ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 р.
№ 2-26/4086.1-2007 (2-20/11801-2006)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Механомонтаж"
на постанову
від 21.08.2007 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 2-26/4086.1-2007
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Механомонтаж"
до
Миколаївської селищної ради
про
визнання права власності
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Проценко О.А. (довіреність від 01.03.2007р. № 5)
від відповідача:
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим
(суддя Проніна О.Л.) від 11.05.2007 року у справі №
2-26/4086.1-2007 позов задоволено в повному обсязі; визнано право
власності за Товариством з обмеженою відповідальністю
"Механомонтаж" на наступні будівлі на базі відпочинку "Наладчик",
розташовані у смт. Миколаївка, по вул. Набережна: літ. А -
основне, площею I 13,4 кв.м., а - навіс, площею 44,7 кв.м., Б -
основне, площею 10,0 кв.м., б - прибудова, площею 15,2 кв.м., Б1 -
основне, площею 10,0 кв.м., 61 - основне, площею 10,0 кв.м., В -
основне, площею 10,0 кв.м., в1 - основне, площею 10,0 кв.м, в2 -
основне, площею 10,0 кв.м., вЗ - основне, площею 8,0 кв.м., в4 -
основне, площею 8,0 кв.м., Г - основне, площею 10,0 кв.м., г1 -
основне, площею 10,0 кв.м., г2 - основне, площею 10,0 кв.м., гЗ -
основне, площею 8,0 кв.м., г4 - основне, площею 8,0 кв.м., Д -
основне, площею 10,0 кв.м., д1 - основне, площею 10,0 кв.м, д2 -
основне, площею 10,0 кв.м., Е - основне, площею 10,0 кв.м., е1 -
основне, площею 10,0 кв.м., е2 - основне, площею 10,0 кв.м., Ж -
основне, площею 10,0 кв.м., ж - прибудова, площею 37,2 кв.м., ж1 -
основне, площею 10,0 кв.м., ж2 - основне, площею 10,0 кв.м., З -
основне, площею 10,0 кв.м., з1 - основне, площею 10,0 кв.м., з2 -
основне, площею 10,0 кв.м., И - основне, площею 10,0 кв.м., и1 -
основне, площею 10,0 кв.м., и2 - основне, площею 10,0 кв.м., и3 -
основне, площею 8,0 кв.м., и4 - основне, площею 8,0 кв.м, К -
основне, площею 10,0 кв.м., к1 - основне, площею 10,0кв.м., к2 -
основне, площею 10,0 кв.м., Л - основне, площею 10,0 кв.м., л1 -
основне, площею 10,0 кв.м., л2 - основне, площею 10,0 кв.м., М -
основне, площею 10,0 кв.м., м1 - основне, площею 10,0 кв.м., м2 -
основне, площею 10,0 кв.м., Н - основне, площею 129,7 кв.м., н1 -
прибудова, площею 19,8 кв.м., н2 - прибудова, площею 21,0 кв.м.,
ганок 30 штук, площею 24,8 кв.м., душові площею 14,8 кв.м.,
вбиральні, площею 14,8 кв.м., навіс, площею 62,5 кв.м., Т -
основне, площею 120,8 кв.м., у відповідності з листом № 16 (план
ділянки) інвентаризаційної справи; визнано право власності за
Товариством з обмеженою відповідальністю "Механомонтаж" на будівлі
на базі відпочинку "Монтажник", розташовані в смт. Миколаївка, по
вул. Набережна: літ. А - основна двоповерхова будівля, площею
273,7 кв.м., будівлі під літерами Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3, И
перебудовані в будівлю площею 470,00 кв.м. у відповідності з
листом № 6 (плану ділянки) інвентаризаційної справи.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
(головуючий суддя -Горошко Н.П., судді -Гоголь Ю.М., Борисова
Ю.В.) від 21.08.2007 року рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 11.05.2007 року у справі № 2-26/4086.1-2007
скасовано; у позові відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "Механомонтаж" просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
21.08.2007 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне
застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст.321, 344, 376
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права в рішенні місцевого господарського суду та в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачем заявлено позов про визнання права власності на
споруди баз відпочинку "Монтажник" та "Наладчик", які розташовані
по вул. Набережній у смт. Миколаївка. В позові позивач посилається
на такі обставини: 1. Дані об'єкти належали ЗАТ "Механомонтаж" на
праві власності на підставі договору купівлі-продажу державного
майна №37 від 20.06.2000 року, укладеного останнім з Фондом
державного майна АРК. 2. 03.04.2000 року між ТОВ "Механомонтаж"
(позивачем) та ЗАТ "Механомонтаж" були укладені договори
купівлі-продажу зазначених баз відпочинку "Наладчик" та
"Монтажник", розташованих у смт. Миколаївка. 3. Дана нерухомість
зареєстрована Сімферопольським бюро технічної інвентаризації на
праві власності в реєстровій книзі 2-В реєстровий №281 від
20.05.2000 року. 4. 01.06.2000 року, на підставі рішення
Миколаївської селищної ради від 23.05.2000 року, між Миколаївською
селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Механомонтаж" був укладений договір оренди земельної ділянки
загальною площею 0,08 га під розміщення бази відпочинку
"Монтажник" та земельної ділянки загальною площею 0,25 га під
розміщення бази відпочинку "Наладчик", розташованих у смт.
Миколаївка по вул. Набережній. Згідно п.3.2 цього договору орендар
має право самостійно визначати напрямок своєї господарської
діяльності згідно призначення орендованих земельних ділянок та
умов договору. 5. Оскільки бази відпочинку експлуатувались більше
ніж 40 років та частково прийшли у аварійний стан позивачем була
здійснена часткова реконструкція будівель і споруд, проведена
центральна каналізація, перебудовані душеві, туалети, кімнати
індивідуальної гігієни. ТОВ "Механомонтаж" приймав дольову участь
в будівництві каналізаційного колектора, водопроводу, дороги,
перераховував грошові кошти на благоустрій смт. Миколаївка.
Законодавство, яким позивач обгрунтував свої позовні вимоги,
є ч.3 ст.376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої право
власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за
рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне
будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї
мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку
особі під уже збудоване нерухоме майно.
Встановлено, що 03.04.2000 року між Закритим акціонерним
товариством "Механомонтаж" ССУ-234 (продавець) та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Механомонтаж" (покупець) було укладено
договір купівлі-продажу, відповідно до якого Закрите акціонерне
товариство "Механомонтаж" ССУ-234 продало, а Товариство з
обмеженою відповідальністю "Механомонтаж" придбало базу відпочинку
"Монтажник", розташовану за адресою: смт. Миколаївка.
Пунктом 2 договору від 03.04.2000 року передбачено, що цей
об'єкт належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу № 37
від 20.06.2000 року, зареєстрованого на Кримській товарній біржі №
163 від 27.06.1996 року та Сімферопольським міськвиконкомом № 1167
від 12.07.1996 року.
За актом прийому-передачі від 03.04.2000 року продавець
передав, а покупець прийняв продане за договором купівлі-продажу
від 03.04.2000 року майно: базу відпочинку "Монтажник", яка
складається з двох будиночків тимчасового відпочинку та літньої
кухні, а також інвентар.
03.04.2000 року між Закритим акціонерним товариством
"Механомонтаж" ССУ-234 (продавець) та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Механомонтаж" (покупець) було укладено договір
купівлі-продажу, відповідно до якого підприємство Закрите
акціонерне товариство "Механомонтаж" ССУ-234 продало, а Товариство
з обмеженою відповідальністю "Механомонтаж" придбало базу
відпочинку "Наладчик", розташовану за адресою: смт. Миколаївка.
Пунктом 2 договору від 03.04.2000 року передбачено, що цей
об'єкт належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу № 37
від 20.06.2000 року, зареєстрованого на Кримській товарній біржі №
163 від 27.06.1996 року та Сімферопольським міськвиконкомом № 1167
від 12.07.1996 року.
