також
банківською випискою з особового рахунку позивача від 27.04.2005
р.
Шляхом укладення додаткової угоди № 3 від 24.05.2005 р. до
договору № 02/03р сторони домовилися про втрату чинності
додатковими угодами № 1 від 03.03.2005 р. та № 2 від 04.03.2005
р., а здійснену по них передоплату у розмірі 245000,00 грн.
вважати передоплатою до наступних угод. Цього ж дня сторонами було
укладено додаткову угоду № 4 до договору № 02/03р, згідно якої
відповідач зобов'язався поставити позивачу насіння соняшника
врожаю 2005 року на загальну суму 245000,00 грн. за ціною, що
дорівнює 90% середньоринкової ціни на ВАТ "Жашківський елеватор"
станом на 01.09.2005 р. зі строком поставки до 20.09.2005р.
Суди попередніх інстанцій дослідили, що сторони спору шляхом
укладенням додаткової угоди № З від 24.05.2005 р. та додаткової
угоди № 4 до договору № 02/03р замінили первісне зобов'язання
новим, а саме зобов'язання відповідача щодо поставки позивачу
ячменю фуражного врожаю 2005 р. на загальну суму 45000,00 грн. та
насіння соняшника врожаю 2005 р. на загальну суму 200000,00 грн.
було замінено на зобов'язання відповідача поставити позивачу
насіння соняшника врожаю 2005 р. на загальну суму 245000,00 грн.
за ціною, що дорівнює 90% середньоринкової ціни на ВАТ
"Жашківський елеватор" станом на 01.09.2005 р. зі строком поставки
до 20.09.2005 року.
Згідної. 6.7. договору № 02/03р від 02.03.2005 р., у випадку
непоставки товару протягом 14 днів з моменту закінчення строку
поставки, продавець зобов'язаний повернути протягом 3 банківських
днів отриману передоплату у повному обсязі та сплатити штраф у
розмірі 30 % від суми передоплати.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
відповідач у визначений договором строк, поставку товару не
здійснив і отримані як передоплату грошові кошти позивачу не
повернув.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого
господарського суду про те, що позовні вимоги
українсько-американського спільного підприємства у формі ТзОВ
"Каіс" є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України такі
висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, оскільки
вони прийняті при неповно з'ясованих обставинах справи.
Згідно додаткових угод № 1 та № 2 до договору № 02/03 від
2.03.2005 року в забезпечення договірних зобов'язань позивача,
відповідач передає останньому векселі на суму 245000,00 грн.
В матеріалах справи знаходяться копії зазначених векселів та
виконавчих написів нотаріуса по ним, докази відкриття виконавчого
провадження .
Однак, зазначеним документам суди не надали правову оцінку та
не встановили, чи передача векселів була тією обставиною, яка є
підставою для припинення зобов'язання відповідно до
частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того частинами 3, 4 ст. 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої
оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має
право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми
попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються
проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли
товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару
покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється
договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (
частина 2 стаття 536 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Вирішуючи спір у даній справі, суди першої та апеляційної
інстанцій не з'ясували правову природу процентів, встановлених за
користування чужими грошовими коштами, а тому помилково
застосували приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, як наслідок невиконання зобов'язання щодо
повернення суми авансу.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
В силу вимог ст.111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена правом
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні господарського суду, чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду
та постанова апеляційного господарського суду у даній справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги, всебічно і повно встановити обставини справи та в
залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7, ст.111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
виробничо-торгової фірми "Радосинь" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2007 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.09.2007 року у справі № 32/113 скасувати, а справу № 32/113
( rs1309085 ) (rs1309085)
передати на новий розгляд до господарського суду
міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.