ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2007 р.
№ 21/262-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О., Рогач Л.I.,
за участю представників:
позивача
ОСОБА_2, дов. від 13.06.07р. (а.с.28)
відповідача
Дернов В.Ю, дов. від 09.11.07р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фермерського господарства "Альфа"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2007р.
у справі
№ 21/262-07 господарського суду Харківської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.
до
Фермерського господарства "Альфа"
про
Стягнення 18630,00грн.
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особи ОСОБА_1.
звернувся до господарського суду з позовом до фермерського
господарства "Альфа" про стягнення 18630,00грн. заборгованості за
поставлену кукурудзу, посилаючись на порушення відповідачем
зобов'язань, що виникли з огляду на одержання ним кукурудзи за
накладною № 21 від 25.04.2006р., та полягають у належній її оплаті
за приписами статей 526, 530, 610 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що кукурудзу
було ним придбано на підставі договору купівлі-продажу товару від
25.04.2006р., одним з умов якого було звільнення від оплати
придбаної кукурудзи у разі, якщо врожай кукурудзи буде не нижчим,
ніж середній врожай кукурудзи по господарству; про настання
обставини, що звільняє відповідача від оплати позивача було
повідомлено та складено акт.
Рішенням господарського суду Харківської області від
06.07.2007р. (суддя Пелипенко Н.М.) з відповідача на користь
позивача стягнуто 18630,00грн. основного боргу, 310,60грн. судових
витрат.
Рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо
одержання відповідачем товару (насіння кукурудзи) на умовах,
передбачених договором купівлі-продажу від 25.04.2006р., оплату
якого не здійснено після звернення позивача з відповідною вимогою
відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
; заперечення відповідача щодо його звільнення від
оплати товару відхилено з мотивів недоведеності належними та
допустимими доказами визначення місць посіву сторонами, належного
догляду за посівами та відсутністю доказів приймання врожаю
кукурудзи по якості відповідно до вимог Iнструкції по порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів
народного споживання по якості. При цьому подані відповідачем в
якості доказів низького врожаю кукурудзи акти відхилено, як
складені без участі представника позивача та за відсутності
належного уповноваження представника райдержадміністрації, що
затвердив акт.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2007р. (судді: Афанасьєв В.В., -головуючий, Бухан А.I.,
Демченко В.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без
змін з огляду на його відповідність обставинам та матеріалам
справи, нормам чинного законодавства, доводи апеляційної скарги
відхилено з огляду на ненадання відповідачем належних доказів
перевірки насіння кукурудзи за якістю та недоведеність ним
причинного зв'язку між своїм обов'язком по оплаті вартості насіння
кукурудзи та неодержанням запланованого врожаю, вжиття усіх
необхідних агротехнічних заходів для цього.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної
інстанції та рішення господарського суду першої інстанції та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неповне з'ясування
апеляційним та місцевим господарськими судами фактичних обставин
справи, що мають значення для правильного вирішення спору,
порушення та неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права, через що висновки судів не відповідають
обставинам справи.
Скаржник вважає, що суди не з'ясували точний зміст пункту 3.3
договору, якому сторонами надано скасувального та істотного
значення в розумінні частини 2 статті 212, абзацу 2 частини 1
статті 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
; за аналізом
поелементного складу цього пункту він передбачає звільнення
відповідача від оплати товару з разі встановлення факту отримання
врожаю нижче середнього по господарству покупця, чому суди не
надали оцінки, неправильно розподілили між сторонами обов'язок
доказування істотних обставин справи, неправомірно застосували до
спірних правовідносин положення Iнструкції про порядок приймання
продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного
споживання за якістю, що не підлягає застосуванню в даному
випадку.
Позивач у письмовому відзиві на касаційну скаргу та усно в
судовому засіданні заперечив її доводи повністю.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, сторонами було укладено договір
купівлі-продажу від 25.04.2006р., відповідно до умов якого
представником відповідача, що діяв на підставі довіреності ЯЛА №
676597 від 25.04.2006р. було одержано товар (кукурудзу КВС:
Король, Капітан) за накладною № 21 від 25.04.2006р. на суму
18360,00грн., яку у визначений договором строк до 25.10.2006р. не
оплатив.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх
інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем умов договору
в частині оплати одержаного товару та приписів статті 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за якою зобов'язання
підлягає виконанню належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відхиляючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позов
та у апеляційній скарзі, суди зазначили, що відповідачем не
доведено належними та допустимими в розумінні статей 33 та 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами
обставини, на які він покликається в підтвердження наявності
підстав для звільнення його від договірного зобов'язання по оплаті
придбаного товару -неналежної якості кукурудзи, що спричинила
низький врожай, та розмірів отриманого врожаю кукурудзи КВС
порівняно зі середніми показниками по господарству. Надані
відповідачем докази (акт підбиття підсумків по посівам та збиранню
кукурудзи від 30.11.2006р.) відхилено, як складені за відсутності
представника позивача та з огляду на неуповноваженість
представника Золочіської РДА).
Однак судова колегія вважає висновки судів попередніх
інстанцій передчасними, та такими, що не грунтуються на повному та
всебічному істотних обставин справи в їх сукупності з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у ній є
підстави, порядок та строки виникнення та припинення зобов'язання
відповідача (покупця) за договором купівлі-продажу зерна
кукурудзи.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало
з'ясувати, яким чином врегульовано вказані питання сторонами у
договорі купівлі-продажу, та чи існує у покупця зобов'язання по
оплаті придбаного товару відповідно до умов договору та приписів
цивільного законодавства.
Підстави виникнення, зміни чи припинення цивільних
зобов'язань визначено положеннями Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
; за частиною 2 статті 212 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зокрема, особи, які вчиняють правочин, мають право
обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої
невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). При цьому
обставина вважається такою, що не настала, якщо її настанню
недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно.
Оскільки за статтею 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
обов'язок доведення обставин покладено на
особу, що посилається на відповідні обставини, слід визнати таким,
що відповідає положенням процесуального законодавства, покладення
судом обов'язку доведення настання скасувальної обставини на
відповідача, а обов'язку доведення недобросовісного сприяння
настанню цієї обставини (неналежний догляд за посівами,
недодержання агротехнічних норм тощо) на позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дослідили пункт 3.3
договору купівлі-продажу від 25.04.06р. та дійшли висновку, що
умова даного пункту договору передбачає звільнення відповідача від
оплати придбаного зерна у разі одержання ним з цього насіннєвого
матеріалу врожаю, нижчого за середній по господарству, з причин,
пов'язаних з неналежним виконанням зобов'язань за цим договором
позивачем (передачі зерна неналежної якості), що відповідачем не
доведено.
Натомість висновки судів не грунтуються на змісті пункту 3.3
договору, що не містить посилання на взаємопов'язаність звільнення
від оплати та неналежної якості зерна, та не спростовують доводів
відповідача щодо його тлумачення пункту 3.3 договору як
скасувальної обставини, цим доводам не надано жодної правової
оцінки.
Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити
рішення про тлумачення змісту правочину, однак судове рішення не
містить встановлених обставин справи про розуміння спірного пункту
договору кожною з сторін в даних правовідносинах, та, відповідно,
про наявність рішення про тлумачення договору.
Також судова колегія звертає увагу на неправильне
застосування судами попередніх інстанцій статей 33 та 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки суди, відхиляючи надані відповідачем докази як неналежні,
не вказали, якими належними та допустимими доказами належить
сільськогосподарському підприємству фіксувати розмір вирощеного
ним врожаю сільськогосподарської продукції; в порушення статті 36
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
з'ясували дійсний розмір врожаю, не витребували відповідні докази
у відповідача чи інших установ та організацій, що ведуть облік
вирощеної сільськогосподарської продукції.
Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги про
неправильне застосування судами положень Iнструкції про порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів
народного споживання за якістю, оскільки з матеріалів справи не
вбачається, що позивач повинен був будь-яким чином приймати за
якістю вирощений відповідачем врожай; у внутрішньогосподарських
стосунках (оформленні продукції всередині підприємства) ця
інструкція також не підлягає застосуванню.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті
111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний
господарські суди не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не
дослідили подані сторонами в обгрунтування своїх вимог та
заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини,
що виникли та існували між сторонами, не встановивши їх дійсного
змісту.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судами без дослідження в повному обсязі обставин
справи та всупереч нормам чинного законодавства, що є порушенням
принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин
справи в їх сукупності та призвело до прийняття передчасного
рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні господарського суду першої інстанції, судові рішення у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11,- 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фермерського господарства "Альфа"
задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2007р. у справі № 21/262-07 господарського суду Харківської
області та рішення господарського суду Харківської області від
06.07.2007р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач