ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2007 р.
№ 13/251
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Д+Д Лтд" на рішення
господарського суду м. Києва від 23.05.2007р.
у справі №13/251 господарського суду м.Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-комерційна компанія "Д+Д Лтд"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Маррід"
про стягнення 325 096,80грн.
за участю представників:
ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Д+Д Лтд" -Ткаченко К.В.;
ТОВ "Фірма "Маррід" -Столяр В.I.
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна
компанія "Д+Д Лтд" звернулося до господарського суду м. Києва з
позовом та просить стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Маррід" 325 096,80грн. пені.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на
порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за договором
підряду від 02.08.2004р. (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі - ТОВ "Фірма "Маррід" у відзиві на позов
заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- позивачем збільшено об'єм робіт та їх складність;
- оскільки такі роботи не були передбачені при укладенні
договору, їх строк договором не визначений, у зв'язку з чим
безпідставні твердження щодо порушення строків виконання;
- позивачем порушено строки здійснення попередньої оплати;
-виконані роботи не прийняті позивачем, хоча виконані якісно
і з використанням якісних матеріалів (т.1 а.с.54-57,72-81).
Крім того, відповідач посилався на пропущення позивачем
строку позовної давності.
Рішенням господарського суду м.Києва від 23.05.2007р. у
задоволенні заявлених вимог відмовлено (т.1 а.с.48-55).
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої
інстанції виходив з того, що:
- фактично відповідачем виконаний більший обсяг робіт, ніж
визначено договором;
- термін виконання збільшеного обсягу робіт сторонами не
встановлений;
- затримка у виконанні робіт за договором виникла не з вини
відповідача, а у зв'язку з збільшенням обсягу робіт, які не
можливо виконати у встановлений договором строк;
- закінчився строк позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Фірма
"Маррід" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить його скасувати в частині відмови у
задоволенні вимог щодо стягнення 140 582,4грн. (пені за період з
02.03.2005р. по 20.05.2005р.), а заявлені у цій частині вимоги
задовольнити.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судом
норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.57-62).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд
першої інстанції встановив наступне.
02.08.2004р. між сторонами у справі -ТОВ "Фірма "Маррід" та
ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Д+Д Лтд" укладено договір підряду
№18, предметом якого є оплатне виконання ремонтно-облицювальних
робіт з природного каменю (граніту), який є підставою для
виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме
майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарським визнається
зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим
учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,
передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт
(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити
певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру
на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно,
сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних
дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор)
має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її
обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання,
згідно ст.174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів
господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що
виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні
господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна
вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або
утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати
від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами договору відповідач брав на себе зобов'язання із
своїх матеріалів власними силами виконати ремонтно-облицювальні
роботи, зміст та обсяг яких визначений кошторисом, узгодженим
сторонами, в строк з 15.09.2004р. по 15.11.2004р. (пп.3.1.1,
3.1.3.), а позивач -прийняти такі роботи та оплатити їх в
установлений договором строк (пп.3.2.5, 3.2.6). При цьому,
договором визначено, що роботи починаються через 3 дні після
одержання авансового платежу, розмір якого встановлений п.2.2
договору і становить 100000грн., та повинні бути закінченими
протягом 60 днів з моменту одержання авансового платежу (пп.4.2,
4.3 договору).
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням
відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором у частині
виконання робіт в установлений договором строк -протягом 60 днів з
моменту одержання авансового платежу. Так, позивач просить
застосувати до відповідача відповідальність у вигляді пені у
розмірі 0,5% від вартості робіт за порушення строків виконання
взятих на себе зобов'язань, як це передбачено п.6.4 договору.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої
інстанції виходив з того, що фактично відповідачем за узгодженням
з позивачем виконаний більш обсяг робіт, ніж визначено договором,
і їх виконання потребувало значно більшого часу, у зв'язку з чим
відсутній факт порушення зобов'язань. Такий висновок суду першої
інстанції є обгрунтованим з наступних підстав.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, що
визначено ст.175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, в силу ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладеним сторонами договором визначено, що зміст та обсяг
роботи визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною
договору (п.1 2. договору).
Однак, судом першої інстанції встановлено, що під час
виконання робіт за договором, позивачем змінено вимоги щодо обсягу
робіт і відповідачу доручено виконання інших робіт, які попередньо
не були передбачені кошторисом.
Таким чином, судом встановлено, що фактично сторонами
досягнуто згоди щодо зміни умов договору, зокрема, обсягу робіт.
Так, в силу ст.654 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зміна договору
вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або
розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не
випливає із звичаїв ділового обороту.
Зміна договору, за змістом п.1 ст.651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено
договором або законом. При цьому, згода сторони на зміну умов
договору може бути висловлена також шляхом прийняття відповідної
пропозиції до виконання (п.2 ст.642 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що
доручення позивача фактично прийнято до виконання відповідачем та
ним виконані роботи, збільшений обсяг яких встановлений
призначеною судом експертизою, суд першої інстанції дійшов
правильного висновку щодо факту зміни умов договору за взаємною
згодою сторін.
В силу ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін)
виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має
настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у договорі
узгоджено строк виконання підрядних робіт. Однак, збільшуючи обсяг
робіт, сторонами не було узгоджено строк їх виконання. Отже, строк
виконання зобов'язань не визначений.
Таким чином, враховуючи відсутність факту порушення
зобов'язання, на який посилається позивач в обгрунтування
заявлених вимог, суд першої інстанції, з урахуванням вищенаведених
норм матеріального права дійшов правильного висновку щодо
безпідставності заявлених вимог та відмовив у позові.
Разом з тим, касаційна інстанція звертає увагу на невірне
застосування судом першої інстанції норм інституту позовної
давності. Зокрема, суд має право відмовити у позові у зв'язку з
закінченням строку позовної давності, у разі, якщо буде
встановлено факт порушення відповідного права позивача особою, яка
притягнута як відповідач. У разі відсутності відповідного факту
порушення, як у даному випадку було встановлено судом першої
інстанції, суд має відмовити у позові у зв'язку з безпідставністю
(необгрунтованістю) заявлених вимог, а не спливом строку позовної
давності.
За своєю природою позовна давність це строк, встановлений для
захисту відповідного права судом. Отже, позовна давність
застосовується лише у разі, якщо відповідне право порушено, однак,
встановлений для захисту такого права судом строк закінчився.
Однак, невірне застосування норм матеріального права у даному
випадку не призвело до невірного вирішення спору у справі.
Враховуючи зазначене, рішення господарського суду м. Києва
від 23.05.2007р. підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
рішення господарського суду м Києва від 23.05.2007р. у справі
№13/251 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Д+Д
Лтд" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.