39/207пд Про визнання недійсними з моменту укладення іпотечного договору та договору про відступлення прав - Текст документа

В червні 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Слав Консалтинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл", Закритого акціонерного товариства "ТАС-Iнвестбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", Закритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Либідь" про визнання недійсними з моменту укладення іпотечного договору № 340/341/342/339/IП-2 від 30.10.2006 р., укладеного між ТОВ "Селл" та ЗАТ "ТАС-Iнвестбанк", договору № 4443 від 12.12.2006 р. про відступлення прав за іпотечним договором №340/341/342/339/1П-2 від 30.10.06р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Iнвестбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", договору суборенди б/н від 24.11.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" і Приватним підприємством "Слав Консалтинг", договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4721 від 22.12.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" та Закритим акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Либідь".

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2007р. у справі №39/207пд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" задоволено, визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №340/341/342/339/IП-2 від 30.10.06р., укладений між ТОВ "Селл" і Закритим акціонерним товариством "ТАС-Iнвестбанк". Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "ТАС-Iнвестбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" витрати за державним митом в сумі 17,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23, 60 грн.

Визнано недійсним з моменту укладення договір № 4443 від 12.12.2006 р. про відступлення прав за іпотечним договором №340/341/342/339/1П-2 від 30.10.06р., укладений між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Iнвестбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" витрати за державним митом в сумі 17,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23, 60 грн.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна № 4721 від 22.12.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" та Закритим акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Либідь". Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Либідь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" витрати за державним митом в сумі 17,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23, 60 грн.

Визнано недійсним з моменту укладення договір суборенди б/н від 24.11.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" і Приватним підприємством "Слав Консалтинг". Стягнуто з Приватного підприємства "Слав Консалтинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" витрати за державним митом в сумі 17,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23, 60 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл" витрати за державним митом в сумі 17,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23, 60 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського від 20.08.2007р. рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2007р. у справі №39/207пд залишено без змін.

У своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" посилається на порушення судами норм процесуального права і просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2007р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.07.07.р. у справі № 39/207пд та провадження у справі просить припинити.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл" просить залишити постанову Донецького апеляційного господарського від 20.08.2007р. без змін, а скаргу -без задоволення, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій.

У запереченнях на касаційну скаргу Приватне підприємство "Слав Консалтинг" просить залишити постанову та рішення без змін, а скаргу -без задоволення, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій.

За розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 15.10.2007 року у справі № 39/207пд змінено колегію суддів: Шевчук С.Р.- головуючий (доповідач по справі), Владимиренко С.В., Волік I.М.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтернешнл", в особі генерального директору Байдан Віри Миколаївни, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач продав, а відповідач купив нерухоме майно -готельний комплекс "Русь" загальною площею 2934,400 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 (літ.А). Факт передачі майна підтверджено актом приймання-передачі від 30.10.2006 р. В той же день Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" укладено іпотечний договір № 340/341/342/3З9/IП-2 від 30.10.2006 р із Закритим акціонерним товариством "ТАС-Iнвестбанк", а 12.12.2006 р. останнє, за договором реєстраційний номер 4443, відступило права за іпотечним договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", яке набуло прав іпотекодержателя готельного комплексу "Русь".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" та Закритим акціонерним товариством "Туристичний комплекс "Либідь" 22.12.2006р., за реєстраційним номером 4721, укладено договір купівлі-продажу вищевказаного готельного комплексу. Відповідно до пункту 1.1 цього договору Закрите акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Либідь" набуло право власності на готельний комплекс "Русь".

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтершешнл" і Приватним підприємством "Слав Консалтинг" 22.12.2006 р. укладено договір оренди частини приміщень готельного комплексу. В подальшому, додатковою угодою від 24.11.2006р. відносини суборенди змінені на орендні з відповідною зміною статусу учасників цих правовідносин.

Апеляційна інстанція відзначає, що в межах розгляду даної справи не підлягає доведенню або спростуванню факт невідповідності законодавству договору купівлі-продажу від 30.12.2006р., який передбачав набуття Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Селл" права власності на готельний комплекс "Русь", адже це встановлено рішенням Постійно діючого третейського суду від 14.06.2007 р., яке набрало законної сили. В силу частини 2 ст. 35 ГПК України (1798-12) , недійсність вищевказаного правочину не повинна доводитись під час розгляду господарського спору, оскільки в ньому беруть участь ті ж самі сторони.

У відповідності до частини 2 ст. 328 Цивільного кодексу України (435-15) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Реалізації та захисту прав і законних інтересів юридичних та фізичних осіб" від 14.06.2007р., який діяв в межах наданих йому ст. ст. 5, 6, 12 Закону України "Про третейські суди" (1701-15) повноважень, договір купівлі-продажу від 30.10.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" визнано недійсним з моменту укладення на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України (435-15) , як такий, що не відповідає вимогам ч.ч. 1,3, ст. 203 ЦК України (435-15) .

Зокрема, під час розгляду справи в третейському суді встановлено що, готельний комплекс "Русь" протизаконно вибув із володіння власника не з його волі, внаслідок укладання угоди з перевищенням повноважень особи, яка її підписала. Встановлено також і те, що відчуження майна відбулось всупереч обмеженням, застосованим ухвалою від 13.09.2006р. Торезького міського суду про вжиття заходів про забезпечення позову. Переліченні обставини, на підставі частини 2 ст. 35 ГПК України (1798-12) , також мають приюдиційне значення. Третейський суд визнав недійсним з моменту підписання акт прийому-передачі готельного комплексу "Русь" від 30.10.2006р., що додатково свідчить про відсутність підстав вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл" законним власником готельного комплексу "Русь".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновки судів, що правовим наслідком недійсності договору купівлі-продажу від 30.12.2006 р. є неможливість вважати правомірним набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" права власності на готельний комплекс "Русь".

Згідно до частини 1 ст. 216 і частини 1 ст. 236 Цивільного кодексу України (435-15) , правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такий правочин не може бути законною підставою для набуття права власності на майно, у даному випадку - набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" на майно готельного комплексу "Русь".

Крім того, як правомірно було зазначено судами попередніх інстанцій, що правовим наслідком недійсності договору купівлі-продажу від 30.10.2006 р. є також незаконність угод з відчуження готельного комплексу "Русь" в межах правовідносин іпотеки. Такий висновок грунтується на тому, що не будучи законним власником готельного комплексу "Русь" Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл" не вправі було розпоряджатись ним на свій розсуд, в тому числі і передавати майно в іпотеку Закритому акціонерному товариству "ТАС-Iнвестбанк". Що ж стосується договору відступлення прав за іпотечним договором і договору купівлі-продажу об'єкта іпотеки, то їх дійсність напряму залежить від відповідності закону угоди про іпотеку.

Незаконне набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" права власності на готельний комплекс "Русь" зумовлює недійсність оспореного власником майна договору суборенди від 24.11.2006 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що всі перелічені угоди, за своїм змістом суперечать вимогам цивільного законодавства, що, незалежно від інших доводів позову, тягне їх недійсність у відповідності до приписів частини 1 ст. 203 та частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (435-15) .

Крім того, як було зазначено судом апеляційної інстанції, іпотечний договір від 30.10.2006 р. не можна вважати законним тому, що він суперечить положенням ст. 6 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , де зазначено, що майно, відносно якого існують обмеження у розпорядженні не може передаватись в іпотеку без згоди особи, яка встановила відповідні обмеження. Між тим, відчуження готельного комплексу "Русь" було заборонено ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 13.09.2006 р., що за будь-яких обставин унеможливлювало укладення договору іпотеки.

Також, судами було встановлено, що станом на 30.10.2006 р. (день укладання угоди), право власності на готельний комплекс "Русь" за іпотекодавцям - Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" зареєстровано не було, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 26539 виданим 06.11.2006р. вже після підписання договору іпотеки. В даному випадку воно повинно було бути зареєстрованим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл", оскільки згідно до частини 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) , правочин щодо нерухомого майна вчиняється, якщо право власності на це майно зареєстроване відповідно до цього закону.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" (898-15) іпотекодержатель вправі здійснювати відступлення прав зі іпотечним договором. Проте, судами попередніх інстанцій правильно було зазначено, що таке відступлення може бути зроблене за дійсним, тобто таким, що відповідає законодавству договором. А договір іпотеки від 30.10.2006 р. з причин викладених вище є недійсним, тому він не породжував юридичних наслідків, зокрема, щодо відступлення прав за цим договором.

Крім того, правовою підставою для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2006 р., як вбачається з його преамбули, є вищезгадані договори іпотеки і відступлення права. Недійсність останніх має наслідком недійсність угоди купівлі-продажу предмета іпотеки, а договір купівлі-продажу здійснено з порушенням процедури встановленої Законом України "Про іпотеку" (898-15) , що є самостійною підставою недійсності спірного договору. Так, у відповідності до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (898-15) про продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу повідомити іпотекодавця. Втім, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл" при розгляді справи стверджувало, що такого повідомлення від іпотекодавця -Закритого акціонерного товариства "ТАС-Iнвестбанк" не отримувало і ці доводи іншими учасниками судового процесу не були спростовані. А додержання вищевказаного порядку відчуження предмета іпотеки є обов'язковим в силу приписів абзацу 2 частини 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (898-15) та умов іпотечного договору від 30.10.2006 р.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що незаконність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Селл" права власності на готельний комплекс "Русь" тягне неможливість цього товариства виступити орендодавцем частини комплексу за договором суборенди від 24.11.2006 р. Адже, згідно частини 1 ст. 761 Цивільного кодексу України (435-15) права передання майна у найм належить власникові речі або особі, якій належать майнові права. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Iнтершешнл" будучи законним власником готельного комплексу "Русь" не могло виступати орендарем частини власного майна, що свідчить про явну невідповідність закону договору суборенди від 24.11.2006 р. Додатковою угодою від 11.12.2006 р. сторони здійснили новацію зобов'язань і в такий спосіб фактично припинили відносини суборенди.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок укладання незаконної угоди іпотеки і пов'язаних з нею угод відступлення права та купівлі-продажу предмета іпотеки, позивач був противоправно позбавлений права власності на готельний комплекс "Русь". Незаконний договір суборенди частини приміщень порушує право позивача розпоряджатись власним майном на свій розсуд.

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України (435-15) зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ч.1, 5 ст. 216 ЦК України (435-15) н едійсна угода не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю, тобто є недійсним з моменту укладення.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.