ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 р.
№ 2-17/267-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.I.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Євпаторійської міської ради
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.07.07
у справі
№ 2-17/267-2007
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
Євпаторійської міської ради
про
визнання права власності
за участю представників від:
позивача
не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача
Сідельнікова Г.О. (дов. від 28.02.07)
В С Т А Н О В И В :
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Євпаторійської міської ради про визнання права власності на
торгівельний павільйон загальною площею 22,6 кв.м., розташований у
АДРЕСА_7.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.06.07 по (суддя Гайворонский В.I.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.07.07 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
Антонової I.В.), позов задоволено: визнано за суб'єктом
підприємницької діяльності ОСОБА_1 право власності на торгівельний
павільйон за адресою: АДРЕСА_7, загальною площею 22,6 кв.м. Судові
акти мотивовані відсутністю підстав залишати без реєстрації
збудований у відповідності з будівельними нормами та правилами
об'єкт нерухомості тільки тому, що він на 2,6 м.кв. перевищує
представлену земельну ділянку.
Не погоджуючись з судовими актами у справі, Євпаторійська
міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові
відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що суди, на думку
скаржника, порушили ст. 376 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
в результаті чого прийняли незаконне рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору оренди земельної ділянки між позивачем та
відповідачем від 25.06.04, в користування позивача передана
земельна ділянка загальною площею 20 кв.м. для розміщення об'єкту
торгівлі. На цій ділянці позивачем збудована будівля торгового
павільйону, яка на 2,6 кв.м. перевищує представлену земельну
ділянку для розміщення об'єкту торгівлі. Будівельні та
оздоблювальні роботи виконані у повному обсязі. Виходячи з цих
обставин, суди визнали за позивачем право власності на спірне
майно, та зазначили, що нерозумно залишати без реєстрації
збудований у відповідності з будівельними нормами та правилами
об'єкт нерухомості тільки тому, що він на 2,6 м.кв. перевищує
представлену земельну ділянку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з
наступних підстав.
За умовами договору оренди від 25.06.04 користування позивача
передана земельна ділянка загальною площею 20 кв.м., дана земельна
ділянка не була відведена для будівництва капітальної споруди.
Позивачка здійснила на орендованій землі будівництво торгівельного
павільйону, який до того ж, перевищує відведену ділянку на 2,6
кв.м., у результаті чого було створено новий об'єкт нерухомості.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і
забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
(у редакції, що була чинною на
момент вирішення спору) фізичні та юридичні особи, які мають намір
здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних
ділянках, що належать їм на праві власності чи користування,
зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у
разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл
на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на
будівництво). Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в
здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову
заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу
відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської
державної адміністрації.
Судами також не були взяті до уваги положення ст.376
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких,
будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним
будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній
ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного
дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними
порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або
здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права
власності на нього. Право власності на самочинно збудоване
нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка
здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була
їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у
встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо
власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання
права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила
(здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або
якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою,
яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно з умовами пункту 25 вищезазначеного договору оренди
земельної ділянки зводити в установленому законодавством порядку
жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та
закладати багаторічні насадження орендар має право лише за
наявності письмової згоди орендодавця. Разом з тим, у матеріалах
даної справи відсутні докази того, що орендар отримав наданий у
встановленому законом порядку дозвіл на будівництво об'єкту
нерухомості. Хоча з'ясування вказаних обставини має істотне
значення для правильного вирішення справи, суд на них уваги не
звернув та не навів мотивів, з огляду на які вони не були взяті до
уваги.
За таких обставин ухвалені у даній справі судові рішення є
незаконними та необгрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні. При цьому суду
необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Євпаторійської міської ради задовольнити
частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 04.06.07 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.07.07 у справі № 2-17/267-2007
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко