Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судове засідання прибули представники сторін:

У серпні 2006 року ВАТ "Сумиобленерго" звернулось до господарського суду з позовом до ДП "Енергоринок" про зобов'язання відповідно до п.5.10 договору купівлі-продажу електроенергії № 1141/01/281 від 30.02.2002 року не відображати в актах звірки взаємних розрахунків заборгованості ВАТ "Сумиобленерго" за отриману електроенергію в розмірі 123000000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2006 року (суддя Якименко М.М.) провадження у справі № 7/509 припинено на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року, ухвалу місцевого господарського суду від 23.10.2006 року скасовано, справу направлено до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду 21.12.2006 року залишено без змін, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2007 року (суддя Якименко М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 року рішення місцевого господарського суду від 11.06.2007 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Зобов'язано ДП "Енергоринок" не відображати в актах звірки взаємних розрахунків за продану електроенергію, які складаються між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Сумиобленерго", заборгованості ВАТ "Сумиобленерго" перед ДП "Енергоринок" у розмірі 123000000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДП "Енергоринок" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 11.06.2007 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів, передбачених даною статтею, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; присумове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Сумської області від 08.11.2005 року по справі №9/74 у задоволенні позову ДП "Енергоринок" до ВАТ "Сумиобленерго" про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію в сумі 123000000,00 грн. відмовлено.

В порушення прийнятого рішення, ДП "Енергоринок" продовжує відображати суму заборгованості в розмірі 123000000,00 грн. в облікових даних, в тому числі і в актах звірки взаємних розрахунків між ДП "Еенергоринок" та ВАТ "Сумиобленерго", які складаються щомісячно по результатам розрахунків між сторонами на підставі п.5.10, п. 5.11 договору купівлі-продажу електроенергії № 1141/01/281 від 30.02.2002 року.

Відповідно до п. 5.13 договору купівлі-продажу електроенергії № 1141/01/281 від 30.02.2002 року, у разі відсутності заборгованості позивача перед відповідачем та якщо ВАТ "Сумиобленерго" впродовж двох розрахункових місяців здійснює повну поточну оплату вартості електричної енергії, ДП "Енергоринок" має можливість, починаючи з 1 числа наступного розрахункового періоду, перейти на особливий порядок розрахунків відповідно до постанови НКРЕ від 03.04.2001 року № 311 (v0311227-01) , а саме 100 відсоткове перерахування коштів на поточний рахунок постачальника електроенергії (ВАТ "Сумиобленерго").

Задовольняючи вимоги ВАТ "Сумиобленерго", апеляційний суд не врахував, що ні в договорі купівлі-продажу електроенергії № 1141/01/81 від 30.02.2002, укладеного між позивачем та відповідачем, ні жодним нормативним актом чітко не зазначено, що підставою переходу на 100% перерахування коштів на поточний рахунок постачальника електроенергії є лише підтвердження відповідачем в акті звірки відсутності заборгованості відповідного контрагента. Відповідно, можливі інші докази відсутності заборгованості.

Крім того, апеляційний суд не врахував також, що питання розрахунків з НКРЕ, це спір між позивачем та НКРЕ, а тому ВАТ "Сумиобленерго" вибрало не правильний спосіб захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не врахував вимоги ст. 16 ЦК України та ст. 43 ГПК України, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови.

За таких обставин, оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Не може бути залишене без змін і рішення місцевого господарського суду, оскільки воно винесене з порушенням норм процесуального права, зокрема.

Відповідно до вимог ст..20 ГПК України (1798-12) , суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятою за його участі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2006 року (суддя Якименко М.М.) провадження у справі № 7/509 припинено на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року дану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу направлено до господарського суду м. Києва для розгляду по суті. Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2007 року зазначену постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2007 року (суддя Якименко М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Таким чином, суддя Якименко М.М. розглянув даний спір по суті, не зважаючи на те, що він брав участь в розгляді даної справи і ухвалою від 21.12.2006 припинив провадження на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, а в подальшому дана ухвала була скасована апеляційною інстанцією.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 11110 ГГПК України, рішення господарського суду від 11.06.2007 прийняте в незаконному складі суду, а тому підлягає скасуванню.

На зазначене порушення норм процесуального права не звернула уваги і апеляційна інстанція.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, уточнити позовні вимоги, витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2007 у справі № 7/509 скасувати.

Справу направити до господарського суду м. Києва для нового розгляду.