ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 р.
№ 18/94
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.
Владимиренко С. В.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова
компанія"
на рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2007р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.07.2007р.
у справі № 18/94
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк
"Національний стандарт"
До
Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова
компанія"
Про
Стягнення 1504,88 грн.
за участю представників:
позивача: Чурсіна К.А.;
відповідача: Лупенко О.М.;
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Пінчук В.I.) від
26 квітня 2007 року у справі №18/94 позов задоволено, стягнуто з
АТ "УПСК" на користь ВАТ "КБ "Славутич" 1 504,88 коп. страхового
відшкодування у зв'язку з завданими збитками внаслідок
неповернення позичальником кредиту та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10
липня 2007 року (судді Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська
Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
АТ "УПСК" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при
винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального
та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в
задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлення господарськими судами обставин справи та
правильність застосування норм процесуального права, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, 28.12.2002р. між АТ "УПСК"
(далі - Компанія) та АКБ "Славутич" (далі - "Банк") було укладено
договір добровільного страхування кредиту № 2.
Відповідно до умов укладеного договору, об'єктами страхування
є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству
України, пов'язані з фінансовими збитками Банку внаслідок повного
або часткового неповернення позичальником Банку кредиту та
відсотків за користування кредитом на умовах, встановлених в
кредитному договорі між Банком та Позичальником.
Страховими випадками є невиконання або виконання не в повному
обсязі Позичальником своїх платіжних зобов'язань перед Банком, а
саме: в розмірі поточних нарахованих відсотків, протягом 15 днів з
моменту настання зобов'язань; в розмірі несплаченої суми кредиту,
по кінцевому терміну його погашення, згідно умов кредитного
договору і внаслідок чого Банку заподіяно фінансовий збиток, в
результаті якого настає відповідальність страховика по виплаті
страхового відшкодування.
Господарськими судами встановлено, що за правовою природою
генеральний договір № 2 від 28.12.2002 є договором страхування та
підпадає під дію параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
та главу 67 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
23 травня 2003 між Банком та Кириченко С.В. (далі -
Позичальник) було укладено кредитний договір № 881, за яким
Позичальнику було надано кредит на придбання комп'ютерної техніки
у сумі 1770 грн. зі строком надання кредиту до 20.05.2004р.
Позичальником сплачено 368,50 грн., решта заборгованості за
кредитом на суму 1 401,50 грн. та заборгованість за користування
кредитом у сумі 103,38 грн. не оплачені.
За правовою природою кредитний договір № 881 від 23.05.2003р.
є договором кредиту, на який розповсюджується дія параграфу 2
глави 71 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
23.05.2003р. у відповідності до Генерального договору
добровільного страхування кредиту від 28.12.2002р. № 2, між
Компанією (далі - Страховик) та Банком (далі Страхувальник) було
укладено договір страхування кредиту серії КРС № 129, за яким
Страхувальник передав, а Страховик прийняв на страхування ризик
неповернення або повернення не в повному обсязі кредиту та
процентів за його користування, наданого Страхувальником
Позичальнику згідно з кредитною угодою від 23.05.2003р. № 881 для
придбання Позичальником споживчих товарів.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором страхування одна сторона (страховик)
зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку)
виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі,
визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Пунктом
2.3 договору серії КРС № 132 встановлено, що страхове
відшкодування виплачується Страховиком у розмірі непогашеної
Позичальником на день складання страхового акта суми. Якщо
страхова сума становить певну частину від суми наданого кредиту
(та відсотків за користування), страхове відшкодування
виплачується у такій же частині від визначених по страховому
випадку збитків.
Крім того, згідно договору Страхувальник зобов'язаний
повідомити про настання страхового випадку Страховика протягом 5
банківських днів з моменту його настання.
Позивач строки повідомлення відповідача щодо страхового
випадку дотримані.
Господарськими судами встановлено, що у зв'язку з настанням
страхового випадку за договором страхування кредиту серії КРС №
132 від 23.05.2003р., Банку завдано фінансовий збиток на загальну
суму 1504,88грн. внаслідок невиконання Кіріченко С.В. своїх
платіжних зобов'язань по кінцевому терміну погашення за кредитним
договором.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
страховий випадок -подія, передбачена договором
страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої
виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми
(страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій
третій особі.
Статтею 990 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статтю
25 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
встановлено, що
страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на
підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої
особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного
сертифіката).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статі 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Однак, відповідач зобов'язання за договором не виконав
належним чином, чим порушив вимоги зазначених вище статей та
договору.
За таких обставин господарські суди підставно стягнули
заборгованість по кредиту у сумі 1 401,50 грн. та заборгованість
по сплаті відсотків у сумі 103,38 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосовано норми процесуального та матеріального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 26 квітня 2007
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
10 липня 2007 року у справі № 18/94 залишити без змін, а касаційну
скаргу Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова
компанія" - без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: С. Владимиренко
С. Шевчук