ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 р.
№ 2-11/4606-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б.
Ходаківська I.П.
розглянувши
касаційне подання
та касаційну скаргу
Першого заступника військового прокурора ВМС України
Міністерства оборони України
на
постанову від 17.07.2007р. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 2-11/4606-2007 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Татарстан"
до
Міністерства оборони України в особі філії "Укроборонбуд"
Центрального спеціалізованого будівельного управління
про
визнання договору дійсним
За участю представників сторін:
від позивача - Коструба А.В., за довіреністю від 31.12.2006
р.
від відповідача -Житенко I.О., за довіреністю № 220/435/д від
25.12.2006 р.
від прокуратури -Спорий I.Р., посвідчення № 4 від 09.01.2002
р., прокурор відділу Генпрокуратури.
ПОСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Татарстан" звернулося до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом до Міністерства оборони України в особі
філії "Укроборонбуд" Центрального спеціалізованого будівельного
управління про визнання договору дійсним та про визнання права
власності на об'єкти нерухомості.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.04.2007 р., залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.07.2007р., позов
задоволено.
Визнано дійсним договір № 17/03-06/04/4 від 20 квітня 2006
року про компенсацію пайової участі (пая) Міністерства оборони
України в договорі від 20 квітня 2006 року № 17/03-06/04 про
сумісне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного
призначення, створення інженерної інфраструктури для їх
будівництва (реконструкції) згідно розробленого та затвердженого у
встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін,
укладений між Міністерством оборони України та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Татарстан".
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий
дім "Татарстан" право власності на нерухоме майно, розташоване на
території військового містечка Б-216, Сімферопольський район, село
Лозове, вул. Ялтинська, 19, а саме: штаб 183 кв.м.; гараж 52
кв.м.; віварій 53 кв.м.; склад 10 кв.м.; гараж 170 кв.м.;
заправочний пункт 12 кв.м.
Стягнуто з Міністерства оборони України в особі філії
"Укроборонбуд" Центрального спеціалізованого будівельного
управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "Татарстан" 102,00 грн. державного мита та 118,00
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції
Міністерство оборони України звернулось до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою, а Перший заступник військового
прокурора ВМС України -з касаційним поданням.
Касаційна скарга та подання мотивовані неповним з'ясуванням
обставин справи, а також тим, що рішення та постанова винесені з
порушенням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим, скаржник в особі Міністерства оборони
України просить постанову та рішення господарського суду скасувати
та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Перший
заступник військового прокурора ВМС України просить постанову та
рішення господарського суду скасувати, а справу направити на новий
розгляд.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2006 року між
позивачем та відповідачем на підставі протоколу постійної робочої
групи від 17 квітня 2006 року був укладений договір № 17/03-06/04
про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів
житлово-цивільного призначення, створення інженерної
інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до
розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін.
Відповідно до пункту 2.5 вказаного договору предметом
договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та
будівництву будівель військового містечка Б-216, загальною площею
1,2662 га з будівлями та спорудами соціально-побутового
призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде
розроблено та затверджено у встановленому порядку, розташований за
адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.
Лозове, а також будівель житлово-цивільного призначення з
вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового
призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде
розроблено та затверджено у встановленому порядку, а саме: будівля
60,5 кв.м.; будівля 19,5 кв.м.; будівля 220,3 кв.м.; будівля 189,1
кв.м.; будівля 16,1 кв.м.; будівля 8,4 кв.м.
Дане нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий
внесок Міністерства оборони України по вказаному договору.
20 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем був
укладений договір № 17/03-06/04/4 про компенсацію пайової участі
Міністерства оборони України у договорі від 20 квітня 2006 року №
17/03-06/04.
Згідно умов вказаного договору Товариство з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Татарстан" здійснює компенсацію
вартості пайової участі (паю) Міністерства оборони України в
договорі від 20 квітня 2006 року № 17/03-06/04 шляхом
купівлі-продажу майна, що становить розмір пайової участі (паю)
Міністерства оборони України, а саме: будівля 60,5 кв.м.; будівля
19,5 кв.м.; будівля 220,3 кв.м.; будівля 189,1 кв.м.; будівля 16,1
кв.м.; будівля 8,4 кв.м.
Пунктом 6 договору № 17/03-06/04/4 передбачено, що ТОВ
"Торговий дім "Татарстан" приймає у власність майно, що становить
розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України за
договором № 17/03-06/04 шляхом підписання акту прийому-передачі
майна протягом 3 днів з моменту перерахування коштів у сумі,
зазначеноїу пінкті 2. Акт прийому-передачі майна стає невідємною
частиною цього договору.
На виконання вищевказаного пункту договору 20 квітня 2006 р.
Міністерство оборони України передало, а Товариство з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Татарстан" прийняло наступне
майно: військове містечко Б-216, загальною площею 1,2662 га з
будівлями та спорудами соціально-побутового призначення та
інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та
затверджено у встановленому порядку, розташоване за адресою:
Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Лозове, вул.
Ялтинська, 19, а саме: будівля 60,5 кв.м.; будівля 19,5 кв.м.;
будівля 220,3 кв.м.; будівля 189,1 кв.м.; будівля 16,1 кв.м.;
будівля 8,4 кв.м.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20 квітня 2006
року між позивачем та відповідачем також були укладені додаткові
угоди до договорів № 17/03-06/04/4 та № 17/03-06/04, та до
вказаного акту прийому-передачі, якими внесені зміни в частині
визначення об'єктів нерухомого майна, що є пайовим внеском
Міністерства оборони України.
Відповідно до вищевказаних додаткових угод, пайовим внеском
Міністерства оборони України визначено будівлі військового
містечка Б-216, загальною площею 1,2662 га з будівлями та
спорудами соціально-побутового призначення та інженерними мережами
відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у
встановленому порядку, розташовані за адресою: Автономна
Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Лозове, вул.
Ялтинська, 19, а також будівель житлово-цивільного призначення з
вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового
пирзначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде
розробленого та затвердженого у встановленому порядку: штаб 183
кв.м.; гараж 52 кв.м.; віварій 53 кв.м.; склад 10 кв.м.; гараж 170
кв.м.; заправочний пункт 12 кв.м.
Платіжним дорученням № 1 від 11 квітня 2007 року позивач
частково сплатив вартість пайового внеску Міністерства оборони
України за договором № 17/03-06/04 від 20 квітня 2006 року у сумі
20000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Татарстан"
щодо визнання договору дійсним та визнання права власності на
обєкти нерухомості, суди виходили з того, що відповідно до статті
1130 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір № 17/03-06/04 є
договором простого товариства. З'ясувавши також, що сторони
домовились щодо всіх істотних умов договору № 17/03-06/04 від 20
квітня 2006 року про компенсацію пайової участі (пая) Міністерства
оборони України в договорі від 20 квітня 2006 року № 17/03-06/04
про сумісне будівництво (реконструкцію), а позивач частково
виконав умови договору, сплативши суму в розмірі 20000,00 грн.,
суд дійшов висновку, шо відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, такий договір можна визнати дійсним.
Щодо визнання права власності на спірне майно, то суди
керувалися приписами статтею 364 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
відповідно до якої, якщо виділ у натурі частки із
спільного майна здійснюється в зв'язку із припиненням дії договору
простого товариства, співвласник, який бажає виділу, має правона
одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної
компенсації вартості його частки.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої
та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових
рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам
у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про
не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, договори за №17/03-06/04/4
та № 17/03-06/04 укладені Міністерством оборони України, в
інтересах якого діє філія Центрального спеціалізованого
будівельного управління в особі директора філії Мельника Вячеслава
Леонідовича, який діє на підставі довіреності за №610 від 9
березня 2006р.
З тексту довіреності вбачається, що директора філії ЦСБУ
"Укроборонбуд" уповноважено укладати від імені Міністерства
оборони України правочини (договори, контракти) про пайову участь
у будівництві житла на підставі рішення Тендерного комітету
Міністерства оборони України або на підставі рішення Міністра
оборони України та за погодженням директора Департаменту
будівництва Міністерства оборони України.
Проте, судами попередніх інстанцій не досліджувалася
наявність вищевказаних рішень та не було надано належної оцінки
повноваженням Мельника В.Л. щодо укладання спірних договорів.
Також, з матеріалів справи вбачається, що за Договором №
17/03-06/04/4 про компенсацію пайової участі Міністерства оборони
України фактично відчужене спірне майно.
При цьому, судом належним чином не з'ясовано обставини щодо
статусу цього майна, зокрема щодо віднесення його до військового
майна, яке згідно чинного законодавства, має особливий статус.
Відповідно, судом не дано належної оцінки доводам позивача щодо
дотримання порядку відчуження військового майна встановленого
Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах
України" ( 1075-14 ) (1075-14)
та Положенням про порядок відчуження
військового майна ЗС України., затвердженим Постановою КМ України
№1919 від 28.12.2000 р. ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
Відповідно до вказаних
нормативно-правових реалізація військового майна здійснюється
уповноваженими Кабінетом Міністрів України організаціями на
підставі рішення Кабінету Міністрів України.
Посилання суду на розпорядження Кабінету Міністрів України
від 13 грудня 2004 р. № 894-Р "Про надання повноважень на
реалізацію списаного військового майна Збройних Сил"
( 894-2004-р ) (894-2004-р)
зроблене без дослідження тієї обставини чи є спірне
майно списаним.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Беручи до уваги все вищевикладене в сукупності, враховуючи
неповноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин
справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на
новий розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Першого заступника військового прокурора
ВМС України задовольнити, касаційну скаргу Міністерства оборони
України задовольнити частково.
Постанову від 17.07.2007р. Севастопольського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 20.04.2007 р. у справі № 2-11/4606-2007
скасувати.
Справу № 2-11/4606-2007 господарського суду Автономної
Республіки Крим передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська