ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2007 р.
№ 17/5173
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Хмельницький (далі -СПД
ОСОБА_1)
на рішення господарського суду Хмельницької області від
23.11.2006 та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.07.2007
зі справи № 17/5173
за позовом СПД ОСОБА_1
до Хмельницької обласної служби Української державної
інвестиційної експертизи, м. Хмельницький (далі - обласна служба
УДIЕ)
про відшкодування збитків та моральної шкоди в сумі 15 000
грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СПД ОСОБА_1 -не з'яв.,
обласної служби УДIЕ - Кур'яти В.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
СПД ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Хмельницької
області з позовом до обласної служби УДIЕ про відшкодування
збитків та моральної шкоди в сумі 15 000 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
23.11.2006 (суддя Димбовський В.В.), залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 18.07.2007
(колегія суддів у складі: суддя Щепанська Г.А. -головуючий, судді
Гулова А.Г., Пасічник С.С.), у задоволенні позову відмовлено з
мотивів відсутності порушення авторських прав позивача.
СПД ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Хмельницької області від 23.11.2006 та постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 18.07.2007 з цієї справи
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивовано тим, що
судовими інстанціями у розгляді справи порушено норми
матеріального і процесуального права, зокрема, статті 433, 439,
441 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), статті першої Закону України "Про наукову і
науково-технічну експертизу" ( 51/95-ВР ) (51/95-ВР)
, статей 32, 34, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
У відзиві на касаційну скаргу обласна служба УДIЕ заперечує
проти доводів скарги і просить залишити судові рішення зі справи
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ними норм матеріального
і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 30.05.2005 Хмельницька обласна лікарня ветеринарної
медицини (замовник) та СПД ОСОБА_1 (виконавець) укладали договір №
10, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався
виготовити робочий проект "Надбудова мансардного поверху над
приміщенням лікарні ветеринарної медицини по вул. В. Чорновола,
176/1 в м. Хмельницькому" (далі - робочий проект). Ціна договору
36 383 грн. Даний правочин не є авторським договором;
- відповідно до акта прийому-передачі робіт від 30.05.2005 №
10 за вказаним договором СПД ОСОБА_1 передала замовникові робочий
проект;
- платіжними дорученнями замовника перераховано виконавцеві
36 383 грн.;
- згідно з приписами статті 15 Закону України "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
, постанови Кабінету Міністрів
України від 11.04.2002 № 483 "Про порядок затвердження
інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх
комплексної державної експертизи" ( 483-2002-п ) (483-2002-п)
Хмельницькою
міською державною лікарнею ветеринарної медицини та обласною
службою УДIЕ укладено договір від 16.12.2005 № 80/2005 про
проведення комплексної державної експертизи робочого проекту;
- державну реєстрацію обласної служби УДIЕ здійснено
відповідно до розпорядження Хмельницької міської ради народних
депутатів від 27.06.1994 № 1670;
- з остаточного висновку комплексної державної експертизи №
80/2005/2006, проведеної обласною службою УДIЕ, вбачається, що у
зв'язку з зазначеними у цьому висновку недоліками, а саме:
"відсутністю матеріалів виконавчих (обмірочних) креслень фактичних
(а не типових) об'ємно-планувальних рішень будівлі, виконавчої
будівельної документації улаштування спайних
фундаментів -випробування забивних паль (свай) існуючих
фундаментів та їх фактичної несучої здатності, розрахунків несучої
здатності фундаментів (існуючих та проектних, з урахуванням
додаткових проектних нерівномірних ексцентрових навантажень),
планувальних рішень генерального плану з організацією рельєфу,
водоскиду дощових та снігових вод", - робочий проект є лише
ескізним проектом, який не рекомендовано до реалізації;
- в альбомі № 1 робочого проекту експертом було нанесено
червоним олівцем лінії, штрихи, написи, з якими позивач не
погоджується;
- позивач вважає, що зазначеними діями відповідача під час
здійснення без належних на те повноважень експертизи робочого
проекту було порушено майнові та немайнові авторські права СПД
ОСОБА_1 і тому просить суд стягнути завдані збитки в сумі 15 000
грн.;
- в обгрунтування суми позову позивачем зазначено, що:
згідно з додатком № 1 до названого договору від 30.05.2005 №
10 загальна вартість альбому № 1 робочого проекту складає 21 706
грн., а відповідно до розділу 39 Збірника цін на проектні роботи
для будівництва Державного комітету по цивільному будівництву і
архітектурі Держбуду СРСР вартість розробки
архітектурно-будівельної частини складає 48 % від загальної
вартості, а саме -10 419 грн.;
на оскарження дій відповідача до Хмельницької обласної
державної адміністрації, участі в роботі комісії щодо розгляду
роботи обласної служби УДIЕ та отримання позитивного висновку у
Центральній службі Української державної інвестиційної експертизи
позивачем було витрачено 15 робочих днів, отже, згідно з Iндексами
визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт,
затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та
житлово-комунального господарства України від 28.12.2005 № 27,
кошторисна вартість одного людино-дня складає 164 грн., а 15
днів - 2 460 грн.;
на думку позивача, діями відповідача було принижено його
ділову репутацію у зв'язку з чим позивач просить стягнути 2 121
грн. моральної шкоди.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи
відсутність порушення майнових та немайнових авторських прав
позивача, а також -підстав для стягнення з відповідача збитків та
моральної шкоди за порушення авторських прав.
Згідно з преамбулою Закону України "Про авторське право і
суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі -Закон) цей Закон охороняє
особисті немайнові права і майнові права авторів та їх
правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів
науки, літератури і мистецтва - авторське право.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону об'єктами
авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва,
зокрема, твори архітектури, містобудування і садово-паркового
мистецтва.
Статтею 1 Закону визначено, що твір архітектури -це твір у
галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень
(креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки,
плани населених пунктів тощо).
Отже, зміст наведених норм свідчить, що об'єктом авторського
права є не весь архітектурний проект з його технічними і
організаційними рішеннями, а лише його архітектурна частина,
тобто, правовій охороні піддається саме художня сторона цих
творів. Таким чином, твердження скаржника про те, що весь робочий
проект є об'єктом авторського права, необгрунтовані.
Неправомірними є й доводи касаційної скарги щодо наявності
порушень відповідачем особистих немайнових та майнових авторських
прав СПД ОСОБА_1 з огляду на таке.
Частиною першою стаття 14 Закону визначено обсяг особистих
немайнових прав автора, а саме, право: вимагати визнання свого
авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і
його примірниках і за будь-якого публічного використання твору,
якщо це практично можливо; забороняти під час публічного
використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору
бажає залишитись анонімом; вибирати псевдонім, зазначати і
вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на
творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного
використання; вимагати збереження цілісності твору і протидіяти
будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або
будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і
репутації автора.
Аналогічні приписи містять статті 423, 438, 439 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Зміст зазначеного права на недоторканність твору полягає в
тому, що при виданні, публічному виконанні або іншому використанні
твору забороняється вносити будь-які зміни у твір, його назву та
позначення імені автора.
Відповідно до статті 15 Закону до майнових прав автора (чи
іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на
використання твору; виключне право на дозвіл або заборону
використання твору іншими особами.
Вказана стаття Закону кореспондується зі статтею 440 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою майновими правами
інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору;
виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати
неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке
використання; інші майнові права інтелектуальної власності,
встановлені законом.
У розумінні статті 441 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
використанням
твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким
способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація,
аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до
збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне
виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його
примірників, примірників його перекладів, переробок тощо;
використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Проведення експертизи об'єктів будівництва, яке здійснюється
за кошти державного підприємства, передбачено приписом статті 15
Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
, згідно з
якою: обов'язковій державній експертизі у повному обсязі
підлягають інвестиційні програми та проекти будівництва, що
здійснюються із залученням коштів Державного бюджету України,
бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також
коштів державних підприємств, установ та організацій.
З установлених попередніми інстанціями обставин справи
вбачається, що висновок комплексної державної експертизи №
80/2005/2006 обласної служби УДIЕ стосуються лише технічних рішень
робочого проекту.
Проведення вказаної експертизи передбачено чинним
законодавством і не є використанням твору в розумінні наведених
приписів ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та Закону, в тому числі не є
переробкою, як про те зазначає скаржник, оскільки в результаті
переробки створюються нові об'єкти авторських прав -похідні твори.
Отже, поправки, зміни, креслення та написи, що з'явилися в
робочому проекті під час проведення державної інвестиційної
експертизи, не є переробкою, перекрученням, спотворенням, зміною
твору архітектури чи будь-яким іншим посяганню на цей твір.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли
правомірного висновку про відсутність порушення відповідачем
особистих немайнових та майнових авторських прав позивача, а
відтак і для стягнення збитків та моральної шкоди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
взяти до уваги доводи касаційної скарги щодо відсутності у
відповідача повноважень для проведення комплексної державної
експертизи робочого проекту, оскільки питання щодо реорганізації
цього підприємства не є предметом спору зі справи.
За наведених обставин оскаржувані рішення та постанова
попередніх судових інстанцій є законними і обгрунтованими, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 111-9 -111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від
23.11.2006 та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.07.2007
зі справи № 17/5173 залишити без змін, а касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 - без
задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б.Львов