За актом прийому-передачі від 03.04.2000 року продавець
передав, а покупець прийняв продане за договором купівлі-продажу
від 03.04.2000 року майно: базу відпочинку "Наладчик", яка
складається з будиночків господарських потреб, чотирьох трьох
блочних будинків, вбиральні, душової, солярію, а також інвентар.
01.06.2000 року між Миколаївською селищною радою
(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Механомонтаж" (орендар) був укладений договір оренди земельної
ділянки.
Згідно договору Орендодавець передає на підставі рішення 12-ї
сесії 23 скликання Миколаївської селищної Ради Сімферопольського
району від 23.05.2000 року в оренду Орендарю земельну ділянку
загальною площею 0,08га із земель загального користування під
тимчасове використання під базу відпочинку "Монтажник" та земельну
ділянку загальною площею 0,25 га під базу відпочинку "Наладчик",
що розташовані в смт. Миколаївка Сімферопольського району по вул.
Набережна, а Орендар приймає ці земельні ділянки та зобов'язується
сплачувати за них орендну плату у відповідності з умовами
визначеними у цьому договорі.
Відповідно до пункту 1.2. Договору у користування Орендаря по
цьому договору переходить земельна ділянка загальною площею 0,08
га під тимчасовою базою відпочинку "Монтажник", та земельна
ділянка загальною площею 0,25 га під базу відпочинку "Наладчик" із
земель загального користування, що розташовані в смт. Миколаївка
Сімферопольського району по вул. Набережна, а саме: для
оздоровчого призначення.
Пунктом 1.5. Договору встановлено, що земельні ділянки, що є
предметом цього договору, передаються в оренду строком на п'ять
років по 01.06.2005 року з правом подальшого продовження терміну
цього договору. По закінченні терміну договору Орендар має
переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому
разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону
про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не
пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
Згідно Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, договір
оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за
плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і
користування на певний строк, а орендар зобов'язаний
використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та
вимог земельного законодавства.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
встановлено, що Орендар земельної ділянки має право: самостійно
господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;
за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому
законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші
будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати
продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством
порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво
водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від
01.06.2000 року, орендодавець - Миколаївська селищна рада надала в
оренду позивачу земельні ділянки не з метою виконання будівельних
робіт і їх забудови, а з метою використання під базами відпочинку
для оздоровчого призначення, одна з яких має статус тимчасової.
Апеляційним судом встановлено, що згідно постанови ДАБК від
17.03.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Механомонтаж" здійснило самочинне будівництво
адміністративно-побудової будівлі розміром 12 х 6 м, а не
реконструкцію будинків і споруд.
Касаційна інстанція вважає вірним висновок апеляційного суду,
що сам по собі факт законного користування на умовах оренди без
права забудови, перебудови, реконструкції, знесення, не є
підставою вважати, що позивач має право на визнання права
власності на самочинно збудовані об'єкти без відведення земельних
ділянок саме для цієї мети.
Також, згідно п.1 підпункту 1.5. договору після закінчення
терміну договору Орендар має переважне право на продовження
Договору на новий термін. В даному випадку зацікавлена сторона
повинна повідомити письмово іншу сторону про бажання продовжити
Договір на новий термін, не пізніше ніж за два місяці до його
закінчення.
Згідно підпункту 4.3 пункту 4 будь-які зміни або доповнення
до Договору здійснюються у письмовій формі і підписуються належним
чином уповноваженими представниками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Механомонтаж" звернулось до Миколаївської
селищної ради з листом № 12 від 08.09.2005 року, оскільки строк
дії договору закінчився 01.06.2005 року. У даному листі позивач
просив укласти договір оренди на новий термін. Даний лист був
розглянутий на 29 сесії 4 скликання Миколаївської селищної ради
від 23.09.2005 роки і позивачу відмовлено в наданні земельної
ділянки під розміщення бази відпочинку.
28 лютого 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Механомонтаж" знов звертається в Миколаївську селищну раду із
заявою про укладення договору оренди. Дана заява розглянута на 37
сесії 4 скликання Миколаївської селищної ради від 15 березня 2006
року.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Механомонтаж" було
відмовлено у продовженні договору оренди на новий термін під
розміщення тимчасової бази відпочинку "Монтажник".
Згідно частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною
ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за
відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного
місяця після закінчення строку він підлягає поновленню на той
самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У письмовій формі договір на той самий строк сторонами не
поновлено.
Матеріали справи не містять даних, що позивач звертався до
суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір оренди
на той самий строк і на тих саме умовах.
Також, позивачем не надані докази того, що в Кримському
регіональному філіалі ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" в
книзі записів реєстрації договорів оренди землі зроблена відмітка
про продовження вищевказаного договору.
Таким чином, при повторному перегляді встановлено, що
відповідач використовує земельні ділянки баз відпочинку
"Монтажник" та "Наладчик" із земель загального користування
Миколаївської селищної ради без ухвалення радою рішення про
надання землі, отримання документа, що засвідчує право власності
або право користування земельною ділянкою.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо власник (користувач) земельної
ділянки заперечує проти визнання власності на нерухоме майно за
особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній
ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає
знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її
рахунок.
В матеріалах справи наявні докази, що відповідач заперечує
проти визнання за позивачем права власності на самочинне збудоване
нерухоме майно на належних йому земельних ділянках.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають
поверненню власникам землі або землекористувачам.
Колегія суддів вважає помилковим посилання в касаційній
скарзі на преюдиціальність факту, встановленого ухвалою
Господарського суду Автономної Республіки Крим по адміністративній
справі (т.3 а.с.12), оскільки такого не випливає із статті 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Крім того, правові висновки суду в інших
справах не є фактами і обставинами, які не потребують доведення в
силу вищенаведеної процесуальної норми.
Вірно відзначено апеляційним судом і те, що місцевим
господарським судом безпідставно не було взято до уваги, що
тимчасові бази відпочинку "Монтажник" та "Наладчик" розташовані в
100 метровій зоні строго режиму санітарної охорони Чорного моря,
до забудови якої пред'являють особливі вимоги згідно статті 31
Закону України "Про курорти" ( 2026-14 ) (2026-14)
.
Земельна ділянка передавалася в оренду відповідачу під
розміщення тимчасових баз відпочинку "Монтажник" та "Наладчик".
При передачі земельної ділянки в оренду враховувалося, що забудова
тимчасової бази відпочинку здійснювалася спорудами тимчасового
барачного типу без інженерного обладнання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1391 від 15.12.1997р.
( 1391-97-п ) (1391-97-п)
(із змінами) затверджений Перелік населених пунктів,
віднесених до курортних, згідно якому смт. Миколаївка
Сімферопольського району включений в перелік населених пунктів,
віднесених до курортних.
Згідно статті 39 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
використання земель житлової та громадської забудови здійснюється
відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої
містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з
дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих
правил забудови. Згідно концептуальній схемі нового генерального
плану смт. Миколаївка, розробленої інститутом "КримНДIпроєкт" і
затвердженої рішенням 26 сесії 23 скликання Миколаївської селищної
ради від 06.03.2002 роки, тимчасові бази відпочинку, зокрема і
тимчасові бази відпочинку "Монтажник" і "Наладчик" підлягають
реконструкції. Планується в цій зоні будівництво
берегоукріплювальних споруд, загальнокурортної набережної,
спортивних майданчиків, впорядкування території, розвиток
інфраструктури курортної зони.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Механомонтаж" від 06.09.2007 року № 26
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.08.2007 року у справі № 2-26/4086.1-2007 залишити без
задоволення, а пос танову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 21.08.2007 року у справі №
2-26/4086.1-2007 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна
О.Глос