ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2007 р.
№ 26/166-07-3851 ( rs876933 ) (rs876933)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О., Рогач Л.I.,
за участю представників:
позивача
ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2007р.
у справі
№ 26/166-07-3851 ( rs876933 ) (rs876933)
господарського суду Одеської
області
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
про
стягнення 56576,97грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до
господарського суду з позовом про стягнення з фізичної
особи -підприємця ОСОБА_3 суми 56576,97грн. збитків (у тому числі
19235грн. неотриманого прибутку, 22340грн. сплачених штрафів,
15001,97грн. витрат по оплаті договору на надання правової
допомоги), посилаючись на перешкоди, вчинені відповідачем при
вивезенні належного позивачу розпиловочного станку з орендованого
приміщення по закінченню договору оренди, що спричинило
несвоєчасне виконання позивачем зобов'язань за договорами з
третіми особами, та статті 317, 386, 387, 390 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, що передбачають захист прав власника та
відповідальність осіб, що порушили права власника.
Рішенням господарського суду Одеської області від
11.06.2007р. (суддя Никифорчук М.I.) позов задоволено частково; з
відповідача на користь позивача стягнуто 19235грн. неотриманого
прибутку, 31465грн. сплачених штрафів, 625грн. судових витрат; в
іншій частині позовних вимог відмовлено.
Справу розглянуто за приписами статті 75 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
; судове рішення
вмотивовано встановленими обставинами справи щодо перешкоджання
відповідачем позивачу у вивозі його майна - розпиловочного станка
та витяжки шляхом опечатування орендованого приміщення, де
знаходилось майно, чим позивача позбавлено можливості володіти,
користуватись та розпоряджатись вказаним майном, в тому числі
виконувати умови договорів з третіми особами; сплатою позивачем
штрафів третім особам за порушення договірних зобов'язань та
недоотриманням ним прибутку від підприємницької діяльності,
пов'язаної з обробкою деревини; статтями 386, 390 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що визначають повноваження власника
щодо належного йому майна та його право на захист порушених
майнових прав у вигляді відшкодування завданої майнової шкоди.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.08.2007р. (судді: Лашин В.В. - головуючий, Єрмілов Г.А.,
Воронюк О.Л.) рішення місцевого господарського суду змінено; з
відповідача на користь позивача стягнуто 19235грн. неодержаного
прибутку та 22340грн. додаткових витрат у вигляді сплачених
штрафів, 501,89грн. судових витрат; в решті рішення залишено без
змін.
Постанову обгрунтовано встановленими обставинами справи щодо
здійснення відповідачем перешкод позивачу у забиранні належного
останньому обладнання з виготовлення меблів, внаслідок чого
позивач не мав можливості виконати у строк договірні зобов'язання
щодо виготовлення та постачання меблів, був позбавлений можливості
отримати прибуток за цими договорами, та сплатив штраф відповідно
до умов укладених договорів; статтями 218, 219, 224, 225
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, що встановлюють
відповідальність за порушення господарських зобов'язань, в тому
числі у вигляді відшкодування заподіяних збитків.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій,
відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 02.08.2007 та рішення господарського суду
Одеської області від 11.06.2007 скасувати та прийняти нове
рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному
обсязі.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначив про
порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, а саме розгляд апеляційним
судом справи за відсутності представника відповідача, не
повідомленого належним чином про час та місце судового засідання,
яке відбулось 02.08.2007р.; застосування судами норм матеріального
права, що не регулюють правовідносини зі стягнення заподіяних
збитків; неповноту встановлення істотних обставин справи, а саме
змісту протиправної поведінки відповідача, реальність заподіяних
збитків та укладених договорів на постачання меблів, що не містять
істотних умов, необхідних для даного виду договорів, та не
стосуються спірних правовідносин сторін.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому послався
на законність та обгрунтованість постанови апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та
вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір
оренди від 01.11.2005р. строком до 01.10.2006р., відповідно до
умов якого відповідач передав позивачу у строкове платне
користування нежитлове приміщення площею 126кв.м. для виготовлення
у ньому меблів, за що останній зобов'язався сплачувати орендну
плату в розмірі 500грн. щомісячно. Також судами встановлено, що
24.10.2005р. позивач придбав розпиловочний станок "Ярома" та
витяжку за договором № 1, обладнання було ним отримано по
накладній № 22 від 02.12.2005р.
Відповідно до повідомлення Татарбугарського відділення МДПI у
Саратському районі Одеської області за № НОМЕР_1 позивач є
платником єдиного податку за видом діяльності "виготовлення
меблів".
З метою отримання прибутку від своєї підприємницької
діяльності позивач уклав договори на постачання товару від
03.02.2007р. з гр. ОСОБА_4, від 05.02.2007р. з гр. ОСОБА_5, від
07.02.2007р. з гр. ОСОБА_6, від 10.02.2007р. з гр. ОСОБА_7, від
14.02.2007р. з гр. ОСОБА_8, якими було передбачено вартість
виготовлення меблів, строки поставки, а також цивільно-правову
відповідальність позивача за порушення умов договору у вигляді
сплати штрафу.
Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових касових
ордерів позивачем було виплачено зазначеним фізичним особам
31465грн. штрафних санкцій, з них 1750грн. ОСОБА_4, 7500грн.
ОСОБА_5, 13090грн. ОСОБА_6 (всього 22340грн. відповідно до
позовної заяви); за розрахунком позивача, неотриманий ним прибуток
в зв'язку з відмовою даних громадян від договорів склав 12760грн.
Водночас як встановлені обставини справи судами прийнято
наступне: предметом договору оренди від 01.10.2005р. було
приміщення за адресою: вул. Князева, 39, м. Татарбунари, де
знаходився розпиловочний станок, після закінчення строку дії
договору позивач продовжував користуватися орендованим приміщенням
у відповідності до статті 764 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за відсутності заперечень з боку відповідача;
16.02.2007р. відповідач повідомив позивача про необхідність
звільнення орендованого приміщення, проти чого позивач не
заперечував та розпочав звільняти приміщення; відповідач
перешкоджав позивачу, коли останній намагався забрати належний
йому станок, чим позбавив його можливості здійснювати
підприємницьку діяльність.
Доказами, що підтверджують вказані обставини, апеляційним
господарським судом визначено надані позивачем додаткові докази, а
саме: заяви позивача до райвідділу внутрішніх справ, протоколи
огляду місця події, постанови про відмову у порушенні кримінальної
справи, акти санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди,
завданої порушенням прав власника, передбаченої частиною 3 статті
386 (відповідно до змісту позовної заяви), суд апеляційної
інстанції встановив, що фактичні обставини справи полягають у
завданні позивачу збитків внаслідок вчинення відповідачем
правопорушення у сфері господарювання, за що передбачено
відповідальність згідно статей 218, 219, 224, 225 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
При цьому суди послались на причинно-наслідковий зв'язок між
майновими втратами позивача, та діями відповідача, що мали ознаки
правопорушення, вчиненого у сфері господарювання.
Однак вказаний висновок не грунтується на повному, всебічному
та об'єктивному з'ясуванні тих обставин справи, що є суттєвими для
вирішення даної категорії спорів відповідно до визначеного
позивачем предмету позову.
Як вбачається із змісту позовної заяви та змін до неї,
предметом позовних вимог позивач визначив стягнення збитків у
вигляді прямої матеріальної шкоди, тобто, застосування одного з
правових наслідків порушення зобов'язання, передбаченого статтею
611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статтею 217
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Статтею 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі
знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа
зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин, який порушив
господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки
суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею
доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення
господарської діяльності другою стороною.
Для визначення підстав застосування такої міри
відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно
з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного
правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків,
причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і
збитками, вину боржника. Звільнення боржника від відповідальності
у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих
на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи
відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного
правопорушення.
При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у
порушенні зобов'язання; натомість на нього покладено обов'язок
доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання
боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку
між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить
особа, яка вчинила таке порушення .
Обов'язкові вимоги до змісту рішення місцевого та постанови
апеляційного суду визначені, відповідно, статтями 84 та 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
; судові
акти, зокрема, повинні вказувати обставини справи, встановлені
господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі
яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив
клопотання та докази сторін, законодавство, яким господарський суд
керувався, приймаючи рішення; обставини справи, встановлені
апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція
відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших
нормативно правових актів.
За статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
істотні обставини справи підлягають доведенню
належними та допустимими доказами стороною, яка посилається на
такі обставини; докази, на які посилається сторона, приймаються
судом, якщо ці докази містять відомості про факти, що є предметом
доказування у даній справі.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало
встановити на підставі належних та допустимих у справі доказів, чи
діяв відповідач протиправно, в чому полягали його протиправні дії,
та чи був причинно-наслідковий зв'язок між цими діями та завданою
позивачу майновою шкодою.
Однак судові рішення таких встановлених обставин справи не
містять: так, зазначивши про перешкоджання розпоряджатись належним
позивачу майном, суди не вказали, яким чином здійснювалось це
перешкоджання: чи було повернуто орендарем орендодавцю орендоване
приміщення, чи ні за наслідками припинення договірних відносин і
якими доказами це підтверджується, що є безпосередньо пов'язаним з
правомірністю чи неправомірністю дій з опечатування власником
належного йому приміщення, де знаходяться товарно-матеріальні
цінності, чи повідомляв позивач відповідача про свій намір забрати
належне йому майно з опечатаного приміщення.
Також судами не досліджено умови наявних у матеріалах справи
договорів на постачання меблів в частині строків виконання
позивачем замовлень (наступили строки виконання позивачем
замовлень до чи після позбавлення його можливості розпоряджатись
майном), виходячи з умов договорів, що впливає на
причинно-наслідковий зв'язок між допущеним правопорушенням та
завданими збитками, не перевірено реальну можливість розпочати
виготовлення позивачем меблів у разі відсутності будь-яких
перешкод зі сторони відповідача (наявності приміщення, де можна
було б встановити станок для розпилювання ДСП та відповідності
цього приміщення санітарним нормам).
Вказані обставини є істотними та підлягають з'ясуванню для
правильного вирішення спору.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судом без дослідження в повному обсязі обставин справи
та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в
їх сукупності та призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні господарського суду першої інстанції, судові рішення у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Водночас судова колегія вважає необгрунтованим посилання
скаржника на процесуальні порушення, допущені апеляційною
інстанцією (неналежне повідомлення відповідача про судове
засідання від 02.08.2007р.), позаяк з матеріалів справи (протоколу
судового засідання від 31.07.07р.) вбачається, що у судовому
засіданні від 31.07.07р., на якому був присутній представник
відповідача, сторонам оголосили про перерву в судовому засіданні
до 02.08.07р. до 10год.50хв.; зауважень на протокол судового
засідання відповідач не подавав.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3
частини 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
задовольнити частково.
Постанову від 02.08.2007р. Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 26/166-07-3851 ( rs876933 ) (rs876933)
господарського суду Одеської області та рішення господарського
суду Одеської області від 11.06.2007р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач