ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 р.
№ 05/139
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів:
Глос О.I., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Поташ"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
13.08.2007 р.
у справі
№05/139
господарського суду
Черкаської області
за позовом
ДП ДАК "Хліб України "Потаське хлібоприймальне підприємство"
до
ТОВ "Поташ"
про
розірвання договору оренди від 25.11.1997 р. №5, укладеного
між ДП ДАК "Хліб України "Потаське хлібоприймальне підприємство"
та ТОВ "Поташ"
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
Гой А.А.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від
21.03.2007 р. у справі №05/139 (суддя Швидкий В.А.), залишеним без
змін постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.08.2007 р. (судді: Iльєнок Т.В.,
Федорчук Р.В., Шевченко В.Ю.), позов задоволено повністю:
розірвано договір оренди №5 від 25.11.1997 р., укладений між
Дочірнім підприємством "ДАК "Хліб України "Потаське ХПП" та ТОВ
"Поташ"; стягнуто з ТОВ "Поташ" на користь Дочірнього підприємства
"ДАК "Хліб України "Потаське ХПП" 85,00 грн. витрат зі сплати
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ТОВ "Поташ" просить скасувати рішення
господарського суду Черкаської області від 21.03.2007 р.,
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 13.08.2007 р. у справі №05/139 та прийняти нове рішення, яким
у позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, які визначають
підстави розірвання договору оскільки: по-перше, орендна плата
сплачувалась відповідачем щомісячно у розмірі, визначеному самим
позивачем у рахунках (732,00 грн.); по-друге, до пред'явлення
позову про розірвання договору позивач не звертався до відповідача
з будь-якими вимогами та пропозиціями про стягнення інфляційних.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне.
25.11.1997 р. між ДП ДАК "Хліб України "Постаське ХПП"
(орендодавець) та ТОВ "Поташ" (орендар) було укладено договір
оренди №5 господарських та виробничих приміщень, що розташовані за
адресою: с.Поташ, Маньківського району, Черкаської області. Строк
дії договору з 25.11.1997 р. до 2025 р. Відповідно до п. 2.1
договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі
305,00 грн., відповідно до Методики її визначення шляхом
перерахування в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок,
готівкою в касу орендодавця або натуроплатою, або шляхом взаємних
розрахунків.
05.05.2001 р. між сторонами була укладена додаткова угода до
договору оренди від 25.11.1997 р. №5, згідно з якою договір оренди
від 25.11.1997 р. №5 доповнено п.п. 2.2, 2.3, відповідно до яких
орендна плата за користування майном, визначеним у договорі та
відповідно до актів від 25.11.1997 р., визначається відповідно до
Методики оцінки, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та
підлягає індексації відповідно до індексу цін, що визначається
державними органами статистики. Орендна плата за оренду майна
встановлюється на рівні 10% вартості майна, переданого в оренду,
оцінка якого проводиться експертним шляхом. В п. 2.1 договору
слова та цифри "305 грн." виключено.
Відповідно до акта про оцінку вартості майна, що передається
в оренду ТОВ "Поташ" і визначення орендної плати від 25.11.1997
р., вартість переданого майна становить 73 200,00 грн.
Умовами додаткової угоди від 05.05.2001 р. встановлено розмір
щомісячної орендної плати на рівні 10% вартості переданого майна,
тобто 732,00 грн.
16.08.2006 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією
про розірвання договору у зв'язку з порушенням обов'язків щодо
своєчасної та повної сплати орендної плати (не зазначивши в чому
конкретно виявилося вказане порушення -а.с. 6), з якою відповідач
не погодився, посилаючись у відповіді на пропозицію на своєчасне і
повне внесення орендної плати відповідно до рахунків позивача та
відсутність заборгованості з орендної плати (а.с. 9).
Позивач, вважаючи, що ТОВ "Поташ" постійно порушує свій
обов'язок щодо своєчасної та повної сплати орендної плати у
зв'язку зі сплатою орендної плати без врахування індексу інфляції,
звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Поташ" про
дострокове розірвання договору оренди від 25.11.1997 р. №5,
укладеного між ДП ДАК "Хліб України "Потаське хлібоприймальне
підприємство" та ТОВ "Поташ", на підставі ст.ст. 610, 611
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 18, 26 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили із того, що відповідач порушував
умови договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати
у зв'язку зі сплатою протягом п'яти років орендної плати в розмірі
732,00 грн. без коригування індексом інфляції, що є підставою для
дострокового розірвання договору оренди від 25.11.1997 р. №5
згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є
такими, що грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають
значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки доводам
відповідача та наявним у справі доказам.
Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково
розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
для розірвання договору найму, в порядку, встановленому
статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, наймодавець має
право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або
призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування
іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу
пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту
речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був
покладений на наймача.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати
повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування
річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від
договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем
повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди може
бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін
договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду,
арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань
та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи
розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання
пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У
разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання)
договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з
урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право
передати спір на вирішення суду (ст. 188 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
).
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи
підтверджено, що згідно з додатковою угодою від 05.05.2001 р.
орендна плата встановлена у розмірі 10% вартості переданого в
оренду майна і підлягає індексації.
Матеріали справи свідчать, що порядок і строки внесення
орендної плати ні договором від 25.11.1997 р. №5, ні додатковою
угодою від 05.05.2001 р. не встановлено (а.с. 37, 38).
Господарськими судами також встановлено, що орендна плата
фактично сплачувалася відповідачем на підставі виставлених
позивачем рахунків у розмірі, встановленому умовами
договору -732,00 грн. на місяць, але без коригування на індекс
інфляції (копії рахунків позивача на сплату орендної плати в
розмірі 732,00 грн. та платіжних доручень відповідача про
перерахування орендної плати в зазначеному розмірі знаходяться в
матеріалах справи (а.с. 44-56)).
Однак, господарський суд апеляційної інстанції не надав
оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, щодо
сплати відповідачем орендної плати в розмірі, визначеному самим
позивачем у надісланих на адресу відповідача рахунках (732,00 грн.
щомісячно).
Крім того, господарські суди, обмежившись посиланням на
сплату відповідачем орендної плати без коригування на індекс
інфляції (що за висновком господарських судів є достатньою
підставою для дострокового розірвання договору), не встановили чи
звертався позивач до відповідача з будь-якими вимогами чи
пропозиціями щодо сплати орендної плати з врахуванням індексу
інфляції, в т.ч. чи звертався з претензіями про сплату
заборгованості зі сплати інфляційних, чи надсилав відповідачу
рахунки на сплату орендної плати з врахуванням індексу інфляції
тощо.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень
касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі
передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з
вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9,- ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Поташ" на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.2007 р. у
справі №05/139 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2007
р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.08.2007 р. у справі №05/139 скасувати,
а справу направити на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна