Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Гром. ОСОБА_1, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛЛ" (надалі -ТОВ "ЛЛЛ"), 10.05.2007 звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до

Доповідач: Продаєвич Л.В.

ОСОБА_2, ТОВ "ЛЛЛ", третьої особи -ОСОБА_3 про визнання рішення зборів учасників ТОВ "ЛЛЛ" від 10.07.2005 недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що її не було повідомлено про проведення зборів учасників товариства, на яких було прийнято рішення про припинення фінансово-господарської діяльності товариства та його ліквідацію, що оформлено протоколом від 10.07.2005 за №2.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 (суддя: Швидкий В.А.), винесеною на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного банку "Київська Русь" (надалі -АБ "Київська Русь") про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, АБ "Київська Русь" звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.08.2007 (судді: Зеленіна Н.І. -головуючий, Жук Г.А., Мазур Л.М.) задоволена, скасована ухвала господарського суду Черкаської області від 31.05.2007, прийнята нова ухвала, якою заява банку про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, задоволена.

Постанова вмотивована тим, що АБ "Київська Русь" є кредитором ТОВ "ЛЛЛ", вимоги якого забезпечені заставою згідно з договором від 04.04.2005, і рішення з господарського спору по цій справі може вплинути на права або обов'язки банку.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі гром. ОСОБА_1 просить скасувати постанову і залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.05.2007, оскільки вважає, що в даному випадку відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між спором щодо рішення засновників про ліквідацію ТОВ "ЛЛЛ" та правами і охоронюваними законом інтересами банку, як кредитора.

Відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 18.10.2007, надіслана сторонам у справі -19.10.2007), проте, сторони та третя особа не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.11.2007 № 02-12/І/213 призначено колегію суддів у складі: Панова І.Ю. - головуючий, судді -Заріцька А. О., Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника АБ "Київська Русь", обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 3 цієї статті питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. У разі, якщо суд відхиляє заяву про вступ чи залучення третьої особи, він може зазначити про це в рішенні за результатами розгляду справи або в ухвалі.

Вищий господарський суд України зазначає, що пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України від 07.02.2002 N 3018-III "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвала є одним із видів судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 106Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

А відтак, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Право сторони на оскарження ухвали про залучення третіх осіб до участі у справі чи відмови в цьому статтею 27 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Крім того, виходячи із змісту статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача або відповідача, є правом, а не обов'язком господарського суду, і правомірність таких дій не може бути окремим предметом оскарження в апеляційному порядку.

А відтак, переглядаючи ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 в апеляційному порядку, Київський міжобласний апеляційний господарський суд допустив порушення норм Господарського проце-суального кодексу України, що зумовлює скасування прийнятої ним постанови.

Відповідно до положень статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.08.2007 у справі № 05/2516 -скасувати.

Справу повернути до господарського суду Черкаської області.