ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 р.
№ 17/46/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державної податкової інспекції у Заводському районі міста
Миколаєва
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2007
року
у справі
№17/46/07
за позовом
Державної податкової інспекції у Заводському районі міста
Миколаєва
до
1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа
ОСОБА_1 2) Приватне підприємство "Украгробудснаб"
про
визнання договорів поставки недійсними та стягнення 275
140,00 грн.
В судовому засіданні взяв участь представник позивача: Щедров
Є.В. -за дов. від 28.12.06 №16705/9/10-00.
Представники відповідачів у судовому засіданні не з'явилися,
повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
доповідач: Добролюбова Т.В.
Державною податковою інспекцією у Заводському районі міста
Миколаєва у січні 2007 року заявлений позов про визнання недійсним
договорів поставки від 29.07.04 та від 02.09.04, укладених
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 з Приватним
підприємством "Украгробудснаб" та стягнення з останнього на
користь ОСОБА_1 275 140,00 грн. отриманих за вказаним договором.
Разом з цим, позивач просив стягнути з відповідача-1 до Державного
бюджету України одержані ним за спірним зобов'язанням 275 140,00
грн. Обгрунтовуючи вимоги позивач вказував на те, що Приватне
підприємство "Украгробудснаб", укладаючи спірні договори, діяло з
умислом, направленим на приховування прибутку від оподаткування.
Відтак, вказані договори заявник просив визнати недійсними на
підставі приписів статей 207, 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки цей договір був вчинений з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від
19.04.07, прийнятою суддею Коваль С.М., провадження у справі
припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Місцевий суд дійшов
висновку про те, що позивач у справі є суб'єктом владних
повноважень, тому даний спір підлягає розгляду за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого -Туренко В.Б., Бандури Л.I., Поліщук Л.В.,
постановою від 07.06.07, перевірену ухвалу господарського суду
залишив без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Заводському районі міста
Миколаєва звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати,
як ухвалені з порушенням норм матеріального права. Обгрунтовуючи
вимоги касаційної скарги, заявник вказує на те, що податкова
інспекція у спірних правовідносинах не здійснює владних
управлінських функцій та не має встановлених нормами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
необхідних ознак
суб'єкта владних повноважень. При цьому, скаржник посилався на
приписи статей 1, 4, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, статтю 12 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
. У судовому засіданні представник скаржника змінив
вимоги касаційної скарги та просив суд судові акти у справі
скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для розгляду
за правилами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 надійшов
відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову у справі
залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Від Приватного підприємства "Украгробудснаб" відзиву на
касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. і пояснення представника позивача, переглянувши
матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами приписів чинного законодавства,
відзначає наступне. Відповідно до статті 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці),
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта
підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття
передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами
України, до господарського суду мають звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, які справи підвідомчі господарським
судам. У липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, який набрав чинності з 1 вересня
2005 року. Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, справою адміністративної
юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень. Відповідно до статті 17 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція
адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних
осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії),
дій чи бездіяльності. Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суб'єктом владних
повноважень є орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні ним владних управлінських функції на основі
законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень. З
матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є
вимога Державної податкової інспекції у Заводському районі міста
Миколаєва про визнання недійсним договорів поставки від 29.07.04
та від 02.09.04, укладених Суб'єктом підприємницької діяльності
ОСОБА_1 з Приватним підприємством "Украгробудснаб" та стягнення з
останнього на користь ОСОБА_1 275140,00 грн. отриманих за вказаним
договором. Також, позивач просив стягнути з відповідача-1 до
Державного бюджету України одержані ним за спірним зобов'язанням
275 140,00 грн. Як зазначено у статті 4 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
Державна податкова
адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що
виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних
податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій.
Відповідно до змісту цього Закону, Державні податкові
адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві
та Севастополі підпорядковуються Державній податковій
адміністрації України, а державні податкові інспекції у районах,
містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах,
міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції
підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі і разом утворюють систему органів державної податкової
служби. Функції державних податкових інспекцій в районах, містах
без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних
державних податкових інспекцій визначені у статті 10 вказаного
Закону, зокрема, у пункті 11 цієї статті визначено, що державні
податкові інспекції в районах, містах без районного поділу,
районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові
інспекції подають до судів позови до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших
випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а
також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними
цільовими фондами за рахунок їх майна. З наведеного вбачається, що
Державна податкова інспекція, звертаючись з позовом до підприємств
(відповідачів у справі) діяла як орган державної влади при
здійсненні нею владних управлінських функцій і, відповідно, як
суб'єкт владних повноважень. Відтак, суб'єктний склад та характер
правовідносин свідчить про те, що дана справа є справою
адміністративної юрисдикції, про що вірно було зазначено в ухвалі
Господарського суду Миколаївської області від 19.04.07. Проте,
припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80
вказаного Кодексу, господарський суд Миколаївської області залишив
поза увагою приписи пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, якими визначено, що до початку діяльності окружних та
апеляційних адміністративних судів адміністративні справи,
підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішують у першій та
апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні
господарські суди за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
. У відповідності з
пунктом 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення"
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, після
набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що
виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні,
касаційні скарги подання розглядаються в порядку встановленому цим
Кодексом. Таким чином у січні 2007 року Господарський суд
Миколаївської області розглядав по першій інстанції як
господарські так і адміністративні справи. З огляду на викладене
місцевий суд помилково застосував приписи пункту 1 частини 1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки вказаним пунктом унормовано, що
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України. Господарський
суд Миколаївської області помилково ухилився від розгляду спору за
правилами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, а Одеський апеляційний господарський суд уваги на це
не звернув.
Керуючись статтею 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову одеського апеляційного господарського суду від
07.06.07 у справі №17/46/07 і ухвалу господарського суду
Миколаївської області від 19.04.07 у цій справі скасувати.
Матеріали справи скерувати для розгляду до Господарського
суду Миколаївської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському
районі міста Миколаєва задовольнити.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
В. Швець