ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 р.
№ 2-7801/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
Добролюбової Т.В.
Гоголь Т.Г., Рогач Л.I.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста
Києва
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 07.06.07
у справі
№2-7801/06
за позовом
Коломієць Тетяни Петрівни
до
треті особи
про
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Еладабізнес"(надалі -товариство)
1) Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація
2) Державна податкова інспекція у Шевченківському районі
визнання недійсними установчих документів підприємства
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно
повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
У зв'язку з відрядженням судді Швеця В.О., розпорядженням
Заступника Голови Вищого господарського суду України від
21.11.2007 для розгляду касаційної скарги у справі №2-7801/06
Шевченківського районного суду міста Києва призначено колегію
суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г.,
Рогач Л.I.
Коломієць Тетяною Петрівною у листопаді 2006 року заявлений
позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еладабізнес" про
визнання недійсним статуту товариства та анулювання свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість, з 18.11.04.
Обгрунтовуючи свої вимоги Коломієць Тетяна Петрівна вказувала на
те, що відповідно до Статуту вона є засновником товариства, проте,
фінансово-господарську та підприємницьку діяльність від
доповідач: Добролюбова Т.В.
імені товариства не здійснювала, бухгалтерських документів не
підписувала, звітності до податкових органів не здавала, особисті
кошти та майно у статутний фонд відповідача не вносила. Позивач
посилався на приписи статей 67, 68 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 42, 56, 57, 58 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Позивач вважав, що
статут товариства та свідоцтво платника ПДВ повинні бути визнані
судом недійсними на підставі статей 203, 215, 234, 236 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від
13.12.06, прийнятим суддею Саприкіною I.В., в задоволенні позовних
вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про
відсутність правових підстав для визнання установчих документів
товариства недійсними, оскільки відсутні докази того, що
реєстрація відповідача відбулась шляхом надання неправдивих
відомостей або з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01.02.07, прийнятою
суддею Вовченко В.М., на підставі Закону України "Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення
підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів"
( 483-16 ) (483-16)
апеляційну скаргу ДПI у Шевченківському районі міста
Києва зі справою передано за підсудністю до Київського
апеляційного господарського суду.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Андрієнка В.В.- головуючого, Студенця В.I., Малетича М.М.,
постановою від 07.06.07, рішення районного суду залишив без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність такого способу
захисту права, як визнання недійсним статуту товариства, оскільки
підставою ліквідації юридичної особи через допущені при її
створенні порушення є вимога про визнання судом недійсною
державної реєстрації юридичної особи. Крім цього, суд встановив,
що реєстрацію платників податків здійснюють податкові органи, а
тому товариство не може бути відповідачем за вимогою про
анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Суд посилався на
приписи статей 2, 15, 16, частини 1 статті 89, статей 104, 110
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, частини 15 статті 58
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, частини 2 статті 38
Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а
позовну заяву просить задовольнити. Обгрунтовуючи вимоги скаржник
вказує на те, що укладення цивільно-правових угод, здійснення
фінансово-господарських операцій товариства здійснювалось без
волевиявлення позивача, та всупереч його волі. Заявник зазначає,
що Коломієць Тетяна Петрівна заяву про реєстрацію платників
податку на додану вартість від імені товариства до податкової
інспекції не надавала, свідоцтво платника ПДВ не отримувала та
нікого на це не уповноважувала. Скаржник вважає, що отримання
свідоцтва невідомою особою суперечить приписам пункту 13 Положення
"Про реєстрацію платників податку на додану вартість", статті 9
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Водночас, заявник посилаючись на пункт 5 статті 203, статтю 234
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зазначає, що правочин
вчинений від імені позивача є фіктивним, оскільки його дії не
свідчать про намір створити для себе набуття, зміну та припинення
цивільних прав і обов'язків. Скаржник стверджує про порушення
судом першої інстанції статті 4 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
щодо захисту державних та суспільних
інтересів, так як існування фіктивного підприємства може сприяти
ненадходженню до державного бюджету сум податкових платежів.
Заявник наголошує і на неправильному застосуванні апеляційним
судом статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки суд не мав підстав для припинення
провадження у справі.
Від Шевченківської районної у місті Києві державної
адміністрації надійшов лист, у якому адміністрація просить
розглядати справу без участі його представника.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еладабізнес",
Коломієць Тетяни Петрівни відзивів на касаційну скаргу судом не
отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Згідно з приписами частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції
касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та
встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді
спору
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що 02.09.04 рішенням засновника
товариства затверджено статут Товариства з обмеженою
відповідальністю "Еладабізнес", який зареєстровано Шевченківською
районною у місті Києві державною адмніністрацією 08.11.04 за
номером 10741020000002564. Державна податкова інспекція у
Шевченківському районі міста Києва 18.11.04 видала ТОВ
"Еладабізнес" свідоцтво №39074116 про реєстрацію платника податку
на додану вартість. Судами установлено, що згідно з пунктом 1.6
статуту ТОВ "Еладабізнес" його учасником є громадянка
України -Коломієць Тетяна Петрівна, що мешкає за адресою: місто
Київ, вул. Краснодарська,44 кв.1. Відповідно до довідки ЄДРПОУ
№14322/04 від 09.11.04 товариство внесено до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України. Предметом позову у
даній справі є вимога Коломієць Тетяни Петрівни до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Еладабізнес" про визнання недійсним
статуту товариства та анулювання свідоцтва про реєстрацію платника
податку на додану вартість. Статут товариства позивач просить
визнати недійсним на підставі статей 203, 215, 234, 236 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Відмовляючи у задоволенні позовних
вимог суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про
відсутність правових підстав для визнання установчих документів
відповідача недійсними. Відповідно до частини 1 статті 1
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особисті немайнові та
майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному
волевиявлені, майновій самостійності їх учасників регулюються
цивільним законодавством. Згідно приписів статті 80 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
юридичною особою є організація,
створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Статтею
87 названого Кодексу унормовано, що установчим документом
товариства є затверджений учасниками статут або засновницький
договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту,
затвердженого цією особою. Юридична особа вважається створеною з
дня її державної реєстрації. Відповідно до частини 1 статті 89
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
юридична особа підлягає
державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані
державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру.
Частиною 15 статті 58 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
унормовано, що скасування (припинення) державної реєстрації
суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а
також на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або
такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або
здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим
документам та в інших випадках, передбачених законом. Позов про
визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству,
установчих документів може бути поданий державним органом, що
згідно з чинним законодавством здійснює контроль за діяльністю
суб'єктів господарювання, прокурором, органом, що здійснює
державну реєстрацію, а також будь-якою особою, яка вважає
порушеними свої права чи охоронювані законом інтереси у зв'язку із
створенням відповідного суб'єкта господарювання. Суд може визнати
недійсними установчі документи за наявності одночасно таких умов:
на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам
законодавства; допущені при їх прийнятті та затвердженні порушення
не можуть бути усунуті; відповідні положення установчих документів
порушують права та законні інтереси позивачів. Відповідно до
статті 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарськими судами установлено, що Коломієць Т.П. не надано
доказів того, що реєстрація товариства відбулася шляхом надання
неправдивих відомостей або з іншими порушеннями вимог чинного
законодавства. Також, районним судом установлено, що
правоохоронними органами, за обставинами, на які посилається
позивач як на підставу визнання статуту товариства недійсним,
порушень вимог чинного законодавства не виявлено, кримінальної
справи не порушено. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право звернутися до суду за
захистом свого особистого немайнового або майнового права та
інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути,
зокрема, визнання правочину недійсним. Статут юридичної особи за
своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус
юридичної особи. Відтак, статут не є правочином, і тому на нього
не можуть поширюватися норми, які регламентують підстави
недійсності правочинів, зокрема, норми статей 203, 215, 234, 236
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, на які посилається позивач.
Iнших підстав та норм права для задоволення позовних вимог
позивачем не наведено. Колегія суддів визнає вірним і висновок
суду апеляційної інстанції стосовно того, що ТОВ "Еладабізнес" не
може бути відповідачем за позовною вимогою про анулювання
свідоцтва №39074116 про реєстрацію платника податку на додану
вартість, оскільки відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
реєстрацію
платників податку здійснюють податкові органи.
За таких обставин, переглянуті судові акти у справі
відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної
скарги визнаються непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.06.07 у справі № 2-7801/06 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Рогач