ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 р.
№ 39/84пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Остапенка М.I.
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради на рішення
господарського суду Донецької області від 18 липня 2007 року у
справі № 39/84пд за позовом Управління комунальних ресурсів
Донецької міської ради до Приватного підприємства"Візантія" треті
особи Комунальне підприємство "Житлово -експлуатаційна контора № 8
Кіровського району м. Донецька", Товариство з обмеженою
відповідальністю"Текстильник -2005" про розірвання договору оренди
та повернення майна, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року Управління комунальних ресурсів Донецької
міської ради звернулось до господарського суду Донецької області з
позовом до Приватного підприємства"Візантія" про розірвання
договору оренди нерухомого майна
комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 25
листопада 2004року та повернення майна.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18 липня
2007року у позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду
першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення,
яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Доповідач: Гончарук П.А.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції, 25 листопада 2004 року, між сторонами укладено договір
оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної
власності територіальної громади м. Донецька, відповідно до якого
позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове
прибудоване приміщення загальною площею 265,9м-2, що розташоване
за адресою: м. Донецьк, вул. М. Островського, 20. приміщення
передано відповідачу за актом приймання - передачі нежитлового
приміщення від 25 листопада 2004 року.
Згідно укладеної між сторонами додаткової угоди від 4 грудня
2004 року, площа орендованого відповідачем приміщення зменшена до
183 м-2 .
Відповідно до п. 1.1 договору (з урахуванням додаткової
угоди) приміщення передано відповідачеві з метою організації
дозвілля дітей та юнацтва.
Згідно п. 1.2 договору разом з правом оренди нежитлового
приміщення, відповідачу надано право користування земельною
ділянкою (його частиною) без виділення на місцевості (в натурі),
на якому знаходиться об'єкт оренди площею 116, 74 м-2.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27 грудня
2006 р. по справі № 12/292пн договір оренди від 25 листопада 2004
р. визнаний дійсним з моменту його укладання. Згідно п. 9.1,
договір укладений терміном до 25 листопада 2010 року.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про
розірвання договору оренди з посиланням на заборгованість по
орендній платі, не виконання умов договору щодо страхування
орендованого приміщення, не цільове використання орендованого
приміщення.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції з посиланням на те,
що позивачем не доведено, що на час звернення до суду відповідач
мав заборгованість по орендній платі, умови договору щодо
страхування відповідачем виконані, оскільки на час звернення до
суду об'єкт оренди застраховано, нецільового використання судом не
виявлено, дійшов висновку, що вимоги про розірвання договору
оренди є безпідставними.
Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не
можна, оскільки вони, в порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, грунтуються на неповно встановлених обставинах справи
та належної оцінки доказів.
Відмовляючи в позові суду першої інстанції посилався на
відсутність заборгованості по орендній платі.
При цьому, судом не перевірено яким чином виконувались
зобов'язання по оплаті орендованого майна: в установленому
договором розмірі та строки чи ні. Дані обставини суд першої
інстанції не встановив та не дав їм належної правової оцінки.
Щодо посилання суду на усунення відповідачем, на час
звернення позивача з позовом до суду, порушень п. 4.10 договору,
яким передбачено обов'язок відповідача протягом місяця з дня
укладення договору застрахувати орендоване майно, то суд першої
інстанції не звернув уваги на те, що договір страхування було
укладено відповідачем 15 вересня 2006 року, тобто з порушенням
строку встановленого договором. При цьому суд не з'ясував чи було
застраховане орендоване майно, до укладення даного договору
страхування та не дав цьому оцінки.
Не перевірені судом належним чином доводи позивача про
нецільове використання орендованого майна.
Відповідно до протоколу огляду та дослідження речових доказів
у місці їх знаходження від 29 травня 2007року, в одній із кімнат
орендованого приміщення виявлено торгівельне обладнання. При цьому
суд першої суд першої інстанції дійшов висновку, що будь -яких
ознак ведення господарської діяльності, пов'язаної з роздрібною
торгівлею не виявлено.
За таких обставин, прийняте у справі судове рішення не можна
визнати законним й обгрунтованим, і тому воно підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління комунальних ресурсів Донецької
міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 18 липня
2007 року у справі № 39/84пд скасувати, справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Остапенко М.I.
Гончарук П.А.