ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 р.
№ 24/303/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.I.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод
азбестоцементних виробів"
на
рішення господарського суду Запорізької області від 12 червня
2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 7 вересня 2007 року
у справі № 24/303/07
за позовом
колективного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне
управління" Обласного комітету Товариства Червоного Хреста України
до
відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод
азбестоцементних виробів"
про
стягнення 197 084,19 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
відповідача -Ревіляк О.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12
червня 2007 року (суддя Т.Азізбекян) позов задоволено, стягнуто з
відповідача 197 084,19 грн. заборгованості за невиконання
зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
7 вересня 2007 року (судді Н.Коробка, Т.Зубкова, Т.Мойсеєнко)
зазначене рішення суду від 12.06.2007 року змінене, стягнуто з
відповідача 183 947,60 грн. заборгованості, в іншій частині позову
відмовлено.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство
"Запорізький завод азбестоцементних виробів", не погоджуючись з
прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши
матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування господарським судом Запорізької області
та Запорізьким апеляційним господарським судом норм матеріального
і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі договору підряду від 17 червня 2002 року № 10,
укладеного між відкритим акціонерним товариством "Запорізький
завод азбестоцементних виробів" та колективним підприємством
"Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" Обласного комітету
Товариства Червоного Хреста України, останній прийняв на себе
виконання робіт: адміністративна будівля.
Статтею 332 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що за договором підряду підрядчик зобов'язується
виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його
або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й
оплатити виконану роботу. Iстотними для договору підряду є умови,
зокрема, щодо його предмету, ціни, строку виконання робіт. За
змістом статті 334 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається
кошторис. Наявність кошторису є істотною умовою договору підряду,
оскільки така необхідність визнана законом.
Судами при розгляді справи було встановлено, що при укладенні
вказаного договору від 17.10.2002 року № 10 в порушення статті 334
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
був відсутній кошторис, в ньому не зазначені
істотні умови, зокрема, предмет, ціна, строк дії договору, а тому
цей договір є неукладеним.
Зобов'язанням в силу статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну
дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити
гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання
виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
позивач виконав для відповідача підрядні роботи на загальну суму
666 141,80 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання
виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 та довідками про
вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 за період з
липня 2002 року по листопад 2003 року.
Проте відповідач за виконані підрядні роботи з позивачем
розрахувався частково в сумі 482 194,20 грн., а направлену
претензію від 28.02.2007 року залишив без задоволення, що стало
підставою для звернення до суду з позовом.
За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк виконання боржником зобов'язання визначений
моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий
обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів
цивільного законодавства.
Таким чином, Запорізький апеляційний господарський суд
правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з
відповідача 183 947,60 грн. заборгованості за невиконання
зобов'язань по оплаті вартості виконаних підрядних робіт.
Колегія суддів також вважає, що у даному випадку господарські
суди правильно визначили початок перебігу строку позовної
давності, а саме, з 26.04.2004 року -останньої оплати відповідачем
в сумі 21 951,17 грн. виконаних позивачем підрядних робіт -дії, що
свідчила про визнання відповідачем свого боргу та переривала
перебіг позовної давності. Оскільки позивач звернувся до
господарського суду 05.04.2007 року, слід визнати правомірним
висновок господарського суду про подання позову в межах
встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
строку давності.
Iнші посилання скаржника в обгрунтування касаційної скарги
також не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються
висновками судів.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Запорізької області від 12 червня
2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 7 вересня 2007 року у справі № 24/303/07 залишити без
змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Запорізький завод азбестоцементних виробів" - без задоволення.
Зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного
господарського суду від 7 вересня 2007 року у справі № 24/303/07
скасувати.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
Б.Грек
Суддя
Л.Стратієнко