ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2007 р.
№ 39/88пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.I.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
відповідача
Страшнової С.В. дов. від 07.11.2007 року
третьої особи
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення фонду державного майна України по
Донецькій області
на постанову
від 22.08.2007 року Донецького апеляційного господарського
суду
у справі
№ 39/88пд господарського суду Донецької області
за позовом
Регіонального відділення фонду державного майна України по
Донецькій області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська
центральна збагачувальна фабрика"
третя особа
Міністерство вугільної промисловості України
про
розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення фонду державного майна України по
Донецькій області звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" про розірвання
договору оренди від 12.07.2006 року №2/2006.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2007
року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 22.08.2007 року, у задоволені позову
відмовлено.
Регіональне відділення фонду державного майна України по
Донецькій області подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області
та на постанову Донецького апеляційного господарського суду, в
якій просить прийняті судові акти скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обгрунтована доводами про порушення судами
норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 4, 652
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Заявник вважає, що судами
проігноровані положення глави 53 вказаного Кодексу та невірно
застосовані положення Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення
присутнього у судовому засіданні представника відповідача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду у даній
справі є вимога про розірвання договору оренди.
Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи
встановлено, що договір оренди № 2/2006 від 12.07.2006 року, який
є предметом спору у даній справ,і було укладено на підставі
рішення господарського суду Донецької області від 31.06.2006 року
у справі №44/399пд за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Донецькій області, яким зобов'язано укласти договір оренди
цілісного майнового комплексу Центральної збагачувальної фабрики
"Кондратьївська" на умовах, запропонованих товариством з обмеженою
відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика"
у заяві №1 від 14.09.2005 року та додатках до неї.
Постановами Донецького апеляційного суду Донецької області
від 16.03.2006 року та Вищого господарського суду України від
08.06.2006 року рішення господарського суду Донецької області від
31.06.2006 року по справі №44/399пд залишено без змін.
Відповідно до пункту 1.1. договору оренди № 2/2006 від
12.07.2006 року орендодавець передає, а орендар приймає в строкове
платне користування майно, що належить до державної
власності -цілісний майновий комплекс "Центральна збагачувальна
фабрика "Кондратьївська", склад і вартість якого визначено у
відповідності з актом оцінки вартості майна, актом
приймання-передачі та передавальним балансом підприємства станом
на 30.06.2005 року, вартість якого становить 3 610 456, 00 грн.
Згідно пункту 11.1 договору оренди № 2/2006 цей договір
укладено строком на 10 років, що діє з 12.07.2006 року до
12.07.2016 року включно.
Факт передачі майна підтверджено актом приймання-передачі від
12.07.2006 року.
Постановою від 10.10.2006 року Верховний суд України
постанову Вищого господарського суду України від 08.06.2006 року
зі справи №44/339пд, рішення господарського суду Донецької області
від 31.06.2006 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 16.03.2006 року скасував, а справу передав
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 11.12.2006 року, яка набрала законної сили,
господарський суд Донецької області залишив без розгляду позовну
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська
центральна збагачувальна фабрика", про спонукання до укладання
договору.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Донецькій області звернулося до господарського суду з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна
збагачувальна фабрика" про розірвання договору оренди, за участю
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -
Міністерства вугільної промисловості України, посилаючись на те,
що підстави для укладення спірного договору скасовані, позов
залишено без розгляду, проте, сам договір на теперішній час є
укладеним та підписаний сторонами.
Господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні
позовних вимог.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду,
апеляційний суд виходив із того, що господарський суд дійшов
обгрунтованого висновку, що укладений між сторонами договір за
своїм змістом та своєю правовою природою є договором майнового
найму (оренди) державного майна, який підпадає під правове
регулювання норм Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та статей 759-786 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 283-291 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком судів
виходячи із наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені
актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не
передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні
права та обов'язки.
Частина 5 цієї статті передбачає, що у випадках, встановлених
актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки
можуть виникати з рішення суду.
Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарські договори укладаються за правилами,
встановленими Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Днем укладання господарського договору відповідно статті 187
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
вважається день набрання
чинності відповідного рішення суду.
Зазначені приписи діючого законодавства залишились поза
увагою господарських судів.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року
№ 11 "Про судове рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, та в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2007
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
22.08.2007 року у справі № 39/88пд господарського суду Донецької
області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Касаційну скаргу Регіонального відділення фонду державного
майна України по Донецькій області задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач