ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р.
№ 30/216-04-7656
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Уліцького А.М.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Чернова Є.В.
розглянувши касаційну скаргу
Колективного підприємства Фізкультурно-спортивний клуб
"Зміна"
на постанову
від 28.02-02.03.05 Одеського апеляційного господарського суду
та на рішення
від 11.01.05
у справі
№30/216-04-7656
господарського суду
Одеської області
за позовом
прокурора м. Южне Одеської області в інтересах держави в
особі Южненської міської ради
до
Колективного підприємства Фізкультурно-спортивний клуб
"Зміна"
про
звільнення земельної ділянки
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідача:
Головко М.I. -президент, Головко Ю.М., дов.
від ГПУ:
Громадський С.О., посв.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Южне Одеської області звернувся до господарського
суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі
Южненської міської ради до Колективного підприємства
Фізкультурно-спортивний клуб "Зміна" про примусове звільнення та
повернення позивачу земельної ділянки площею 23628 м-2,
розташованої в м. Южне в другому мікрорайоні, віднесеної до
категорії житлової та громадської забудови.
Рішенням від 11.01.05 господарський суд Донецької області
(суддя Рога Н.В.) позов задовольнив у повному обсязі.
Рішення мотивовано відсутністю у відповідача прав на
користування спірною земельною ділянкою, а також тим, що
відповідачу було відмовлено в розміщенні стадіону в другому
мікрорайоні м. Южне, оскільки це не передбачено генеральним планом
забудови даного мікрорайону.
Постановою від 28.02-02.03.05 Одеський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Тофана
В.М. -головуючого, Журавльова О.О., Михалова М.В.) рішення залишив
без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 10.10.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та направлення
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправомірністю неприйняття до
уваги судами зустрічного позову відповідача, а також обставин
користування відповідачем спірною земельною ділянкою, на якій
розташований стадіон, з 1987 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши
матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з
актом від 15.03.04 перевірки дотримання вимог земельного
законодавства, складеним Южненським відділом державної інспекції з
контролю за використанням та охороною земель, відповідач з 1997
року використовує земельну ділянку загальною площею 23628 м-2 із
земель житлової та громадської забудови, у тому числі 13938 м-2
під великий стадіон, 4952 м-2 під малий стадіон, 4728 м-2 під
технічну територію, на якій розміщені гаражі та контейнери для
зберігання майна. При цьому у відповідача відсутні документи, які
підтверджують його право на користування цією земельною ділянкою.
У зв'язку з такими обставинами складений протокол про
адміністративне правопорушення №000005 від 15.03.04, і керівника
відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за
самовільне використання земельної ділянки.
15 березня 2004 року Южненським відділом державної інспекції
з контролю за використанням та охороною земель винесено припис,
яким курівнику відповідача в тридцятиденний термін приписано
усунути виявлені недоліки, а саме: розпочати розробку
правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності
чи право користування відповідача земельною ділянкою площею 23628
м-2, що знаходиться в II мікрорайоні м. Южне.
Проведеною 14.05.04 повторною перевіркою встановлено
невиконання відповідачем вказаного припису, у зв'язку з чим
Южненським відділом державної інспекції з контролю за
використанням та охороною земель вдруге винесено припис про
усунення виявлених недоліків, а 21.05.04 на президента відповідача
накладено штраф в сумі 255 грн. за невиконання вимог припису.
Також суди встановили, що згідно з протоколом засідання
архітектурно-містобудівної ради Южненського міськвиконкому від
13.03.03, на якому в присутності президента відповідача
розглядалось питання щодо узгодження відведення йому спірної
земельної ділянки під будівництво стадіону, ця земельна ділянка
раніше належала КСП "Сичаївське", а розміщення на ній стадіону не
передбачено генпланом забудови II мікрорайону м. Южне. В зв'язку з
цим відповідачу відмовлено в розміщенні стадіону на спірній
земельній ділянці і запропоновано виділення земельної ділянки для
цієї мети в іншому місці.
З огляду на викладені обставини прокурор м. Южне звернувся до
господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача
звільнити вказану земельну ділянку та повернути її Южненській
міській раді.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 125 чинного
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а також ст.ст. 22-24 ЗК
України (в редакції від 13.03.92) відповідне право на земельну
ділянку виникає після одержання її власником або користувачем
документа, що посвідчує таке право, або укладення договору оренди
та їх державної реєстрації; приступати до використання земельної
ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання
документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації
забороняється.
Оскільки відповідач при розгляді справи не надав доказів
належного землекористування спірною земельною ділянкою, суди
дійшли висновку про зобов'язання його звільнити цю земельну
ділянку відповідно до ст. 212 ЗК України як таку, що є самовільно
зайнятою.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій належним чином
не досліджували обставини розташування на спірній земельній
ділянці певного майна, зокрема будинків, будівель і споруд. Тобто
не зважаючи на наявність відомостей у справі щодо розташування на
спірній земельній ділянці стадіону, як доводить позивач, з 1987
року, суди не досліджували правовий статус цього майна, зокрема,
як нерухомого або рухомого майна (тимчасові або капітальні
споруди); обставини створення цього стадіону певною особою,
зокрема, прийняття його в експлуатацію в установленому законом
порядку або самовільне будівництво; передання його на певних
підставах відповідачу тощо.
З аналізу ст.ст. 13, 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст. 321 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 2, 48, 55 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
вбачається, що ніхто не може бути
протиправно позбавлений права власності, окрім випадків
примусового відчуження об'єктів власності з мотивів суспільної
необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за
умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Тобто в разі розташування на спірній земельній ділянці
нерухомого майна певних осіб спір щодо звільнення цієї ділянки та
приведення її в придатний до використання стан стосується прав і
обов'язків власників цього майна. Проте, не встановивши правовий
статус розташованого на спірній земельній ділянці майна
(стадіону), суди не встановили і його власника.
Разом з тим, в силу п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
прийняття господарським судом рішення або постанови,
що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до
участі в справі, є безумовною підставою для скасування судових
рішень.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції при вирішенні спору
обставини наявності на спірній земельній ділянці певного майна та
прав відповідача або інших осіб на це майно залишив поза увагою.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не
дотримано вимог ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 84, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а відтак рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
Оскільки право оцінки доказів належить до повноважень судів
першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності
сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних
доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між
сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі
правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 11.01.05
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.02-02.03.05 у справі №30/216-04-7656 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов